“Без вас ми взагалі б не вижили”: як працюють фронтові волонтери на Донеччині

Понад два десятки волонтерських і гуманітарних організацій працюють у Донецькій області. Майже всі вони займаються доставкою продуктів харчування та засобів гігієни, приготуванням гарячих обідів для мешканців деокупованих територій, доставкою та встановленням буржуйок, а також евакуацією мирного населення з гарячих точок, повідомляє FREEДОМ.

У нещодавно звільненому українською армією селищі Зарічне на Донеччині російські снаряди падають за 200 метрів від пункту видачі гуманітарної допомоги.

Люди налякані, але ховатися від обстрілів не хочуть, адже сюди рідко привозять продукти. А обстріли, кажуть місцеві, тут цілодобово.

“Ми дуже вам вдячні, тому що без вас ми взагалі б не вижили. Спасибі вам, що не боїтеся до нас їхати. Ми вже звикли, а так… Спасибі вам за все”, — дякує волонтерам мешканка Зарічного Тетяна.

Попри небезпеку не поспішають і волонтери, адже привезли місцевим продуктові набори, подолавши шлях у півтори тисячі кілометрів із Чернівецької області до Донецької.

“Велике, велике значення мають волонтери, бо якби не волонтери, то тут би люди з голоду померли. Не дай боже! Спасибі вам велике, дай боже вам здоров’я”, —  каже мешканка Зарічного Людмила.

Щотижня Володимир і Віктор приїжджають на Донбас. Сюди вони здійснили вже близько сорока поїздок. Одним днем намагаються допомогти жителям прифронтових населених пунктів, завезти продукти до шпиталю і відвідати військових. За дев’ять місяців повномасштабної російської агресії побували в усіх гарячих точках Донецької області.

“Ну, ви знаєте… Душевний біль… Ми почали відвідувати госпіталі, і найболючіше було дивитися, коли привозили поранених. Був один такий момент, коли ми вирішили підійти до військових, вони всі сиділи в інвалідних візках, і ми хотіли дати їм якісь гостинці, але дати не змогли, тому що просто не змогли на це дивитися. Вони були хто без руки, хто без ноги, і то було дуже боляче дивитись, вони молодші за мене, як мої діти, були й мої ровесники, і просто ми не знайшли слів, щоб почати діалог”, — каже Віктор.

Складно, кажуть волонтери, й отримувати погані новини з фронту.

“Дуже переживаємо, бо на цій війні в нас з’явилося багато нових знайомих. Ми багатьох знаємо. І дуже боляче, коли дізнаємося, що хтось із них загинув. А якщо для нас це боляче, то для родини це дуже важко”, — сказав Володимир.

Іноді, кажуть волонтери, сили вичерпуються. Адже всі ці місяці вони рідко бачаться з сім’ями та багато часу проводять у дорозі. Однак коли чують слова подяки від людей, що живуть на лінії фронту, знаходять у собі сили рухатися далі.

Читайте також: “На Донеччині безпечного місця просто не існує”: як триває евакуація з найгарячіших точок України