Фронт, військова допомога та дипломатія: велика пресконференція президента Зеленського — головне

Сьогодні, 15 липня, у День української державності президент України Володимир Зеленський дав велику пресконференцію для ЗМІ. FREEДOM пропонує відповіді українського лідера на найбільш значущі запитання.

Партнерство-2024

— Передусім США. Був проголосований законопроєкт в Конгресі США, який підтримує нашу обороноздатність і наш бюджет — це 61 млрд доларів. Я вважаю, що це дуже серйозна робота і важливий результат.

Далі у нас гарантії безпеки. За цей рік після Вільнюського саміту НАТО ми можемо зазначити, що до декларації G7+ (“Великої сімки+”) доєдналися 32 країни. Це 32 країни, з якими ми вже підписали або підпишемо двосторонні договори щодо наших гарантій безпеки. Такі угоди Україна вже має з 23 країнами (22 країни та ЄС, — ред.). У цих договорах все — від грошей до зброї, від гуманітарки до відновлення, кібербезпека, ППО тощо.

Приблизна сума договорів, що підписані на сьогодні, — 38 млрд доларів. Я вважаю, що це потужний результат.

Далі. У нас був саміт “Великої сімки”. Ми разом з партнерами змогли зрушити питання російських активів — рішення щодо виділення цих грошей до кінця року в розмірі 50 млрд доларів США.

Наше майбутнє — в Європейському Союзі. Останнє рішення — це відкриття перемовин щодо нашого майбутнього членства в ЄС. Зараз проводимо скринінг.

Саміт НАТО у Вашингтоні. Напевно, це найпотужніший саміт НАТО з точки зору результатів для України. Це п’ять додаткових ППО Patriot (“Петріот”) плюс десятки IRIS-T, Hawk, NASAMS, інших систем. Велика кількість ракет для ППО.

Важливий інавгураційний Саміт миру у Швейцарії. 101 учасник. І що важливо, після закінчення саміту підписантів комюніке стало на 12 країн більше.

На сьогодні 92 країни підписались під комюніке інавгураційного Саміту миру.

Була важлива зустріч гуманітарного характеру в Берліні — конференція з відбудови України. Я б сказав, що це була перша конференція, де були конкретні напрацювання і конкретні результати. За всієї поваги до інших конференцій, там шукали різні підходи до відновлення. Тут же є відповідні результати й щодо енергетики, економіки, відновлення.

Ситуація на фронті

— [Щодо заяви Кирила Буданова про те, що готується наступ Росії з півночі]. Я зателефонував генералу Буданову після цієї заяви. Він сказав, що [журналісти] трішки не так його зрозуміли. Тобто ми розуміємо, що ми в війні з руськими, тому наступ може бути. Просто може бути як таке.

На сході найскладніша ситуація — на мою думку і на думку командування Збройними силами України. На Харківщині зроблена серйозна робота, я б так сказав, щоб унеможливити потужний наступ з півночі. Наступ [росіян на Харківському напрямку] був зупинено. Зупинка затягнула туди війська, які стояли вздовж нашого кордону, що унеможливило їх сильного угрупування з іншого боку (на півночі, — ред.). Це та інформація, яку я маю від різних розвідок нашої держави.

Потреба в ППО

— “Петріот” — це не єдина система, яка нам потрібна, із захисту працює комплекс ППО. “Петріот” — найголовніший та найпотужніший у цій загальній системі. Бо інші системи не працюють з балістикою.

Якщо я вам скажу, скільки нам ще потрібно “Петріотів”, то буде зрозуміло, скільки у нас вже є вже. Я можу сказати, скільки взагалі нам потрібно “Петріотів”.

З погляду структури нашої протиповітряної оборони, щоби повністю закрити Україну, на думку наших військових, нам потрібно 25 систем. Це щоби повністю закрити небо.

Проте [з погляду безпеки] я не можу вам сказати, скільки у нас їх є або буде.

Але коли є рішення на саміті НАТО про додаткові п’ять систем, ви розумієте, який це дуже серйозний внесок.

Сподівання на F-16

— У будь-якому випадку все, що приходить в Україну, нас зміцнює.

Рішення про F-16 стратегічне. Кількість [винищувачів] поки що не стратегічна.

Є чимала кількість літаків, про яку я домовився з іншими країнами. Після моїх домовленостей є деякі процеси, з обох боків. Передусім — пілоти. Ви знаєте, що не можна вилучити бойових пілотів або всіх, або більшість, бо вони сьогодні виконують найголовніше завдання — захищають наше небо. І тому є частина пілотів, які навчаються, проходять. тренування в різних країнах Європи та Сполучених Штатах Америки.

Тому ми отримуємо деяку кількість літаків влітку, і до кінця року ми ще отримаємо літаки. Я не можу зараз вам сказати, скільки цих літаків буде.

