Британія, Польща, Україна: широкий контекст можливого союзу обговорюємо з політологом Ігорем Петренком

Сьогодні, 1 лютого, з офіційним візитом до України прибули прем’єр-міністри Великобританії та Польщі Борис Джонсон і Матеуш Моравецький.

Згідно з планами, британський прем’єр обговорить із президентом України Володимиром Зеленським агресію Росії проти України. Також Велика Британія анонсувала виділення Україні 88 млн фунтів стерлінгів на підтримку енергетичної незалежності.

Очікується спільна заява польского прем’єра та його англійського колеги про створення нового формату співпраці з Україною. Вперше про нього згадала глава британського МЗС Ліз Трасс. За її словами, цей формат обговорювався під час візиту президента Володимира Зеленського до Лондона у грудні минулого року.

Перспективи утворення можливого тристороннього союзу Британії, Польщі та України, а також питання безпеки України на тлі загрози повномасштабного вторгнення Росії у програмі “Інформдень” телеканалу UA обговорюємо з доктором політичних наук Ігорем Петренком.

Ведуча програми – Альона Чорновол.

– Чого Україні очікувати від сьогоднішніх важливих візитів?

– Ну це очікування – це реальний результат. Коли, наприклад, нещодавно приїздив президент Азербайджану Ильхам Алієв, було підписано 5 документів у різних галузях: економічна співпраця, інфраструктура, енергетична галузь і таке інше.

Тому, безумовно, вони завершуються не лише спілкуванням, а й конкретними практичними речами, які, можливо, не одразу відчутні, – адже щоб імплементувати домовленості, потрібен певний час. Сьогодні президент казав у Верховній Раді про велику кількість візитів на найвищому рівні, тут ми маємо згадати про систематичні візити наших європейських колег і партнерів.

Безумовно, є потенційна можливість широкомасштабної агресії з боку РФ. З іншого боку – це кропітка робота наших дипломатів і очільника держави, оскільки для того, щоби хтось приїхав сюди, треба, по-перше, домовитися, а, по-друге, зацікавити.

І зараз візит Джонсона та Моравецького приурочений, фактично, до цього союзу, про який ми говоримо.

– Сьогодні віце-прем’єрка і міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук говорила про роль локальних союзів. Можливо, вони нададуть Україні змогу ефективніше та швидше працювати. В чому цінність можливого союзу Великобританії, Польщі та України?

– Наприклад, “Квадрига” – союз Туреччини та України, ми бачимо результати: постачання “Байрактарів”. Далі – “Корвет” будують спільно, Туреччина допомагає флоту. Це конкретні результати. Реджеп Тайїп Ердоган готовий бути медіатором між Україною та РФ, і завжди [перебуває] на позиціях підтримки територіальної цілісності та суверенітету України.

Ми маємо “Люблінський трикутник”, де є Польща, Україна й Литва, бачимо зустрічі на високому рівні, підтримку. Зараз Польща готується надати Україні військову допомога. Польща для нас важлива з енергетичного погляду. Це та країна, з якої ми можемо отримувати газ, тим паче, що в них зараз добудовують гілку постачання з Норвегії.

І зараз цей формат – Британія, Польща, Україна – варто роздивлятися у ширшому контексті, тому що Британія має дуже потужні зв’язки в з Туреччиною, і з Азербайджаном, має свої інтереси, скажімо, в Киргизстані, Казахстані, в багатьох інших країнах. Я вже не кажу про ширший контур – Австралія, Канада та США.

Такі союзи дають змогу швидкого реагування на ті виклики. Британія – яскравий приклад, як можна швидко відреагувати на загрозу. 17 січня десь о десятій годині вечора з’явилася інформація, що Британія готує передати України протитанкову зброю, і того ж дня була поставлена перша партія. Якщо ми матимемо такий союз, це можливість швидше отримувати [допомогу].

Плюс – це економічна співпраця, зокрема в енергетичній сфері. Рада національної безпеки і оборони, фактично забрала “сплячі” ліцензії на видобуток корисних копалин в Україні. Ми хочемо збільшувати газ власного видобутку. А Британія має технології, які можуть цьому сприяти.

Безумовно, навряд чи зараз Польща та Британія нададуть Україні безпекові гарантії, як НАТО, – тобто, що напад на Україну буде розцінений як напад на інші країни. Але є перші кроки.

– Президент США Джо Байден перед відеоконференцією з президентом Володимиром Путіним обговорив ситуацію на кордоні України з лідерами Італії, Франції, Німеччини та Великої Британії. Як повідомляє пресслужба Білого Дому, лідери висловили підтримку Україні. Тим часом до Києва прибула чергова частина військової допомоги від Сполучених Штатів: понад 80 тон патронів різного калібру. За словами міністра оборони України Олексія Резнікова, найближчими днями зі США прибуде ще один вантаж: оборонної амуніції для ЗСУ. Київ наразі – точка перетину різних делегацій. Ми говоримо не лише про офіційні візити, а й про телефонні перемовини, онлайнконференції. А отже наша безпека – не лише наше питання, а й усього регіону.

