Чорнобаївка стала справжнім пеклом для російських військ — як живе легендарне село після деокупації (ВІДЕО)

Чорнобаївка — народна легенда і символ саморуйнування російської армії. Окупаційні війська захопили населений пункт у перші дні повномасштабного вторгнення. Тут розташований військовий аеродром і Херсонський міжнародний аеропорт — важливі стратегічні об’єкти, на базі яких росіяни планували облаштувати плацдарм для наступу на Миколаїв та Одесу. Але українська армія знову і знову знищувала противника, інформує FREEДОМ.

Командування росармії планувало, що аеропорт у Чорнобаївці стане базою і прямим зручним маршрутом у бік Миколаєва. З перших днів окупації — сюди підвозили техніку, боєкомплект і розміщували особовий склад. Планам заважала українська артилерія. 

Перший артудар по аеропорту було точково завдано Силами оборони України наприкінці лютого 2022 року, потім вони стали регулярними. Росіяни наполегливо доставляли в аеропорт нову техніку, новий БК і знову розміщували тут солдатів. Але щоразу їх розбивали. Рахунок таких раундів вела вся країна. “Чорнобаївський серіал” закінчився восени одним сезоном у 28 серій.

Тепер міжнародний аеропорт це величезне заміноване кладовище згорілої російської техніки. Окупанти потрапляли сюди немов у бермудський трикутник. На заміну загиблим нових присилали сотнями, наприклад, штаб 20-ої “елітної” мотострілецької дивізії російської армії знищили в повному складі разом із командиром. Не шкодували навіть генералів і полковників. Відомо, що тут загинув командувач 8-ої армії Південного військового округу РФ Андрій Мордвічев, нагороджений Кремлем за нібито “повернення Криму”, і командувач 49-ої загальновійськової армії Яків Рязанцев, який воював у Сирії та Абхазії. 

Зараз уся територія аеропорту в окопах. Всюди сліди перебування російських солдатів: кинуті боєприпаси, форма і купи сміття. Усе, що вціліло, росіяни, відступаючи, вивезли. З диспетчерської викрадено все обладнання. Розбиті будівлі та злітні смуги можна відновити — головне, що на оглядовій вишці знову майорить український прапор. Але життя вбитих окупантами жителів Чорнобаївки вже не повернути. 

Під час окупації місцеві жителі не знали, що їхнє рідне село стало справжньою легендою. Про те, що саме тут відбувалося за час окупації розповіли самі місцеві жителі. 

За час окупації в Чорнобаївці загинуло майже 40 мирних жителів, ще понад 40 були поранені. Люди з жахом згадують звірства російських загарбників. 

“Було, що мішки на голову одягали і кудись завозили людей. Так, таке було. Страшно, дуже страшно. Ми зараз, звичайно, заспокоїлися. Уже свої хлопці. Але все одно стріляють, все одно дістають”, — розповідає мешканка Чорнобаївки Марія.

“Тут і людей крали. Були такі, що й працювали разом з окупантами, повтікали всі на лівий берег. Важко дуже було і страшно. Боялися навіть із дому виходити. Всі, хто був за Україну, і хто чекав ЗСУ, тих вони постійно шукали, на підвали забирали. Деякі навіть чорнобаївські хлопці ще на підвалах сидять”, — згадує місцевий житель Сергій Мартиненко.

“Це були обшуки, це роздягали нас. Ми жили в страху, не виходили на вулицю. Ми не мали права увімкнути світло. У нас просто розстрілювали вікна, двері, ворота за те, що в нас світло горить. Обмежений час був пересування вулицею — з восьмої до другої години. Потім вони просто їздили вулицями і стріляли з автоматів по вікнах. Розстріляли в нас мирних мешканців, двох хлопчаків на очах у людей вдень. Порозбивали своїми танками магазини, викрали це все”, — поділилася спогадами Світлана.

“Росіяни зламували магазин і двоє хлопців проходили, молодих, життя тільки починалося і зробили їм зауваження. Перепалка між ними почалася, вони їх і розстріляли, прямо біля воріт”, — розповів Сергій Мартиненко.

Сергій каже, що до повномасштабної війни село процвітало: сучасний стадіон, тренажерні майданчики, щойно відремонтована школа. Зараз — розбиті, розграбовані будинки, спорожнілі вулиці. Дісталося від російських окупантів і меморіальному скверу пам’яті жителів, які загинули в АТО. 

З перших днів окупації Сергій допомагав односельцям. Одразу після звільнення Чорнобаївки разом з іншими волонтерами відкрив гуманітарний штаб, де роздають продуктові набори, засоби гігієни та ліки.

Видачею медикаментів займається фармацевт Інна. Каже, найгірше під час окупації довелося жителям із хронічними захворюваннями. Життєво необхідні препарати таємно перевозили через блокпости. Зараз допомагають міжнародні організації. 

“Ділилися, так. Сусіди ділилися в кого що було. Стрес. Це був жах усе це пережити. А ще страх у людей перед тим, що цих ліків немає. І ніхто не знав коли вони з’являться і чи з’являться взагалі”, — каже Інна.

З 11 тис. населення в Чорнобаївці залишилося не більше 3 тис. осіб, через постійні обстріли люди не поспішають повертатися. Понад 300 будинків у селі зруйновано, пошкоджених набагато більше.

“Дах посікло, але не сильно. Але я живу в найкрутішому місці, у Чорнобаївці”, — зазначив Микола Володимирович.

До всіх вигаданих пісень і мемів про події в Чорнобаївці тут, у самому селі, ставляться по-різному. 

“Нас, чесно кажучи, це обурювало. Ми не любили це все. Ні пісні рахувати, ні раз-два-три рахувати. Ми писали в інтернеті багатьом людям, що не потрібно, будь ласка, писати, скільки разів сюди прилітає і, що це дуже весело”, — каже мешканка Чорнобаївки Світлана.

“Навпаки хоч прославилися, село прославилося. Легендарне стало в усьому світі”, — сказав Сергій Мартиненко.

“Про Чорнобаївку чули пісню. Коли атакували військову частину я через інтернет це чув. Все нормально”, — зазначив місцевий житель Віталій.

Після 9 довгих місяців окупації Чорнобаївка дочекалася звільнення. Російська армія продовжує вести обстріли, але місцеві жителі вірять, що все відновлять і незабаром відоме село знову стане квітучим.

Читайте також: Чорнобаївка, Антонівський міст та інші: Коваленко назвав блискучі помилки російської армії в Україні (ВІДЕО)