30 років влади: як Лукашенку вдається лавірувати між тиском Москви та власними інтересами 

30 років у президентському кріслі залишається Олександр Лукашенко. 20 липня 1994 року він очолив Республіку Білорусь і тепер обіймає посаду вже самопроголошеного президента найтриваліший час серед усіх чинних глав держав Європи та пострадянського простору. 

Востаннє він силою зміг утримати владу, розгорнувши нещадні репресії проти власного народу. За 30 років Лукашенко став одним із головних соратників Путіна, у країні відсутня свобода слова, а сама Білорусь перебуває в міжнародній ізоляції.

Що зробив Лукашенко з Білоруссю за 30 років 

За роки правління Олександр Лукашенко запам’ятався переписуванням Конституції, розширенням президентських повноважень, репресіями проти опозиції та жорстокими розгонами протестів. А за фальсифікації виборів — опинився під санкціями ЄС і США.

Правління Лукашенка обернулося для Білорусі міжнародною ізоляцією, а також економічною і політичною залежністю від Кремля. У лютому 2022 року Білорусь стала співучасницею російського повномасштабного вторгнення в Україну.

“Рівно на 30 років проросійський диктатор заморозив нашу країну в часі, зруйнувавши наш парламент і наші інститути. Він саджав у в’язницю і вбивав інодумців, крадучи майбутнє наших дітей. Проте, попри десятиліття репресій, ми все ще боремося за вільну, демократичну, європейську Білорусь”, — написала лідерка об’єднаної білоруської опозиції Світлана Тихановська в соцмережі Х.

На президентських виборах у Білорусі вперше 1994 року Олександр Лукашенко переміг, отримавши 80% голосів виборців. Тоді він зміг завоювати популярність іміджем “людини з народу”, опозицією до уряду та образом “борця з шахраями”, створеним завдяки верховенству в парламентському антикорупційному комітеті.  

Результати наступних виборів показували приблизно стільки ж голосів. Утім, дедалі менше країн стали визнавати їхні підсумки. У 2020 році фальсифікація виборів спричинила наймасовіші протести в історії Білорусі, де Лукашенку дали прізвисько “Саша 3%”. 

Експерти стверджують, що масова підтримка політики Лукашенка тривала приблизно до середини 2000-х. За словами аналітиків, на громадську думку сильно вплинув тиск Кремля на Білорусь із вимогою тіснішої інтеграції в рамках проєкту “Союзна держава”. Тоді Росія підняла ціни на газ, що спричинило спад білоруської економіки. 

“Це час, 2005-2006 рр., коли почалося знову це повернення до Союзної держави, і білоруси просто стали жити гірше. До цього більш-менш нормально жили. Як казав Лукашенко, краще, ніж у Росії. А вже після 2006-го ми почали жити гірше, гірше, гірше, гірше, гірше. І ось поворотний момент, на мій погляд, це повернення, ось ця реінкарнація союзного договору”, — зазначив головний редактор видання “Белорусская правда” Ілля Добротвор. 

Ідеологічно Лукашенко був адептом відродження СРСР. У 1991-му він відмовився голосувати за незалежність Білорусі, пізніше проголосувавши проти ратифікації Біловезьких угод. А 1995-го Лукашенко ініціював референдум із заміною державних символів — біло-червоно-білого прапора і герба «Погоня» на оновлені радянські аналоги. 

Також на референдум виносилося питання про надання російській мові статусу другої державної. Після ухвалення цих змін політика русифікації Білорусі посилилася. У країні майже немає білоруськомовних ЗМІ, весь документообіг ведеться російською, а артистів переслідують за використання пісень рідною мовою.  

“Білоруськомовні жителі дуже часто представляють як культурну, так і політичну еліту країни. Вони підтримують боротьбу проти авторитаризму і виступають за проведення чесних виборів, а також частіше є прихильниками проєвропейського курсу. Попросту кажучи, сьогодні білоруська мова — це “мова опозиції”. Таким чином, усі білоруськомовні спільноти, організації, партії, освітні заклади білоруською, а також діячі культури, чиновники та політики, які розмовляють рідною мовою, — усі вони становлять загрозу владі диктатора”, — ідеться в публікації видання The Insider. 

