Бердянський державний педагогічний університет: освіта у стінах замку

Фото з сайта bdpu.org

Головний корпус Бердянського державного педагогічного університету – єдина будівля-пам’ятка архітектури у місті. Тут його називають “червоним домом” і порівнюють із казковим палацом – через середньовічний стиль споруди.

 Головний корпус університету спорудили у 1870-х роках як будівлю чоловічої гімназії. Під час зведення використовували цемент та інші найсучасніші технології тих часів. Адже заклад від початку планувався як найкраща гімназійна споруда округу.

Юлія Гаман, екскурсовод музею історії Бердянського державного педагогічного університету: “Цю будівлю зводили за спеціальним оригінальним планом інженера-капітана К. Єльського. Планувалося, щоби вона була однією з найкращих гімназій не тільки за навчанням, а й як прикраса міста. Щоб ця будівля була найкращою на весь Одеський округ. Гімназія охоплювала територію від сучасної Молдови через увесь південь України до південного федерального округу Росії. Тому будувалася дійсно дуже шикарною і гарною. Вже коли звели стіни, було збільшено кошторис. Він узагалі дуже часто змінювався. Гроші на будівництво давало не тільки керівництво міста, а й земство та городяни”.

Завдяки збільшенню кошторису споруду облаштували максимально комфортною для навчання. Вже у процесі будівництва стіни підняли ще на кілька десятків сантиметрів. Це дозволило збільшити кількість повітря на кожного із 500 учнів гімназії. Відтак, кожен поверх будівлі за висотою складає майже п’ять метрів.

Юлія Гаман: “Також усе продумували під час будівництва класів. Наприклад, зал фізичної культури не торкався стін загалом усієї споруди, щоб вібрації під час занять не руйнували будівлю і шум не заважав іншим заняттям. Все було сплановано для зручності й естетики”.

Чоловіча гімназія проіснувала до 1919 року. Вже з 1920-х у «червоному домі» почали діяти педагогічні курси. Згодом їх перетворили на педагогічний технікум, пізніше – на інститут, а з 2002 року – на університет.

Під час Другої світової війни будівлю спалили німецько-фашистські війська. До приміщень студенти змогли повернутися лише у 1953 році, адже всередині споруда вигоріла майже дотла. Попри це, вогонь пережила зовнішня частина колишньої гімназії, разом із казковими баштами та барельєфами. Нині споруда – єдина в Бердянську архітектурна пам’ятка національного значення і перебуває під охороною держави.

Більше сюжетів із циклу “Університети: архітектурний літопис” дивіться за посиланням.