Напередодні Глобального саміту миру в червні Володимир Путін зробив ультимативну заяву. Він зажадав віддати Росії території чотирьох областей України в обмін на початок “мирних переговорів”.
Експерти зазначають, що такою заявою глава Кремля відрізав собі дорогу назад — Путін уже не зможе відступити від своїх вимог. А Україна не піде на такі умови і в цьому її підтримує низка країн-партнерів.
Проте мирні ініціативи періодично лунають від політиків різних країн.
Які країни висловилися?
У Вашингтоні висловили надію, що Китай як стратегічний партнер Росії зможе зіграти “більш продуктивну роль” у припиненні війни. Водночас президент України застеріг європейські країни від мирних переговорів за спиною України.
На це в Білому домі відповіли: США не примушуватимуть Київ до переговорів із Москвою, умовою яких будуть територіальні поступки.
“США не збираються змушувати Україну здаватися ціною втрати будь-якої її території, тому що ми розуміємо: якщо Путіну буде дозволено завоювати Україну і підпорядкувати собі її народ, наслідки будуть серйозними. Ми думаємо, що світ стане набагато небезпечнішим”, — заявив координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США Джон Кірбі в коментарі американським ЗМІ.
Президент України Володимир Зеленський не виключив можливість повернути території і припинити війну дипломатичним шляхом. Як заявив український лідер в інтерв’ю BBC, гаряча стадія війни може закінчитися 2024 року. Але за умови єдності союзників і за планом, який Україна готує на Саміт миру.
“Це залежатиме від партнерів, які чинитимуть тиск на Росію, щоб вона погодилася сісти за стіл переговорів і подумати про припинення війни. Це не означає, що всі території будуть відвойовані силою. Я думаю, що сила дипломатії може допомогти”, — сказав Зеленський.
Паралельно з ультиматумами Путін регулярно в публічних виступах згадує про якісь Стамбульські угоди, від яких, за твердженням Києва, Москва сама відмовилася ще на самому початку повномасштабного вторгнення.
Не так давно з мирними ініціативами виступив прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Він переконаний, що для завершення російської агресії проти України необхідне зовнішнє втручання.
Орбан вважає, що важливим посередником між сторонами може виявитися Туреччина. Прем’єр називає її єдиним успішним посередником між Росією та Україною з початку війни.
Також він розповів про можливу роль Китаю в мирному врегулюванні. Орбан упевнений, що для проведення наступного мирного саміту з питань України необхідне залучення Пекіна, а також дипломатичні контакти з Росією.
Орбан називає те, що відбувається, “військовим конфліктом”, який обіцяє врегулювати кандидат у президенти США Дональд Трамп у разі, якщо його оберуть.
Кандидат у президенти США від Республіканської партії 22 липня розмовляв телефоном із Володимиром Зеленським. Сторони заявили, що в майбутньому можливий візит Трампа до Києва. Трамп, як і раніше, бачить себе автором мирного плану, який може бути втілений у життя. Київ відкритий до пропозицій, в Офісі президента сподіваються почути конкретику.
Ще один ключовий гравець на геополітичній карті — Китай — підтримує територіальну цілісність України. Таку переконаність висловив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба за результатами переговорів із китайським колегою Ван Ї в Гуанчжоу.
“Я говорив про важливість саме справедливого миру, а не будь-якого миру. І мій китайський колега сам додав, що — справедливого і тривалого. Це дуже важливо, тому що зазвичай саме ми постійно говоримо, що мир має бути стійкий — тривалий і справедливий. Це важливо, ми отримали чіткий сигнал, що Китай не шукає якихось тимчасових рішень, тимчасових припинень вогню, а він працює на стале, стратегічне розв’язання проблеми війни, розв’язаної Росією проти України. І це теж дуже позитивний сигнал”, — сказав Кулеба в інтерв’ю ТСН.
Міністр також додав, що вони з китайським колегою проговорювали інші речі, але ще не час для того, щоб говорити про них публічно.
Після першого Саміту миру, який відбувся у Швейцарії, минув місяць, і Україна вже активно готується до наступного форуму.
На першому Глобальному саміті в Бюргенштоку країни-учасниці підтримали три пункти формули миру президента України — ядерну, енергетичну безпеку, продовольчу, а також обмін полоненими “всіх на всіх” і повернення дітей, яких Росія незаконно вивезла на свою територію.
Кожен із цих пунктів партнери України мають обговорити додатково окремо. Підсумки цих зустрічей стануть основою другого Саміту миру.
