Чому Зеленський — “новий ідеаліст” і що означає “неоідеалізм” у 2023 році

Володимир Зеленський вручає Ненсі Пелосі прапор України із Бахмута. Фото: twitter.com/SpeakerPelosi

Країни Центральної та Східної Європи проявили себе по-новому, рішуче відреагувавши на війну Росії проти України. Польща, Чехія, Словаччина, Литва прійняли кілька мільйонів українських біженців. Наступним кроком стала військова та гуманітарна допомога.

Але також важливим стала дипломатична підтримка України. Про це пише Бенджамін Талліс, дослідник Hertie School’s Centre for International Security у Берліні, який спеціалізується на питаннях безпеки в Європі. Він присвятив кілька робіт на цю тему. В основі його інтерпретації сучасних подій лежить поняття “неоідеалізм”.

Наші цінності — це наші інтереси

“Чехи та словаки були одними з перших, хто офіційно підтримав схвалення кандидатури України на вступ до ЄС. Саме словацький євродепутат Міхал Сімечко очолив процес визнання кандидатури України у Європейському парламенті, віце-президентом якого він є. Втім, надання такої перспективи членства це не благодійність. Відповідь країн Центральної та Східної Європи на запит України показує, що вони краще розуміють справжню геополітичну міць ЄС, ніж західні європейці, які схильні до двозначних формулювань”, — пише Талліс у своїй статті.

Він стверджує, що принцип геополітики цих країн — пріоритет права держав обстоювати свої цінності, які можуть випливати з ліберального інтернаціоналізму, але виходять за межі країни. І цей принцип є основою неоідеалізму — морально обґрунтованого підходу до переслідування геополітичних інтересів, який наголошує на право всіх демократичних держав, включаючи права малих держав на самовизначення, наприклад, при приєднанні до сфер інтеграції (ЄС, НАТО) та відмови від сфер впливу (РФ).

“#NeoIdealism ґрунтується на силі цінностей, задуманих як ідеали, яких потрібно прагнути: прав людини і основні свободи, демократичне управління, ліберальне суспільство і, можливо, найголовніше, право громадян цих суспільств на обнадійливе майбутнє”.

“Важливо відзначити, що нові ідеалісти розглядають боротьбу за ці ідеали та просування до них як самостійний інтерес, який допомагає переслідувати інші інтереси їхніх суспільств як щодо безпеки, так і процвітання. У #NeoIdealism наші цінності — це наші інтереси”.

Як яскравий приклад Бенджамін Талліс наводить промову президента України Володимира Зеленського в Конгресі США, який заявив, що сьогодні його ідеали та ідеали його однодумців перебувають під загрозою суперництва між автократіями та демократіями. Глава української держави засмутив, що боротьба України та всього цивілізованого світу з Росією “визначить, у якому світі житимуть наші діти та онуки”.

“Занадто часто ми у демократичних суспільствах сумнівалися у собі та своїх системах. Боротьба України та хоробрість її народу нагадали нам, чому за свободу, демократію та права варто померти. А путінська Росія дуже ясно нагадує нам про альтернативу”.

“Неоідеалісти стверджують, що для максимізації конкурентної переваги демократії та перемоги у системній конкуренції нам необхідно оновлювати, інвестувати та боротися за відстоювання демократичних прав і свобод, а також боротися за їх захист, коли їм загрожують”.

Ефект Зеленського

“Стверджуючи, що боротьба України — це лише один фронт у ширшій боротьбі за демократію проти тиранії, за свободу проти придушення, за самовизначення проти імперського підпорядкування, Зеленський переконав людей по всьому світу, що боротьба України — це їхній бій теж”.

Талліс називає це “ефектом Зеленського”, який дав свої плоди: підтримку аж до технологічного рівня, а також просування України в ЄС — поки що в ролі кандидата.

Проте не всі реакції Центральної та Східної Європи на війну можна віднести до неоідеалістичних. Як приклад дослідник навів Угорщину, яка приймає біженців, але потурає Росії на геополітичному фронті.

“Уряд Польщі, незважаючи на приблизну позицію щодо України, а також деякі інші позитивні кроки, все ще має пройти довгий шлях, щоб вважатися “ліберальним””, — пише у своїй статті Талліс.

Таким чином цей підхід має витрати, але неоідеалісти ясно розуміють, що знають ціну свободи і готові її заплатити, робить висновок дослідник.

“Навіть якщо в минулому в цих країнах ліберальні цінності підтримувалися недосконало, їх варто не лише захищати, а й прагнути оновлення”.

Протистояти “політиці великих держав” необхідно навіть силою

“#NeoIdealism також дуже відрізняється — і протистоїть будь-яким підходам, що віддають пріоритет “політиці великих держав” і, таким чином, зневажає діяльність менших держав і підриває ліберальний порядок”.

“Неоідеалісти бачать, що без засобів захисту, включаючи військові можливості, жоден ліберальний порядок не виживе. Але без захисного морального ядра чи надії на прогрес вона може процвітати”.

Читайте також: Захід перейшов свої власні червоні лінії — Чернєв про постачання озброєння Україні

Прямий ефір