Вони точно зміцнять нас. Чи достатньо буде цих літаків для того, щоби боротися на рівні з російським повітряним флотом? Я вважаю, що цього буде недостатньо.

Чи розраховуємо ми на більшу кількість? Так. І ми обговорювали це і з президентом США, і з Конгресом. І чому я почав роботу з місцевою владою Сполучених Штатів Америки? Тому що вони мають великий вплив і на Конгрес, і на центральну владу. Тому що в деяких штатах є ключові виробництва і літаків, і “Петріотів” тощо. І коли ми також домовляємось знизу, вони мають потім відповідні сигнали і вплив на інших людей у владі Сполучених Штатів.

Нам треба скорочення навчання на F-16. Нам треба розширення бази навчання на F-16. Нам треба збільшення кількості літаків найближчим часом, а не за три, чотири, п’ять років. Ось такі завдання.

Всі ці питання підіймаємо. На всі ці питання отримуємо відповіді. Напевно, не завжди ті, які ми хочемо почути сьогодні. Завтра можуть бути інші відповідь. Над цим треба щоденно працювати.

Також працюємо й над іншими літаками.

Швидкість постачання західної зброї на фронт

— Я говорив про 14 бригад [що буди недоукомплектовані зброєю]. Вони дуже давно були створені. Створювався резерв. Але щоб резерв був працюючим, бойовим, треба, щоб він був не тільки зі зброєю, а бажано, щоб він ще й тренувався на цій зброї, з якою потім буде воювати. Як цей резерв використовувати на фронті — це вже завдання військового командування. Це оборона або наступальні дії. Передусім це для того, щоб проводити ротації. Нам потрібні були ротації, щоб хлопці мали відпочинок. А для цього потрібен був резерв. І все, що ми постійно просили, щоби ці 14 бригад були укомплектовані.

Це не нові бригади. Дуже часто помилялись, коли казали: ось Україна хоче нові бригади. Це не нові бригади. Це бригади без зброї. Якщо говорити, чи воювали вони, чи не воювали, то так — вони більш свіжі. Проте ці бригади давно сформовані, але без зброї. І це неправильно.

Якщо точніше — не зовсім без зброї. Щось почало надходити — артилерія тощо. Але до повного позитивного результату ще довго.

На саміті НАТО [у комюніке] був підписаний пункт щодо координації [допомоги країн-партнерів] та виділення 40 млрд доларів [на 2025 рік]. Це дуже важливі пункти. Уявіть собі, що держава надає вам військову допомогу, є серйозна сума. Суспільство тієї країни її бачить і хоче зрозуміти: як же так, моя країна виділила таку суму, це мої податки, а чому надходило повільно, а чому надходило не все, а куди діваються гроші? І ця координація буде дуже важлива. Якщо НАТО з цим справиться, це буде прорив.

Головна річ, про яку ми домовлялись з [генсеком НАТО] Єнсом Столтенбергом, — щоб гроші, які виділені на зброю в Україні, прийшли в вигляді зброї і в Україну. А не у вигляді транспорту, гумпакетів, ще чогось — це окремі речі. Але якщо у вас в пакеті написано 40 млрд доларів військової допомоги, то дуже важливо, щоб ці 40 млрд були у вигляді зброї — артилерії, ППО тощо. І щоб вона прийшла. А не вийшло, що до вас прийшло на 7 млрд доларів, а все інше десь по дорозі на ті чи інші речі витратилося.

Тому завдання цієї координації — щоб допомога надходила не тільки вчасно, але й щоб дійшло все.

У нас було засідання Ради Україна — НАТО. І там 99% країн повністю на нашому боці. Вони дійсно хочуть допомагати. Вони дійсно: що ми можемо ще зробити, щоби нова сторінка з’явилася в цій боротьбі, щоб наблизити закінчення війни тощо? Я вважаю, що вони дійсно хочуть, але інституційно дуже складно.

Від того, що вони хочуть, до результату проходить дуже довгий час. Іноді цей час впливає на дух, на тактику, на те, що у тебе на полі бою. Ти за цей час втратив, наприклад, висоти, які контролювали наші військові, якусь територію.

А ще й внутрішні питання в цих країнах. У них вибори. А ще хтось роздратував їх суспільство і каже, що ми даємо Україні багато грошей і це впливає на нашу економіку.

Цей процес не йде саме так, як хочемо тільки ми. Ми хочемо сьогодні і зараз. Але воно так не виходить, бо багато різних викликів є в країнах. І Росія, на жаль, дуже сильно працює, дезінформує, впливає, підкупає тощо.

