Білоруський режим: скільки Лукашенко буде при владі — прогнози

У Білорусі посилюються репресії проти інакомислячих. У Європейському Союзі вважають, що ситуація з правами людини в цій країні після сфальсифікованих виборів 2020 року тільки погіршилася.

За інформацією ЄС, йдеться про десятки тисяч незаконних арештів.

Правове свавілля в Білорусі

Так, 11 травня поточного року за нібито образу самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка затримали Жанну Волкову, де навчалася її дитина. Їй інкримінують шість кримінальних статей КК Білорусі.

“Наразі вона перебуває в Гомельському СІЗО, а на волі залишилися двоє неповнолітніх дітей. Відомо, що жінку спочатку затримали за коментар до статті про вбивство співробітника КДБ (“справа Зельцера”)”, — ідеться в повідомленні на сайті білоруського правозахисного центру “Вясна”.

За даними білоруських опозиційних ЗМІ, суд виніс жінці покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки колонії в умовах загального режиму.

13 діб за репост публікації білоруського інтернет-порталу “Дзеркало”— батькові опозиційного журналіста і письменника Олександра Філіпенка. 15 діб — за підписку на польський білоруськомовний канал “Белсат” жителю Могильова. За подібними звинуваченнями людей притягують до відповідальності мало не щодня. Перед так званими виборами, які режим Лукашенка планує на лютий 2024 року, затримань побільшало.

“Вони приходять до всіх, хто розмовляє білоруською, ставить лайки, носить окуляри – я вже зараз гіперболізую, але до тих, хто здається їм підозрілими елементами суспільства. Їх забирають на допити. Буває на 12 годин, буває на 72 години. Проводять обшуки. Знаходять щось демократичне, підписку на канал Тихановської, тоді дають термін: 2, 3, 5, 7 років і більше. Навіть знайти адвоката неможливо, тому що всіх адвокатів або позбавили ліцензії, або посадили до в’язниці”, — заявив радник білоруської опозиціонерки Світлани Тихановської Франк Вячорка.

Адвокатів у Білорусі переслідують для того, щоб люди сприймали безправ’я як норму, каже білоруська адвокатка і правозахисниця Наталія Мацкевич. Вона захищала двох учасників президентської кампанії 2020-го — Віктора Бабарика та Сергія Тихановського.

За її словами, адвокати, які активно захищали права цих людей, здебільшого вже не беруть такі справи. Або беруть, тільки якщо їх призначать.

“Це означає, що вони не несуть відповідальності за договором перед родичами, перед самою людиною. Тих, хто ще бере такі справи добровільно, вкрай мало, вони вже виснажені цими нескінченними перегонами і ходіннями весь час по краю, передчуттям того, що завтра тебе приберуть, навіть скажу — упевненістю”, — сказала Мацкевич в інтерв’ю виданню “Настоящее время”.

Більша частина судових процесів у політично вмотивованих кримінальних справах у Білорусі проходить у закритому режимі. На засідання не допускають журналістів, правозахисників і представників громадськості.

На сьогоднішній момент сказати, скільки в Білорусі політичних в’язнів, неможливо: за різними оцінками, від 2 до 5 тисяч осіб.

Про те, як йдуть справи зі свободою слова в Білорусі, і як проходить у цій країні підготовка до так званих виборів, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Ілля Добротвор, головний редактор видання “Білоруська правда”;
• Франк Вячорка, журналіст, радник Світлани Тихановської;
• Анна Красуліна, прессекретарка Світлани Тихановської.

ІЛЛЯ ДОБРОТВОР: Виборів у Білорусі немає з 1994 року

— Вибори — це скоріше продукт, який розрахований на зовнішнього споживача для імітації демократії в Білорусі, що нібито тут усі органи влади виборні. Для внутрішнього електорату іноді влада заганяє цих призначених “депутатів” для агітації на місцях. Вони проводять якусь імітацію кампанії, і влада показує, що вона нібито все ще з народом.

Будь-який кандидат, який піде на вибори не від влади, це фактично майбутній політв’язень. І як показує досвід 2020 року, зараз влада навіть може не чекати закінчення виборчого циклу, а заарештувати людину ще до моменту її висування або під час висування, або вже навіть чинного кандидата в депутати.

Про якісь вибори ми взагалі не говоримо, їх немає з 1994 року. Та ще більш-менш лібералізація, яка була до 2020 року, що дозволяла опозиції якось брати участь, нехай обрізано, нехай без надії на перемогу – зараз немає навіть цього.

Одним із результатів подій 2020 року є те, що активна і протестна частина населення або перебуває у в’язниці, або була змушена виїхати за межі країни. Це один із результатів режиму. Виїхали не найгірші, виїхали найкращі.

З одного боку, режим виштовхує з країни людей за коментарі, а з іншого боку, говорить про те, що нікому працювати. Тобто, всі розумні, всі фахівці, які мають свою точку зору, виїхали з країни. Така ось патова досить ситуація.

І фактично країна перетворюється на подобу якогось табору, де є охоронці, які отримують хороші гроші. І є люди, які змушені виконувати не кваліфіковану робочу працю.

Одним із пунктів договору влади і білорусів було якраз таки гасло Лукашенка. “За мирну Білорусь”. Цей стан миру, неучасть у якихось військових конфліктах був одним із ключових моментів, чому Лукашенко утримувався при владі.

Після 2014 року влада постійно говорила, мовляв, подивіться, Росія з Україною воює, Росія воює там-там-там, а ми не воюємо, у нас мирне небо і голосуйте за Лукашенка, тому що Лукашенко — це мир.

Лукашенко змушений був порушити цей договір. Якщо 10 років тому ми говорили, що економіка Білорусі — це один мільярд на місяць, тобто приблизно 12 мільярдів вливань на рік, то зараз ця цифра, судячи з російських вливань, становить приблизно 25 млрд доларів щорічно.

