Афганський синдром 2.0: сплеск насильства в Росії обговорюємо з експертами

Російські солдати, які повернулися з фронту, дедалі частіше стають фігурантами кримінальних хронік — убив інваліда з ДЦП, зарізав матір на очах у дітей, зґвалтування, пограбування, розбої тощо.

Навіть офіційна статистика МВС РФ, яка відома заниженням незручних результатів, показує, що за два місяці цього року кількість вбивств та замахів зросла на 14% порівняно із січнем-лютим 2022 року.

Кількість злочинів із застосуванням вогнепальної зброї в РФ зросла в середньому на 32%. Для прифронтових областей цей показник вищий у десятки разів. Так, у Курській області зростання було на рівні 625%.

Ріст злочинності в РФ психологи безпосередньо пов’язують із розв’язаною країною війною проти України. Психіка страждає як у тих, хто безпосередньо йде воювати, так і у тих, хто відправляє на війну своїх рідних.

Фахівці вважають, що після повернення з війни психіка змінюється по-різному в тих, хто йшов воювати з мобілізації, і в тих, кого завербували з в’язниці.

Але і в тих, і в інших психіка вже не буде колишньою. З травмою зіштовхнеться психіка кожного солдата. В окремих випадках травма може перерости в посттравматичний розлад — ПТСР.

Аналогічна ситуація спостерігалася за часів СРСР, коли солдати, які повернулися зі строкової служби в Афганістані, де вони виконували так званий “інтернаціональний обов’язок”, не могли знайти собі місце в житті, після чого багато хто або спивався, або потрапляв у місця позбавлення волі.

Детальніше про те, як змінюється психіка росіян після війни, і до яких наслідків можуть призвести такі зміни, — в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:

• Ігор Яковенко, журналіст, екс-депутат Держдуми РФ;
• Євген Смирнов, адвокат правозахисного проекту “Перший відділ”;
• Олег Чабан, психотерапевт.

ІГОР ЯКОВЕНКО: Насильство може захлеснути Росію

— Тут є кілька причин. Одна з них — це те, що можна назвати “українським синдромом” за аналогією з “чеченським синдромом” та “афганським синдромом”, які були під час тих воєн.

Все це ми бачили на вулицях, у дворах, квартирах. Було багато людей із серйозно зміненою психікою. Люди, які страждали на наркоманію, пияцтво тощо. І це справді були люди зі зміненою свідомістю, дуже сильно враженою війною.

Щодо війни проти України, то тут додається ще одна особливість — це велика кількість кримінальників, у тому числі з ПВК “Вагнер”. Тут не потрібно жодного посттравматичного синдрому. Це просто карні злочинці, вбивці, які були звільнені Путіним під диктовку Пригожина.

Немає нічого дивного, що ці люди-вбивці після повернення до себе додому до російських міст продовжують займатися улюбленою справою — вбивством. Вони нічого іншого не вміли і не вміють, вони так звикли, так живуть. Вбивство — це їхня форма існування.

Я вважаю, що після того, як український наступ завершиться успішно, і велика кількість військовослужбовців із Росії повернеться в російські міста, то хвиля злочинності там просто збільшиться на порядок. Злочинність, вбивства, насильство, пограбування, зґвалтування просто захлеснуть російські міста.

Якщо путінський режим зможе зберегтися, то якась частина цих військових злочинців легалізується. Можливо, хтось із них навіть отримає кар’єрне зростання, до чого, власне, дуже старається докласти зусиль Пригожин.

Існує також ймовірність переродження цієї “імперіалістичної війни” у мафіозну війну, коли різні бандитські клани, підкріплені численними бійцями — а зараз уже понад 30 приватних військових компаній створено — братимуть участь у мафіозній боротьбі за території та власність.

З одного боку — сценарій катастрофічний, з іншого — це сценарій, який, можливо, буде кінцем російської історії, і Росія зникне як велике джерело небезпеки для всього світу.

У будь-якому випадку ці люди, що повернулися з фронту, обпалені війною, відіграватимуть істотну роль. У першому випадку, при збереженні путінського режиму, ця роль буде меншою, а в другому, при розвалі режиму, вона буде вирішальною.

У самому російському суспільстві, мабуть, існує якийсь психологічний захист. Не знаю, як тут точніше висловити свою думку. Але є блокування від того, що люди гинуть на війні. Російське суспільство вкрай нечутливе до втрат. Це глухота до того, що відбувається поруч, відсутність емпатії. Це одна із найстрашніших, набутих рис того суспільства, яке було створено внаслідок 74 років радянської влади та внаслідок 23 років путінського режиму.