Безумовно, є коаліційні уряди. Ти домовляєшся, наприклад, з лідером, і він тебе підтримує. А хтось із міністрів, який з іншої партії, яка проти України, блокує рішення. А уявіть собі, що це, наприклад, міністр оборони. І уявіть собі, що ви підписали документи, ви все проголосували, і більшість в країні це підтримала. А, наприклад, міністр оборони заблокував. І таких дуже багато. І це непросто, над цим треба працювати.

Чи достатньо нам допомагають? Достатні для чого? Якщо для перемоги, то недостатньо. Ми перемогли б, й втрат було б менше. Достатньо, щоб триматись? Так. На сьогодні вважаю — так.

І коли питають: а яким ви бачите закінчення війни? Ми знаємо, як ми бачимо, але не все від нас залежить. Ми бачимо закінчення війни так, як повинно бути справедливо. А тут залежить не тільки від нас. Ця справедливість тримається не тільки на людях і на нашому бажанні, а ще на фінансах, на зброї, на політичній підтримці, на єдності в ЄС, в НАТО, у світі.

Чи буде Польща збивати російські ракети над Україною

— Це були “червоні лінії” для деяких партнерів в НАТО. Не всі в НАТО вважають, що це “червона лінія”, але тим не менш. Вирішальний голос все одно повинен був бути об’єднаним. Хоча ми почали працювати на двосторонньому рівні, тому що це передусім безпека людей в Польщі, бо ракета вже падала на територію цієї країни.

У нас просто різні думки на цей напрямок, скажімо так. Я вважаю, що це було б справедливо задля безпеки як західної частини нашої держави (там, де газосховища), так і Польщі, якщо Польща буде нам допомагати збивати ракети, які летять саме в напрямку Польщі.

Ми говоримо саме про напрямок газосховищ України, куди часто прилітає. Цікаво, що цим газом користуються саме країни НАТО, що скептично ставляться до нас. І мені здається, що цей скепсис до України повинен буде зменшуватись. Бо якщо ми не захистимо наші газосховища, то ці країни в опалювальний сезон залишаться без газу. Найближчі наші сусіди.

Ми підписали з Польщею двосторонні гарантії безпеки, де розглядається це питання. Ми підняли цю тему юридично. Тобто ми перший крок таки зробили, а далі там є нюанси.

Коли Україна матиме дозвіл на удари західною зброєю вглиб Росії

— Процес триває. Так завжди було: хтось робить крок вперед, а потім робить два кроки назад. Такою є політика. Всі речі, які стали відкритими для України, спочатку були закриті, були неможливі.

Щодо завдання ударів, хочу вам нагадати, що неможливим було завдання ударів по території РФ і нашими розробками. Це не сприймалося деякими лідерами. І це не тому, що хтось проти нас, а тому, як вони кажуть, — це політика деескалації. Вони бояться ескалації з російської сторони.

Ми вважаємо, що це несправедливо стосовно України та українців, і ми боремось за своє. І вже бачите, ніхто не порушує питання щодо використання нашого озброєння. І я вважаю, що це вже непогано.

Зараз всі думають, як зберегти енергетику. І це правда. Збереження нашої енергетики частково, скажу вам чесно, залежить і від того, що ми нанесли потужні удари по генеруючих енергетичних об’єктах Російської Федерації.

І тепер ми можемо говорити з партнерами про те, що ми можемо розв’язати питання енергетичної безпеки, бо це для всіх стало дуже важливо.

Так з усіма речами: треба бути сильним і сміливим для того, щоб з тобою рахувалися, і для того, щоб ти міг вигризти для України щось важливе.

Ми вже використовуємо деякі речі (західну зброю, — ред.) вздовж кордону. На Харківщині Російська Федерація зупинена, їхній наступ провалився. Я б сказав, що наступ був зупинений нашими воїнами та відповідною зброєю.

Питання [завдання ударів всередину РФ] поки сприймається складно. Хоча деякі позитивні сигнали щодо використання далекобійних речей ми почали отримувати. Деякі. Це треба також дотиснути, бо це абсолютно справедливо. Є точка, з якої вилітає ракета або бомба, і це несправедливо, що ми не можемо туди відповісти. Це абсолютно справедлива відповідь, на яку ми маємо право.

Ми розуміли, що процес надання дозволу буде уповільнений або не таким швидким, як нам потрібно, тому ми почали свої відповідні розробки. Є успіх в них, є дрони, і є вже не тільки дрони.

[Щодо нашого ВПК], ми виробляємо сьогодні потужну кількість САУ “Богдана” в місяць. Я вважаю, що дуже потужну. Із заводів в Європі, я б сказав, найбільша кількість артилерійських систем на місяць виробляється саме нашим підприємством. Також окрім дронів ми займаємось іншими системами, які дають нам можливість бути більш далекобійними. Розробки є.

