Вчора о 21:44
Військовий аналітик Євген Дикий поділився своєю думкою про те, як західні санкції вплинуть на Росію, що вторглася на територію України. Експерт пояснив під час марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA, що зараз відбувається у колі західних лідерів, які вирішують, чи посилювати санкції та чи вводити ембарго на російські енергоносії.
— Чи достатньо, на Вашу думку, тих обмежень енергоносіїв у нинішньому вигляді для того, щоб військово-політичне керівництво хоча б призупинило агресію проти України?
— Ще недостатньо. Нинішні санкції працюють чудово. Але санкції — це механізм, який спрацьовує на якомусь часовому проміжку, тобто спочатку економіка підсанкційної країни різко скорочується, далі йде накопичувальний ефект. Тобто як на кожен воєнний рубль був би якийсь відсоток прибутку, так само на кожен рубль починають накопичуватися втрати. Але все це працює повільно. Згадаймо, як свого часу після вторгнення до Афганістану було введено дуже схожі на сучасні санкції проти Радянського Союзу. Зрештою ці санкції призвели до колапсу радянської економіки, далі вже реакцією на цей колапс стала так звана перебудова — спроба врятувати ситуацію. У результаті закінчилося тим, що всім відомо. Саме тим, що Радянський Союз розвалився. Але якщо ми порахуємо, скільки часу це забрало, ми отримаємо сумарний період 10 років.
Треба розуміти, що хоча путінська Росія старанно вдає із себе Радянський Союз і створила культ Радянського Союзу, але запас її міцності набагато менший, ніж був у Радянського Союзу. Десять років не знадобиться. На жаль, це не десять днів і навіть десять тижнів.
Санкції нам уже допомогли у воєнному значенні. Це зупинка російської воєнної промисловості. Це дуже важливо. Тобто зараз нам на голови летить запас бомб і ракет, накопичений, на жаль, за дуже довгі роки. І цей запас чималий. Але на заміну цим бомбам та ракетам нові вже не виробляються. Виявилося, що імпортозаміщення – це міф, виявилося, що російська промисловість сама “Іскандери” зробити не може. І не лише “Іскандери” – “Калібри”. Загалом, крім автомата Калашникова, майже нічого іншого сама ця економіка зробити не може, тому що немає технологій. Коли ми, наприклад, бачимо, що збиті російські безпілотники ніби російські, але майже жодної російської деталі ми в ньому не знаходимо. Російською була тільки кінцева збірка. Причому Росія, в принципі, не має технологій виробництва критично важливих речей, таких як мікрочипи. І в цьому сенсі санкції прямо впливають на нашу війну. Тобто агресорам уже доводиться розраховувати, а скільки в них залишилося бомб і ракет, бо розуміють, що швидко їх замінити неможливо.
На щастя, навіть Китай відмовився надати військові технології та військову продукцію. У товариша Сі, якого не назвеш демократичним лідером, вистачило державної мудрості не відповідати за Путіна, за те, що відбувається, а зберегти позицію мудрого старця, який сидить і дивиться збоку. Таким чином вийшло, що навіть імпортозаміщення через Китай у плані військових технологій не спрацювало. У цьому сенсі санкції, звісно, вже дуже ефективні.
Але щодо загального обвалу економіки, то тут, звичайно, по-перше, потрібно більше часу. Але й нинішні санкції неповні. Все ж таки по-справжньому смертельним стане саме ембарго на енергоносії. Тобто треба розуміти, що економіка путінської Росії — це економіка великої бензоколонки. Так само, як економікою великої бензоколонки був Радянський Союз. За всіх надутих щік, всіх розповідей про те, як там працюють різні сектори. Насправді ж виявляється, що єдиним джерелом і валюти, і всіх імпортних товарів є лише нафта і газ.
— Європейський Союз цілком може перейти на відсутність енергоносіїв Російської Федерації. Йшлося про те, що потрібно кілька років мінімум, щоб диверсифікувати потоки. Принаймні потрібно змінити логістику. Чи все не настільки складно? Як ви вважаєте?
— Я гадаю, істина посередині. Справді, Європа залежить від російських енергоносіїв. Меншою мірою, ніж Росія залежить від європейських грошей. Але все ж таки дуже сильно залежить. Відмовитись за один день справді неможливо. Я згоден з тезою, яку сформулював австрійський канцлер: суть санкцій у тому, що вони мають більше бити по країні під санкціями, ніж по тих, хто ці санкції вводить. Але я не вважаю, що пошук заміни на російські енергоносії займе кілька років. Я вважаю, що за жорсткого ухваленого політичного рішення це питання кількох місяців, можливо, півроку. Головне – вже зараз задекларувати, що цей процес запускається, що йому немає альтернативи. Що ембарго запроваджується з того моменту, як знайдено адекватну заміну. І тоді, я думаю, щодо нафти питання вирішиться буквально за два місяці. Стосовно газу тут набагато складніше. Але за пів року можна вирішити. Щодо нафти тут, наскільки я вже знаю, робота триває.
Росіянам варто знати, що, виявляється, друзів у путінської Росії немає зовсім. Ми вже тут згадували, що Китай не вписувався за путінську авантюру. Але виявляється, що такі дуже близькі друзі Росії, як Іран та Венесуела, навіть режим Мадуро, котрий дуже любить Росію, готовий голосувати в ООН за російські санкції. Але, коли їм запропонували пом’якшити санкції та випустити їхню нафту на американський ринок, вони не просто погодилися, а просто таки поскакали туди з радістю. Те саме з Іраном, які разом з Путіним безчинствують у Сирії та знищують там мирне населення. Але коли йшлося про те, що російську нафту можна замінити на іранську, миттєво відновилися переговори щодо їх ядерної програми, яка і є необхідною умовою для зняття санкцій. Іран уже буквально потирає руки та розраховує, які бариші вони отримають, коли замість них санкції введуть щодо Росії і вони заповнять на ринку цю нішу. Якось так сталося, що дружити проти демократії, знищувати мирних людей можна разом, а ринок нарізно.