Через фальсифікацію виборів і тиск на свободу слова західні країни неохоче йшли на контакт із Мінськом. ЄС ініціював санкції щодо білоруського уряду ще з кінця 1990-х років. 

Утім, Лукашенко завжди лавірував між Москвою і Заходом, не стаючи на бік Кремля остаточно й іноді погоджуючись із вимогами Євросоюзу випустити політв’язнів.

Остаточний поворот у бік Кремля стався після масових протестів 2020-го, коли режим Лукашенка вистояв виключно завдяки підтримці Москви. Його бажання більшої співпраці з Росією вилилося в реалізацію проєкту “Союзної держави”. Зараз РФ хоче за допомогою його поглинути Білорусь.

“Все-таки зараз більше це ініціатива Росії, і Лукашенка більше стискають у цьому напрямку. І в проєкті “Союзної держави” зацікавлена, безумовно, тільки Росія. Зараз більше РФ, ніж Білорусь. Білорусь зацікавлена тільки як фінансове забезпечення влади Олександра Лукашенка, не більше”, — вважає Добротвор. 

Білорусь також є співучасником війни Росії проти України. У лютому 2022-го російська армія використовувала територію країни для заходу в північні регіони України. Крім того, з білоруських аеродромів РФ запускала свою авіацію.  

У жовтні 2022-го Лукашенко підтвердив участь Білорусі у війні, але із застереженням, що білоруська армія “нікого не вбиває” і не посилає в Україну військових. Також наприкінці червня Євросоюз оголосив про введення санкцій проти Білорусі за тісну співпрацю Мінська і Москви в економічному плані та допомогу РФ в обході обмежень. 

Думки експертів

Як Лукашенко протягом 30 років зміцнював свою владу в Білорусі? Чому йому досі вдається утримувати владу? Як Лукашенку допомагає Росія і чи готовий він допомагати Кремлю? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Франак Вячорка, журналіст, політичний діяч Білорусі, радник Світлани Тихановської;
• Павло Латушко, заступник голови Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі, керівник Народного антикризового управління;
• Сергій Бульба, білоруський громадський діяч, організатор “Білого легіону”; 
• Анна Красуліна, прессекретарка лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської;
• Валерій Мацкевич, білоруський політик, представник Координаційної ради демократичних сил Білорусі.

ФРАНАК ВЯЧОРКА: Лукашенко створив абсолютну вертикаль влади

— Лукашенко веде Білорусь у Росію. Він почав це робити 1995 року, відразу після перших і останніх білоруських виборів. Країна застрягла в часі і йде в глухий кут. Лукашенко обіцяв відродити Радянський Союз, морозиво за 15 коп., обіцяє почати боротьбу з корупцією. 

Лукашенко дуже швидко за методичкою всіх диктаторів знищив будь-яку альтернативу і створив абсолютну вертикаль влади в Білорусі. Суспільство пригнічене репресіями та владою силових структур.

Настрої серед білорусів не змінилися після 2020 року, але збільшився рівень страху. У 2020 році люди виходили на площі — загалом 20% дорослого населення Білорусі. Такого ніколи не було. Зараз більшість цих людей перебувають у підпіллі, а багато хто був змушений виїхати. 

Уся ця вертикаль влади може дати тріщину, і ми повинні наближати цей момент. 

У Лукашенка немає вибору і бажання змінити свою політику. Йому потрібен Путін для того, щоб бути при владі — це дешеві енергоресурси, дотація, безпека для нього і його сім’ї. Російська присутність у Білорусії — це гарантія виживання Лукашенка. Він молитиметься на Путіна, цілуватиме йому ноги, їздитиме до Кремля, зустрічатиметься з російськими чиновниками. 

Білорусь перетворилася на інструмент тиску Кремля. Якщо в Москві скажуть нападати, шантажувати Захід або Україну, то Лукашенко буде це робити. Скажуть надавати територію для ведення бойових дій — він буде це робити. У Лукашенка немає жодної самостійності, крім репресій, які він проводить. Тому не треба мати ілюзій, що він незалежний політик. 