ЄВГЕН СМИРНОВ: Влада зробила зі злочинців героїв

— Почнемо із того, що Пригожина, як ми чули від нього самого, при вербуванні в ПВК, насамперед, цікавили ті, хто вже мав кров на руках — вбивці, ті, хто завдав тяжкої шкоди, ті, хто сидів довгі терміни у в’язниці.

Карні злочинці, які вчинили тяжкі злочини просто, як за помахом чарівної палички, вийшли на волю.

За той час, поки ці карні злочинці перебували на волі, на лінії фронту їм у вуха вливали, що вони герої, вони освячені війною, і так далі в тому ж дусі.

У суспільство вони повернулися справжніми переможцями, героями. Вони засвоїли урок — те, що можуть кого завгодно вбити, але їм достатньо сходити на фронт і їх звільнять від будь-якого покарання — від 20 або 25 років позбавлення волі — кому які терміни призначалися. Тобто вони зрозуміли процедуру, як можна уникнути надалі відповідальності, і при цьому заробляти великі гроші та користуватися пошаною та повагою керівництва РФ.

Десятки тисяч людей пішли на фронт. Зрозуміло, що більшість із них не зможуть звідти повернутися, але все одно повернуться тисячі людей. Якщо цифра, яка зараз озвучується, справді правдива, і вже 5 тис таких співгромадян на волі, то це дуже небезпечні новини. Міліція нічого не може з ними робити, бо існує величезна кількість статей, які карають за фейки, дискредитацію російської армії та таких найманців.

Є генеральна лінія, яка дана згори: ці люди — герої, і не можна їх притягувати до відповідальності за якісь дрібні, на думку влади, правопорушення чи злочини, оскільки вони відслужили на фронті.

Тепер вони просто тероризують місця, куди повертаються. Величезна кількість людей, не тільки їхні сім’ї, а й сусіди, які мешкають у цих регіонах, страждають.

З таким побутовим насильством, як побив когось на вулиці, обікрав магазин, поглумився з сусідів, поліція зробити нічого не може. Заборонено згори.

ОЛЕГ ЧАБАН: Чим більше людей перебуває у ситуації дистресу, тим більше психіка змінюється

— Війна змінює психіку будь-якої людини. Але, наприклад, ув’язнені – я говорю про ПВК “Вагнер” – у них уже до війни змінена мораль, свої критерії, свої внутрішні закони, заключення пенітенціарної системи, закони сили, закони “пахана” і так далі. І зрозуміло, що війна буде тільки кристалізувати ці закони в їх голові.

Ці люди повертаються у мирне життя з розумінням того, що все справді можна вирішувати силою, насильством, відібрати у слабкого, обдурити тощо.

З людьми, які потрапляють на війну з мобілізації, вже інша історія — тут уже надламана психіка, перебування у стресі, дистресі. Вони поламані психічно. Повертаються навіть із елементами психічних розладів.

Звичайно, це проявляється через насильство, тому що людям зняли певні моральні критерії. Друге — вони жорстко розділили світ на чорне та біле. Будь-які ситуації, які їх не влаштовують — будь-де, хоч у черзі, хоч у ЖЕКу, хоч із пацанами в барі — вирішуються силою.

Є не тільки поняття посттравматичного стресового розладу, яке ми ще довго вивчатимемо після війни. Але є й поняття — люди, які йдуть за справедливість, та люди, які йдуть за несправедливість.

Українці йдуть за справедливість. Це дуже велика моральна річ.

Ті росіяни, яких просто закинули кудись під Харків чи ще кудись, і втовкмачили в голову ефемерне — ти маєш воювати — за якийсь час розуміють, що це неправильно. І ось ця неправильність у них потім вилазить, коли вони вертаються додому. Наводити справедливість у Кремль вони не поїдуть, тому будуть наводити справедливість у своїй сім’ї насамперед.

Якщо забити пам’ять чимось новим, новими ідеями про наддержаву, про порятунок територій, повернення їх у рідну гавань, то це буде не те, що цікаво, — це буде життєво важливо навіть для сімей, які втратили своїх дітей.

Чим більше ми перебуваємо у страшній ситуації дистресу, тим більше психіка змінюється. Аж до анатомічних змін мозку, коли людина буквально втрачає глузд і переходить на рівень рефлексів, у тому числі агресивних рефлексів, коли з людини перетворюється на біологічну машину.

Від одноразового потрапляння під обстріл може бути гостра стресова реакція, але вона не матиме наслідків у вигляді асоціальної поведінки при поверненні додому.

Чим більше зброї йде в народ, і чим більше там невдоволення, злості, агресії, невирішених проблем, тим більше це все виливається на оточуючих, особливо близьких, сім’ї.