Таким чином, через це Лукашенку довелося продати начебто мирну Білорусь войовничому Путіну, продати цей меседж, який був одним зі стовпів режиму. І, безумовно, це веде до втрати.

Однак я б усе-таки робив виноску на те, що опитування проводили в інтернеті, а більшість електорату Лукашенка інтернетом, здебільшого, не користується. Це люди, які дивляться телевізор, які ходять на роботу і з роботи або люди похилого віку, і вони навряд чи брали участь у цьому опитуванні.

У Лукашенка залишається ядерний електорат, це близько 30-35% білорусів. Ну і, звичайно, основне — це силовики і силова підтримка з боку Росії. Скинути Лукашенка можна буде тільки, якщо цього захочуть силовики, його близьке оточення. А як ми бачимо з долі диктаторів, зазвичай так це і відбувалося. Близьке оточення це ті люди, які можуть йому в будь-який момент встромити ніж у спину.

Другий гравець — це Путін. Але Путіна поки що Лукашенко влаштовує, і я не думаю, що він буде його змінювати найближчим часом.

ФРАНК ВЯЧОРКА: “Батькою” в Білорусі Лукашенка ніхто не називає

— Я відразу хочу сказати, що в Білорусії словом “батька” Лукашенка не називають. Це його власний міф, який він сам створював.

Але самі білоруси знають, що “батька” — це батько білоруською. І вони, навпаки, кажуть, що “ти мені не батько”. І це міф, за який теж треба боротися.

Те ж саме щодо доріг — це чиста пропаганда Лукашенка. Лукашенківські телеканали постійно розкручували тему, що там, мовляв, війна, там голод, а в Білорусі дороги чисті. Але це не живе в білоруському суспільстві і не культивується самими людьми, а тільки пропагандою.

Що стосується виборів у Білорусі — це не вибори, це фарс. Забудьте. І в Білорусі навіть не знають про те, що відбувається. Ця картинка на зовнішнього користувача, насамперед, і номенклатуру. Лукашенко хоче показати, що він перегорнув сторінку: все, 2020 рік закінчився, люди не протестують, усі сидять удома, тепер давайте вже проводити вибори.

Це також спроба мобілізувати своїх прихильників, які насправді вже охололи. Вони зрозуміли, що Лукашенко веде країну до війни. Ну і в такий спосіб показати, що “ось я знову легітимний, давайте-но всі йдіть на вибори, до місцевих рад, до парламенту, а я буду вами керувати, як це було раніше”.

Білоруські партії всі знищені. Цього року, два місяці тому було знищено останню партію. За спробу зареєструватися спостерігачами на виборах тобі відразу дадуть 5-7 років. Я не думаю, що є багато таких психів, які погодяться добровільно піти до в’язниці.

Будь-якої агітації новий закон не передбачає. Можливостей для просування якихось альтернативних ідей теж немає.

Але ми як демократичні сили будемо використовувати це як оказію для своєї власної компанії, просування європейського вибору для Білорусі, мобілізації наших прихильників. Ми будемо саботувати на різних рівнях цю кампанію. І з міжнародною спільнотою працюємо, щоб жодним чином ці вибори не визнавалися.

АННА КРАСУЛІНА: Для Лукашенка немає слова “вибори”

— Ніяких виборів [у Білорусі] немає. Це фейк. Лукашенко просто некоректно використовує це слово, щоб запорошити і заткнути роти всьому світу.

Це декорації, це театр одного актора, він сам себе намагається втішити, тому що він навіть інавгурацію власну не зумів зібрати. Лукашенко навіть таємно інавгурувався як щур, загнаний у кут, і не оголосив про те, що буде інавгурація.

Він просто зібрав якихось людей, яких привезли з його власної вертикалі. Якихось третьосортних акторів і дуже слабеньких актрис. Їх десь зібрали в одному залі, а потім сказали, що зараз починається інавгурація.

Які-ніякі вибори, але 2020 року були вибори, при тому, що вони були абсолютно нечесними, несправедливими, було задіяння повного адміністративного ресурсу. Лукашенко їх навіть не зумів виграти.

Він відібрав єдиного найслабшого кандидата, на його думку, слабкого, і йому програв. Він і Тихановській програв, незважаючи на всі свої адміністративні ресурси, хитрощі, порушення всього, що тільки можна.

Тому зараз, коли говорять про опозицію — справа в тому, що це саме більшість. У 2020 році Лукашенко побачив, що тих, хто проти нього — більшість. Він же не зміг на свій захист, на свою підтримку зібрати жодного мітингу.

Він же намагався в піку протестам зібрати своїх якихось прихильників, але йому не вдалося. Рознарядка приходила до кожного дрібного підлеглого Лукашенка директора радгоспу. І вони не змогли набрати, ні за гроші, ні за що.

У Радянському Союзі, знаєте, теж були вибори. У Лукашенка амбрейдинг іде за Радянським Союзом, він хоче побудувати СРСР 1970-х років. Ось вони з Володимиром Володимировичем на пару і намагаються це знову відтворити.

Олександру Лукашенку здається, що це легітимізує його як нібито нормального правителя. Нічого подібного немає. Він нелегітимний правитель.

Які можуть бути вибори, якщо всі попередні кандидати в президенти продовжують сидіти за ґратами або перебувають у вигнанні?

Він усе програв, а влади не віддав. До того ж Лукашенко утримує її силою проти більшості народу, за допомогою іноземної зброї, за допомогою Путіна, російських пропагандистів та іноземних російських військ. Які вибори? Немає такого слова для Лукашенка.

Читайте також: Перед так званими виборами в Білорусі побільшало затримань— подробиці (ВІДЕО)