ПАВЛО ЛАТУШКО: Завдяки РФ Лукашенко утримує владу в Білорусі

— Зараз у Білорусі відбувається формування культу особи. Адже Лукашенко вже править довше, ніж Сталін (Сталін пропрацював 29 років). Вони вже розробили методичку про те, що потрібно формувати образ “батька народу”. Її розсилають виконкомам, ідеологам у ЗМІ для роботи з колективами, і там вказують, що Лукашенко — людина, яка проявляє мудрість, чуйність, народність, силу. Нібито він та людина, яка сформувала незалежну державу за 30 років. 

Під час передвиборчої кампанії в Білорусі 2020 року на кожному кроці говорили, що “саме завдяки Лукашенку ми вийшли з жахливого голоду, економічних проблем 1994 року і стали квітучою країною”. Але ця теза — повністю брехлива.

Якщо ми порівняємо заробітну плату з Україною, де йде війна, то рівень середньої заробітної плати в Білорусі буде нижчим. Якщо ми говоримо про Польщу, то, наприклад, там середня зарплата — 630 євро, а в Білорусі — 530 євро. Загальний ВВП — це 72 млрд у Білорусі та 808 млрд у Польщі, при тому, що різниця в населенні десь у чотири рази. Ми можемо подивитися, який економічний розвиток здійснили за цей період Польща, Литва, Латвія. І що сталося в Білорусі? Абсолютно нічим. 

Лукашенко дійсно прийшов до президентства на хвилі соціально-економічних проблем. Як популіст, він багато чого наобіцяв народу і поряд із цим «поставив» на Росію. Кремль став його донором. Грошовими вливаннями Білорусь тримають у своїх обіймах. Фактично Лукашенко є нахлібником Російської Федерації. Завдяки іграм із Росією, він виживав увесь цей час. 

На всіх виборах білоруси намагалися боротися проти Лукашенка. Якщо ми подивимося, наприклад, 1996 рік, коли він продовжував свої повноваження, — білорусів вийшло 60 тис. осіб. Якщо ми подивимося 2006 рік — те саме. Лукашенко отримав тоді інфаркт, він кілька днів не з’являвся. Білоруський диктатор завжди “малює” собі на виборах перемогу у 80%, хоча це — дуже далеко від реальності.

СЕРГІЙ БУЛЬБА: Росія хоче поглинути Білорусь, але Лукашенко чинить опір

— У Кремлі готові утримувати Лукашенка до останнього моменту. І Лукашенко їм відповідає взаємністю. За весь час він повністю знищив білоруську культуру, систему освіти, незалежні ЗМІ. Таке відчуття, що Лукашенко просто всі ці роки займався підготовкою Білорусі до поглинання Росією. 

Лукашенко настільки любить владу, що він не згоден навіть у тій же Росії бути на других і третіх ролях. Він настільки звик до своєї безвідповідальності та царювання всередині Білорусі, що не може погодитися на приєднання. З одного боку, Лукашенко виконує все, що вимагає Росія, а з іншого боку — постійно викручується, щоб момент поглинання відбувся вже не за його влади. 

Ми бачимо, що Москва все-таки наполягає на транзиті влади. Лукашенко хоче залишатися самопроголошеним президентом і пояснює Путіну, що він домігся повністю підпорядкування білоруського народу за допомогою безпрецедентних репресій. Він вважає, що 2025 року, коли він проведе вибори, вже ніхто з білорусів не буде обурюватися, якщо він знову про себе напише 80%.

25 років Кремль намагався створити всередині Білорусі проросійську партію, але в них нічого не виходило, тому що Лукашенко постійно займався імітацією. Він відчував, що якщо Москва хоче створити проросійську партію, значить, потрібно створити щось своє і контрольоване. Москві вдалося протягнути своїх комерційних людей у керівництво білоруських інформаційних структур і силових структур. Ці люди, кажучи, що вони борються з противниками Лукашенка, видавили з Білорусі приблизно 2 млн осіб. 

У Білорусі вже практично відсутня національна культура. Там залишилися пострадянські росіяни більшою мірою. Сьогодні, у принципі, у Росії все готово для здійснення кримського сценарію — анексії. 

Лукашенко розуміє, що якщо позбудеться влади, то постраждає і він, і вся його сім’я. Зараз він займається тим, щоб заховати свої капітали. 