– Зараз Україна в фокусі уваги, оскільки є зосередження військ РФ поблизу кордонів України. І світ чудово розуміє, на що здатна Росія. Тому що саме Росія у 2014 році окупувала частину нашої території, Крим, розв’язала війну на сході України, і тероризує нашу країну у форматі гібридної війни. Ми довго до цього йшли, переконували й показували реальну картину.

Крім того, питання безпеки України – це питання так само і безпеки Європи. Тому що ми знаходимося в Європі. Ми є асоційованим членом Європейського Союзу. І всі чудово розуміють, що не можна буде просто промовчати за умови агресивних дій РФ проти України. Тому що це загрожує і іншим.

Плюс РФ не хоче обмежувати свої апетити. Вона ставить ультиматуми країнам НАТО: мовляв, забирайте з балтійських країн війська і таке інше.

– У США вже готові пакети санкцій проти російських еліт та членів їхніх родин. За словами речниці Білого дому Джен Псакі, ці особи входять до найближчого оточення Кремля  і відіграють роль у прийнятті урядових рішень або, як мінімум, є учасниками дестабілізуючої поведінки Кремля. Як саме можна впливати на Росію, щоби вона відмовилася від своїх агресивних планів?

– Президент Зеленський каже, що санкції – це, звісно, непогано, але це вже буде після того, як буде вчинено акт агресії, і в Україні буде широкомасштабна війна. І навряд чи нам буде від цього одразу легше. Тому що санкції діятимуть із часом, і поступово негативно впливатимуть на економіку, і тягтимуть за собою усі інші процеси.

Але з іншого боку – наявність цієї дискусії може стримувати [Росію]. Про план дій з боку наших партнерів у разі агресії Росія буде повідомлена. Вона усвідомлюватиме ризики. Це не буде легкою прогулянкою: Україна оборонятиметься всіма можливими засобами, і ми отримуватимемо допомогу ще більшу, ніж ми отримуємо зараз. І ще буде шалений тиск на економіку РФ.

Вони (РФ, – ред.) зараз кажуть, нібито пристосувалися до санкцій. Санкції щороку – це втрати десь 1-1,5% від ВВП Росії. От рахуйте: 8 років агресії – фактично мінус 8%. Це доволі серйозний показник.

Впродовж останнього місяця нагнітання цієї агресії з боку Росії – це мінус 28 млрд дол. статків найбагатших людей РФ. Це теж доволі болюче. Безумовно, відключення від SWIFT – це один із дуже серйозних механізмів. Але від цього страждатимуть інші країни, зокрема, і США. Але це буде дуже болісно для РФ.

Навіть якщо SWIFT не відключать, але накладуть санкції, або не дадуть можливості відповідним банкам використовувати валюту для розрахунків, це теж буде дуже потужний серйозний удар, тому що частина банків – підконтрольні Кремлю. Зокрема, це ті банки, які здійснюють фінансування роспропаганди, або використовуються для якихось інших речей.

Плюс не треба недооцінювати персональні санкції – проти конкретних людей. Ці люди звикли до певного способу життя, і, якщо його обмежувати, буде невдоволення. А є різні вежі Кремля: одні кажуть, що треба воювати, вони на цьому заробляють. А є бізнес-крило, якому потрібен доступ до світового капіталу, ринків. Таке невдоволення може створювати тиск на Путіна.

Плюс болючими санкціями є повне припинення постачання високотехнологічної продукції. Йдеться не лише про iPhone, а й про високотехнологічне обладнання, важливе для пошуку розвідки нових родовищ і таке інше. У них падає, наприклад, видобуток газу. Нових родовищ вони не робили, тому що в них немає можливості отримувати певне обладнання, яке їм для цього потрібне. Це буде серйозний удар по енергетичній сфері Росії.

– Я від своїх знайомих знаю, що зараз в окремих районах Донецької і Луганської областей (ОРДЛО) активно педалюється тема із підготовкою нібито наступу Збройних сил України на нашу територію. Як пояснити нашим людям, що вся зброя, яку ми отримуємо, використовуватиметься виключно для захисту наших людей на будь-якій території України? Адже ми обрали політико-дипломатичний шлях, і жоден наступ неможливий.

– Безумовно. Починаючи з 2014 року Україна виключно обороняється. Україна чітко заявляє, що рухається виключно політико-дипломатичним шляхом, і не збирається готувати жодної військової операції для звільнення Криму або ОРДЛО, оскільки це може мати катастрофічні наслідки – передусім для людей, які там проживають.

Тому це інструмент російської пропаганди, яка намагається залякати, і яка намагається шукати підставу до війни. І це чудово розуміють наші партнери. І та зброя, яка Україні надається, – вона виключно оборонного характеру.

Читайте також: Альянс Україна-Польща-Велика Британія: Кулеба розповів деталі