Допомога Україні в разі перемоги Трампа на президентських виборах у США

— Президентство Трампа ми поки не можемо обговорювати. Бо, слава богові, президента США обирає американський народ.

У нас є двопартійна підтримка. У нас є потужні відносини з республіканською частиною Конгресу і політикуму США. Впродовж саміту НАТО я зустрічався з губернаторами-республіканцями в штаті Юта. З великою повагою вони ставляться до України, до народу України, до наших воїнів, до мене. І я бачу, що відповідні відносини ми будемо розвивати незалежно від того, який буде результат виборів в листопаді. Тому я тут загроз великих не бачу.

Що стосується бачення кандидата в президенти Дональда Трампа щодо закінчення війни. Загальні речі мені зрозумілі. Я думаю, що якщо пан Дональд Трамп стане президентом, ми будемо працювати. Я цього не боюсь.

Просто ми в війні, ми емоційні. І коли є невизначеність… А дійсно Республіканська партія різна. Є такі “яструби”, меседжі яких більш радикальні.

Але хочу вам сказати, що більшість Республіканської партії підтримує Україну і народ України.

Що стосується президента Байдена — він підтримує Україну. Що стосується демократів — підтримують так само як республіканці. Але в більшості своїй у нас двопартійна підтримка, а інакше у нас не було б цього пакету допомоги [на 61 млрд доларів].

Другий Саміт миру

— В кінці липня — на початку серпня буде перша зустріч на рівні міністрів, радників безпеки. Перша зустріч щодо енергетичної безпеки, скоріше за все, відбудеться в Катарі. І там буде повністю підготовлений план щодо енергетичної безпеки.

В серпні буде зустріч в Туреччині щодо вільного мореплавства, зокрема й питання продовольчої безпеки. І там буде повністю розроблений план.

У вересні буде зустріч в Канаді щодо гуманітарного напрямку, обміну полонених і повернення дітей. І там теж буде розроблений план.

Буде готовий план реалізації всіх [цих] пунктів [української формули миру].

Я ставив завдання, щоб в листопаді у нас був повністю готовий план. Отже, й саміт, напевно. Тобто план буде готовий, і для другого саміту буде все готово. З нашого боку, з боку партнерів, я вважаю, все буде зроблено.

Ми будемо готові максимальне наблизити другий саміт. І вважаю, що представники Росії повинні бути на другому саміті.

Що стосується Саміту миру, ми не забуваємо жодної з криз, яку Путін приніс на нашу землю. Вони всі були відображені в нашій формулі миру [що складається з 10 пунктів]. Саміт миру відкритий, люди можуть приходити зі своїми пропозиціями. Ми повинні бути максимально відкритими. Тоді у нас є шанс залучити не тільки наших близьких, друзів з Європи, але і інші країни світу, які нам потрібні.

Саміт миру — це передусім наша ініціатива. Можна погоджуватись з якимись речами,  можна не погоджуватись, але це майданчик для діалогу, для залучення максимальної кількості країн.

“Миротворче турне” Орбана

— Напевно, як більшу частину айсберга не видно, так не видно і більшу частину роботи з країнами-скептиками, або які балансували між нами, або були на стороні Росії. Все це має великий вплив на закінчення війни.

У нас на Саміті миру було 12 африканських країн. Мені здається, на сьогодні 11 чи 12 доєдналися до комюніке саміту. Все починалось з їх візиту [до України], вони були дуже скептичні. Після цього поїхали в Росію. Дехто змінив свою позицію, коли ми спілкувались. Потім ми ще спілкувались. Потім ми відправляли зерно. Потім ми знаходили дипломатичні майданчики та обмінювалися деякими речами. І потім ви маєте набір країн, які вже проукраїнські.

Я не порівнюю це зараз з візитом Віктора Орбана до нас. Те, що візит був в Україну, — це добре в будь-якому випадку, тому що у нас конкретно не було відносин. Ми сусіди. Ми ж не воюємо з угорцями. У нас ворог один — Росія, та, на жаль, вони втягнули в цю війну Білорусь, з території якої нас також атакували. Але з угорцями ми не воюємо.

У нас з Угорщиною повинні бути сильні, дружні відносини. Але спочатку треба побудувати хоча б прагматичні відносини. Там мешкає багато наших людей.

Тому я вважаю, що візит Орбана до України був правильним. Про його візит в Росію я не знав, коли він був в Києві. Якщо він використовував Україну, щоб після цього йому було комфортно поїхати в Росію, якщо він це так використовував, — вважаю, що це неправильно. Його візит до Росії я не підтримую. Але це його рішення. Країни ЄС засудили Орбана з цього приводу. Країни НАТО також.

Проте нам треба спробувати побудувати між нашими країнами відносини. Треба спробувати.