Думки експертів
Про те, хто може стати посередником у мирних переговорах України і Росії, яких умов для цього потрібно домогтися і хто може вплинути на позицію Москви, в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:
- Ігор Рейтерович, політолог;
- Ігор Петренко, доктор політичних наук;
- Тарас Загородній, керуючий партнер Національної антикризової групи;
- Володимир Фесенко, політолог;
- Іван Ступак, військовий аналітик, співробітник СБУ (2004-2015 рр.);
- Ольга Курносова, політична аналітикиня, головна редакторка порталу After Empirе.
ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Поки що немає такої країни, яка б погодилася стати гарантом Росії
— Станом на сьогодні я не бачу жодної країни, яка готова взяти на себе тягар гарантій. Жодних прямих переговорів між Зеленським і Путіним не може бути. Найімовірніше, будуть представники України та Росії. Можливо, це будуть парламентарії. Це логічно з погляду навіть того збоченого представництва, яке є у Росії. У парламенту РФ трошки більше легітимності, ніж, наприклад, у того ж Путіна.
Ключовий момент — це посередники, які готові на себе взяти певні гарантії, що сторони дотримуватимуться того, про що вони домовляться. Я поки що не бачу країни, яка одночасно готова поручитися і за Україну, і за Росію.
Доти, доки країни не зрозуміють, що дійсно Росія готова чітко виконувати якісь певні речі, ніякого посередництва не буде. Зараз триває активне обговорення того, на чому слід зупинитися, щоб позиція була прийнятна для України і якоюсь мірою прийнятна для РФ.
ІГОР ПЕТРЕНКО: Не питання почати переговори, питання — домовитися
— Багато хто вже виявляв бажання стати посередником. З одного боку, це може бути і Китай, Туреччина, яка вже має певний досвід, ООН, Саудівська Аравія, Арабські Емірати. Арабські країни беруть участь у питанні повернення полонених, тобто вже має певний переговорний трек. Може, Орбан ще запропонує свої послуги бути посередником. Тому тут варіантів було досить багато. Найімовірніше, це має бути країна, до якої обидві сторони дослухатимуться. Свого часу Туреччина була ключовою.
Я все ж таки більше схиляюся до того, що це може бути Саудівська Аравія. Вона вже має певну частку участі, залученість у процес переговорів. Але конструкція може змінитися.
Сам переговорний процес може початися в тому чи іншому форматі. Питання в іншому — чи зможемо ми домовитися? Я поки що не бачу такої можливості. Ні росіяни, ні українці не готові йти на поступки. Тому, очевидно, переговорний процес може розпочатися. А далі все залежатиме, зокрема й насамперед від ситуації на полі бою — яка буде динаміка, які будуть зміни.
ТАРАС ЗАГОРОДНІЙ: Путін сам себе загнав у переговорний глухий кут
— Путін у своїй заяві напередодні Саміту миру фактично відрізав собі будь-які шляхи для переговорів. Тому що його базова вимога полягає в тому, що Україна повинна покинути Запорізьку, Херсонську та Донецьку області. Ба більше, провести міжнародну конференцію, яка це все зафіксує і так далі.
Те, що Путін запропонував, це Мюнхенська угода 1938 року, коли Велика Британія, Франція, Італія разом із Німеччиною фактично розділили Чехословаччину. Усе це все одно закінчилося грандіозною війною, продовженням експансії Гітлера.
Оскільки це заявив Путін, а не другорядні чиновники, це означає, що назад шляху немає. Тобто або змінюється Путін, або Україна буде в обороні, буде знищувати російську енергетику, щоб довести агресора до хаосу. Будь-яка домовленість потребує силового підтвердження.
Друге питання — хто і що гарантуватиме. США категорично ніколи не погодяться на анексію території України.
Я думаю, що якщо за певних умов Трамп прийде до Путіна з якимись іншими пропозиціями, а не з тим, що вимагає сам Путін, то Трампа пошлють. Але ж Трамп не розповідає, що буде далі, якщо його Путін пошле. Думаю, що така відмова спричинить безліч неприємностей для Росії.
ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Путін має позбутися ультиматумів, тоді діалог можливий
— Президент Зеленський назвав прецедент, коли переговори з РФ були, і вони привели до результату, нехай тимчасового, лише на рік, але тоді обидві сторони підписали зернову угоду саме через посередників — Туреччину та ООН. Причому не було прямих переговорів між Україною і Росією, їх вели посередники — Туреччина і ООН — окремо з Україною і Росією. Ця модель показала, що вона працює. За схожою моделлю відбуваються переговори щодо повернення українських дітей, незаконно вивезених з України.
Росія перервала зернову угоду. І такий ризик завжди буде присутній. Будь-які угоди, які підписуються з Росією, на жаль, завжди можуть бути розтоптані Кремлем. Ось у чому головна проблема в майбутньому.