Росія, мабуть, почала наполегливо вимагати від Лукашенка участі білоруських збройних сил у війні проти України або навіть на балтійському напрямку. До Лукашенка почало доходити, що щойно він вплутується в будь-яку війну, то офіцерський склад може збройним шляхом змінити владу, відновити конституційний лад. Я нагадаю, що Лукашенко нелегітимний — він сам себе призначив. І його ж силовики можуть зрадити його в такий самий спосіб, як вони, власне, зрадили свій народ 2020 року. 

АННА КРАСУЛІНА: Репресії в Білорусі поставлено на конвеєр

— Лукашенко виконає будь-який каприз Путіна, він готовий зробити все, що в його силах. Але змусити білоруську армію і народ воювати проти України на боці Росії він не може. Він хотів, але йому це не вдалося, тому що білоруси не бажають воювати на боці диктаторів.

Білоруси воюють проти свого диктатора. Поки що це відбувається приховано і так, як це можливо робити. Білоруси готуються вже до тієї війни, яка буде в момент, коли відкриється нове вікно можливостей. Але те, що зараз відбувається в країні — це війна.

У Білорусі щодня заарештовують громадян, щомісяця кількість затриманих сягає 30-40 осіб. Людей катують, з них вибивають зізнавальні свідчення, тобто репресії тривають. І суди над аналітиками Світлани Тихановської — це всього лише одна сторінка цієї страшної історії. У Білорусі конвеєр дуже страшних репресій. Повернувся Радянський Союз із просто знаменитим на весь світ ГУЛАГом. 

ВАЛЕРІЙ МАЦКЕВИЧ: Лукашенко готовий відпускати політв’язнів в обмін на легітимізацію

— Лукашенко вже 30 років як є добровільним агентом Кремля. І скільки б не було надій на те, що він усе таки може повернутися в бік цивілізованого світу і вести Білорусь шляхом розвиненої держави, щоразу ми доходили висновку, що ці очікування марні. 

Лукашенко є усвідомленим союзником Путіна, підтримує його в агресивних діях, надавши територію Білорусі та військову інфраструктуру як плацдарм для вчинення воєнних злочинів в Україні. 

Тактично Лукашенку може бути вигідна торгівля політв’язнями. Сьогодні тільки з офіційно визнаних 1500 політв’язнів, понад 250 людей перебувають в особливому ризику за станом здоров’я. Це люди, які захворіли на онкологію, люди з інвалідністю та пенсіонери віком понад 65 років. І ми бачимо, з яким небажанням Лукашенко намагається продавати свободу людей за дуже вигідні речі. 

Сигнал, який дасть нам зрозуміти, що Лукашенко дійсно готовий до, скажімо, змін, — це припинення щоденних репресій. Якщо він готовий випускати поодиноких політв’язнів і в цей же день десятки заарештовуються, то, напевно, про позитивні тенденції говорити не варто. 

Після тих ультиматумів, які були висунуті, зокрема й “колективним Заходом”, ми бачимо, що починається звільнення політичних в’язнів. Ми починаємо отримувати інформацію про те, що вже дев’ять осіб на волі, серед яких 67-річний Єгор Костусєв, керівник ліквідованої партії “Білоруський Народний Фронт”. 

Лукашенко вимагає, щоб його почали знову визнавати на міжнародній арені легітимним президентом. А в обмін на звільнення політв’язнів він очікує, що будуть зняті економічні санкції. Однак звільнення політв’язнів — це комплексне питання. Воно полягає не тільки в тому, щоб звільнити тих, хто сьогодні перебуває у в’язниці, а й припинити репресії в країні. А Лукашенко здатний залишатися при владі, лише продовжуючи репресії. 

Зараз Лукашенко намагається лавірувати на конфлікті інтересів між Росією, Китаєм і Заходом, намагається вибивати найкращі для себе умови. Він не готовий до того, щоб зупинити репресії. Але проводити якісь такі тактичні звільнення заради того, щоб стати членом Шанхайської організації, він готовий. 

Читайте також: “Напруженість” на кордоні з Білоруссю і можливість відкритого вступу Лукашенка у війну проти України проаналізували експерти