Китай, схоже, стає на той самий шлях, яким йде Росія, коли інтереси політичного режиму розходяться зі стратегічними інтересами Російської держави. Режим у Китаї стає дедалі персоналістським, і глава КНР Сі Цзіньпін, як і Путін, розглядає геополітичну ревізію як свій внутрішньополітичний ресурс. Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ сказав німецький політолог, аналітик Стокгольмського центру досліджень Східної Європи Андреас Умланд.
“У зв’язку з цим виникає суперечлива політика Китаю, де, з одного боку, є декларації щодо територіальної цілісності, політичного суверенітету, непорушності кордонів [України]. Це ще з 1994 року, коли був Будапештський меморандум, і Китай також підтвердив свою повагу до українських кордонів та території. І зараз виникає другий чинник — міжнародний авантюризм як внутрішньополітичний ресурс. Це ще не так агресивно і не так виражено, як у Росії, але, мабуть, є все ж таки така амбітність зараз у Сі, що, я думаю, суперечить довгостроковим інтересам Китаю, який, звичайно, більш економічно пов’язаний з Європейським Союзом, з Америкою”, — коментує він.
Умланд вважає, що співпраця з Москвою для Пекіна ґрунтується насамперед не на економічних інтересах: Росія надто маленька економіка, щоб бути цікавою для Китаю.
“Так, у чомусь, звичайно, сьогодні для Китаю Росія — один зі зручних ринків. Але стратегічні інтереси Китаю лежать в інших площинах. Вона якраз працює як геополітичний інструмент. Мабуть, Китай теж хоче відкрити кордони у Східній Азії, зокрема інкорпорувати, анексувати, можна сказати, Тайвань з Філіппінами, з Японією. Китай має якісь конфлікти практично з усіма країнами навколо Китаю. І там, мабуть, також, як і в Росії, ці конфлікти розглядають як внутрішньополітичний ресурс, як спосіб стабілізувати авторитарний чи автократичний режим у Китаї. І в цьому Путін та Сі, на жаль, сходяться у чомусь”, — зазначає політолог.
На думку гостя ефіру, усередині китайського керівництва є різні фракції. І це є проблемою.
“І те, що, скажімо, почув [міністр закордонних справ] Дмитро Кулеба, коли приїхав до Китаю, може бути не лінією Сі. Це може бути просто вираження стратегічних інтересів Китаю, яке розходиться, можливо, з інтересами Сі… Я думаю, те, що Кулеба почув у Китаї, це не був якийсь навмисний обман, а це просто вираження того, що там є справді різне бачення, куди Китай має рухатися: він стабілізуватиме міжнародний порядок чи він порушуватиме, чи навіть руйнуватиме міжнародний порядок разом із Росією”, — каже Умланд.
Він резюмує, що двоїстість китайської політики є відображенням двоїстості самого режиму.
“Який, з одного боку, — партійний, де партія хоче, мабуть, швидше помірний розвиток Китаю і всередині, і в зовнішніх відносинах. І з іншого боку, є новий автократичний елемент, який з’явився з Сі, і який подібний до того, що робить Путін, розглядаючи агресивну зовнішню політику як внутрішньополітичний ресурс. У Росії це добре працює. Війни Росії — популярні, успішні, як у Чечні, Грузії, Сирії чи як це було з анексією Криму 2014 року. І зараз Китай теж може цим шляхом піти. Як саме він далі розвиватиметься, мені важко сказати. Але є явне зближення між російським та китайським ревізіонізмом”, — сказав Андреас Умланд.
Читайте також: Візит глави МЗС України до Китаю дав надію на розвиток стратегічного партнерства, — Литвин
Раніше президент Аналітичного центру “Політика” Олег Лісний зазначив, що Росія уважно стежить за візитами представників України, особливо це стосується взаємодій з Китаєм, який надає допомогу та підтримку РФ. Те, що міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба відвідав КНР, дуже не сподобалося владі РФ, що чітко видно з публікацій у ЗМІ.
Читайте також: Як Китай може вплинути на Росію для завершення війни проти України — думки експертів і глядачів FREEДОМ