— Головний аспект, чи обходять Путіна так звані антиросійські санкції? Чи його це непокоїть, чи військово-політичне керівництво це непокоїть? Ось ті обмеження, про які Ви говорили з приводу воєнного плану, це один із головних ударів. І невже це не зупиняє російського президента?
— Я думаю, що якби Путін від початку й до кінця вірив, що всі ці санкції запровадять, навіть у такому вигляді, як їх запровадили вже зараз, не кажучи вже про ембарго на енергоносії, то, можливо, це зупинило б його від цієї війни. Але, на жаль, йогюму раніше багато чого дозволяли. У 2008 році, коли йому нічого не зробили за вторгнення до Грузії. У 2014 році, коли його трохи «насварили» за анексований Крим, за війну на Донбасі. Далі 8 років йому так казали: “Ай-ай-ай, Володимире, якось ти погано чиниш”. Але не більше. Реально ні по його кишені, ні по його армії попередні пакети санкцій суттєво не вдарили. І це його розслабило. Він був абсолютно впевнений, що Захід не готовий запроваджувати справді серйозні санкції, бо такі санкції передбачають, що якісь гроші втратить і Захід теж. Він був упевнений, що Захід настільки любить гроші і настільки любить російські нафту та газ, що на цю війну всі закриють очі. Якби він розумів, що ні, важко сказати, як би він вчинив.
Наразі вся надія путінського режиму на те, що переможців не судять. На те, що коли він уже дотисне Україну і поставить світ перед фактом, як він вважає, то після цього все одно якийсь час санкції підтримають, але потім переможе ось цей знаменитий німецький реал політики, тобто ось цей цинічний прагматизм. Мовляв, ну все, Україну вже не врятуєш, її вже проковтнули та знищили, а сенс тоді далі тримати санкції?
— Європейські політики кажуть, що Німеччина є головним гальмом санкцій проти Росії досі. Минуло вже 40 днів війни. Виходить, Німеччина разом із Олафом Шольцем, раніше з Ангелою Меркель, Шольц користується м’якою політикою стосовно Росії.
— Саме так. Німеччина, Австрія, мовчу вже про Угорщину. Усередині ЄС насправді головним адвокатом Путіна на сьогодні є не Німеччина. До Німеччини зараз повернемось. Все ж таки головним адвокатом Путіна є угорський прем’єр Орбан. Він займає настільки пропутинську політику, що постає питання: а взагалі, чи існують механізми усунення з ЄС та НАТО? Тому що, чесно кажучи, вони провадять політику, суттєво відмінну від усіх країн Заходу разом узятих. Але це окрема історія. І про угорські війська, які з перших днів російської агресії стоять у нас на кордоні, нібито для того, щоб контролювати потік біженців тощо, а насправді ми чудово розуміємо, що там стоять не прикордонники, там стоїть саме армія. І ми розуміємо, що якби тут війна пішла інакше, якби Київ ми не втримали, а його захопили російські окупанти, то в той же час Орбан ввів би угорські війська на Закарпатті на підставі захисту від путінської агресії. Ми не маємо сумніву. І тоді це точно було б повторення історії Польщі в 1939 році, на яку першим напав Гітлер, а в спину їй за домовленостями з Гітлером ударив Сталін. Це була б така історія саме з угорцями. Але, на щастя, як каже народне прислів’я, козі, що буцається, Бог рогів не дав. Ну, не може він це зробити. Він може про це мріяти, але не більше.
А щодо німців та австрійців. Вони зараз розриваються. Їм зараз дуже важко. З одного боку, у них справді прокинулася сумління. Їм соромно за те, що вони, по суті, виростили своїми грошима Путіна, своїми грошима та політичною підтримкою. І вони якось хочуть спокутувати цю провину. Але водночас у них працює лічильник, скільки центів вони втрачають, запроваджуючи кожну нову санкцію. І ось цей ось розрив між муками сумління та муками втрати кожної копієчки буквально призводить до того, що вони щодня роблять то крок в один бік, то крок у протилежний.
— Відомо, що президент України запропонував підписати Путіну мирний договір щодо ситуації в Україні з виведенням військ РФ, з розмовами щодо Криму, з переговорами щодо Донбасу тощо. Чи є ймовірність того, що Путін підпише цей договір до того, як буде знято санкції? Адже, мабуть, це теж може його в якомусь плані зупиняти, або його соратників у Росії. Чи можуть вони таким чином підштовхувати цю ідею?
— Сенс цього документа для Путіна є лише за умови, якщо договір буде тристороннім. Росія-Україна-Захід. Тобто якщо до українсько-російського договору буде прив’язане зняття або дуже суттєве пом’якшення західних санкцій. Особисто я сподіваюся, що цього не станеться і договір не буде підписано. Я сподіваюся, що через якийсь час ми вже домовлятимемося не з Путіним, а з тими, хто прийде на його місце після краху його режиму. На мою думку, це єдиний правильний вихід у цій ситуації. Говорити з Путіним уже пізно. А після подій у Бучі – й поготів.
Зеленський – українським ЗМІ: Може статися, що зустрічі з Путіним не буде
В Ірпені, вочевидь, доведеться повністю міняти газові труби та електромережі – місцевий депутат
Читайте також: Гозман: Путін загнав Росію в кут, наступний крок – репресії
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