Уявімо, що претенденти на роль посередника, наприклад, Китай, Бразилія або Саудівська Аравія збирають мирну конференцію. Туди приїжджають представники України та Росії. А що далі відбувається? Відбудеться те, що ми вже неодноразово бачили на засіданнях Ради Безпеки ООН. Українська сторона заявить свою позицію, російська сторона заявить свою позицію, і обидві сторони будуть звинувачувати одна одну. А решта учасників цієї великої публічної конференції або підтримуватимуть Україну, або закликатимуть прислухатися до позиції Росії. А хтось буде просто закликати припинити війну.
Навряд чи буде якийсь конкретний результат. Тому формат переговорів має велике значення. Є взаємне неприйняття. Ми не визнаємо Путіна. Путін каже, що він не визнає Зеленського. Але переговори фактично ведуться між представниками двох країн, що воюють, з цілої низки технічних питань, про які ми говорили. Тому формат, який представлений президентом Зеленським, справді має реалістичну перспективу.
Треба зараз говорити саме про такі речі: формат переговорів, хто може бути посередником, важливий порядок денний переговорів. У жодному разі не може йтися про якісь ультиматуми, як це робить постійно Росія.
Путін заявив, що готовий до припинення вогню, насправді хоче, щоб українські війська відступили. Він не може захопити ні Херсон, з якого вибили російські війська наприкінці року, він не може захопити ось уже 2,5 роки Запоріжжя. Він хоче, щоб українські війська віддали ці міста. І тоді Путін нібито погодиться припинити вогонь. Це фальшиве припинення вогню. І в даному випадку йдеться про ультиматум, а не готовність до припинення вогню.
ІВАН СТУПАК: Китай може бути гарантом Росії
— Президент Зеленський заборонив собі вести якісь переговори з теперішнім керівництвом РФ безпосередньо.
Зернова угода з Російською Федерацією не була підписана. На аркуші паперу не було нічого. З російською делегацією за одним столом не сиділи. Але був аркуш паперу: текст, підписи України, ООН і Туреччини. Аналогічний аркуш паперу: підписи Росії, ООН, Туреччини.
У принципі, теоретично нова угода може мати такий вигляд. Це якщо ми виключаємо варіант, що президент Зеленський сам скасує свій указ про заборону собі ведення перемовин із Російською Федерацією.
Попередньо посередник уже вимальовується. Не факт, що він буде кінцевим і єдиним — прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який відвідав Київ і Москву. Орбан може бути таким посередником між Україною, Росією та Європейським Союзом. Я цього не виключаю.
Але, якщо на цьому папері не буде підпису як гарантів США і Китаю, то цей папір не буде коштувати зовсім нічого. Тому що РФ не буде виконувати домовленості, які їй не подобаються. Тільки Китай може змусити Росію виконати те, що вона підписала.
Є тільки двоє людей у світі, до чиєї думки прислухається диктатор Путін — це лідер Китаю і президент Туреччини. Усі інші для Путіна не існують. Він розглядає демократичні режими як слабкі, тому що вони обираються.
Гарантом виконання домовленості за Україну можуть бути США. За Російську Федерацію гарантом виступить, наприклад, Китай. Без згоди Пекіна, на жаль, ця війна не закінчиться. Але Китаю нецікаво закінчувати цю війну. Для всього світу, на жаль, Україна це тільки фігура на шахівниці.
ОЛЬГА КУРНОСОВА: Світ має розуміти, що безпека нереальна, поки Путін при владі в РФ
— Путін не випадково весь час згадує Стамбульські угоди. При тому, що ми прекрасно пам’ятаємо, хто їх зупинив. Ми пам’ятаємо, що саме Москва не хотіла цих угод. І тут раптом вони раптово знову опиняються на столі. Чому? Я думаю, що Китай каже Путіну: припиняй уже воювати, шукай якийсь вихід?
Раптова поїздка Орбана до Києва і Москви — те, що потрібно Путіну. У Кремлі не можуть досягти своїх цілей. У Путіна намагаються змінити спосіб досягнення мети, а самі цілі не змінюються. Путін же, як і раніше, вимагає, щоб Україна не вступила в НАТО.
Поки Путін перебуває у своєму кріслі, безпека недосяжна. Тому має бути політичне рішення про те, що з ним треба розв’язувати питання, інакше все може закінчитися дуже погано. Я говорю про політичну смерть Путіна насамперед.
Читайте також: “Миротворче” турне Орбана: реакцію євродепутатів і позицію угорського політика оцінили експерти