Дружба чи лише бізнес: як зміняться відносини Пекіна і Москви під загрозою нових санкцій — розбір експертів

Китай не взяв участі в Глобальному саміті миру у Швейцарії, на якому вирішувалися важливі питання завершення російської війни проти України, проблеми ядерної та продовольчої безпеки. Однак Пекін не відмовляється від своєї миротворчої позиції.

Більшість пунктів комюніке Саміту миру також цікаві Китайській Народній Республіці — особливо можливість вільно торгувати з Європою, а також ядерна безпека. Проте Пекін підтримує військову машину Росії, намагаючись зберегти торговельні відносини з Європою.

Дружба з Москвою коштуватиме Пекіну дорого

Попередження про санкції від “Великої сімки” G7 вже надійшло на адресу Китаю.

Країни G7 накладуть серйозні обмеження на фінансові установи та інші компанії в Китаї, якщо ті продовжать підтримувати країну-агресора. Лідери “Групи семи” наголосили — той, хто допомагає російському ВПК, підтримує дії, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України.

Раніше лідери держав G7 закликали КНР змусити Російську Федерацію вивести війська з території України. Експерти переконані, що у західних лідерів змінюються погляди на політику Китаю, і вони розуміють, що настав час використовувати інструменти тиску на Пекін.

Як повідомив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, Китай збільшив кількість продажів деталей машин, мікроелектроніки та інших технологій, які Москва використовує для виробництва ракет, танків і літаків. Потім цією зброєю РФ атакує Україну.

На заяви Єнса Столтенберга про те, що Китай підживлює війну Росії проти України, офіційний Пекін відреагував доволі різко. У Міністерстві закордонних справ країни закликали Альянс “не підливати масла у вогонь”.

“Ми радимо НАТО припинити перекладати провину і сіяти розбрат, … а зробити щось практичне для політичного врегулювання кризи”, — цитує The Guardian речника Міністерства закордонних справ Китаю Лінь Цзянь.

Водночас Москва стає все більш залежною від китайської сторони. Так Росія, Китай і Північна Корея готуються почати переговори про вільний прохід китайських кораблів прикордонною річкою Туманна, що впадає в Японське море, повідомляє Nikkei Asia. Китайська влада роками домагалася від Москви дозволу на прохід кораблів річкою, але зустрічала опір. Тепер же, коли Китай став найбільшим торговельним партнером Росії, а залежність Кремля від постачань нафти до Китаю і закупівель технологій стала критичною, питання зрушило з нерухомої точки.

https://youtu.be/OVFVmVhyBGk

Китай публічно виступає за мирні переговори, але за умови обов’язкової і рівноправної участі Москви. Пекін раніше представив свою мирну ініціативу як альтернативу українській формулі миру. План містив 12 пунктів, у якому першим було відновлення територіальної цілісності та суверенітету України. Однак потім Китай удвічі скоротив свій план.

Київ не згоден із баченням Пекіна війни РФ проти України, адже Китай не визнає російську агресію в такому випадку. Та все ж, як зазначив президент Володимир Зеленський, Китай міг би допомогти Україні у встановленні миру.

“Ми поважаємо Китай і завжди поважали територіальну цілісність цієї держави. Все, чого ми хочемо, щоб Китай поважав територіальну цілісність нашої країни та наш суверенітет. Ми поважаємо народ Китаю, його цінності, життя і його вибір, і хотіли б, щоб Китай робив те саме. Не більше. Хотілося б і не менше”, — сказав глава Української держави.

Він звернув увагу, що якщо китайська сторона має якісь пропозиції, то має озвучувати їх Україні, а не просто публікувати в медіа.

“Україна ніколи не говорила, що Китай — наш ворог. В України ворог один — Путін, саме він напав на нас. Що стосується друзів, я вважаю, що друзі — це ті, хто допомагають тоді, коли складно. І я хотів би, щоб Китай був другом України. Китай з Україною були серйозними економічними партнерами. Кажу “були” не через те, що припинили економічні відносини, а через те, що Путін заблокував Чорне море. А найбільший у нас обсяг був в агропромисловому комплексі саме по Чорному морю. І Путін зупинив і зменшив товарообіг між нашими державами”, — заявив Зеленський.

https://youtu.be/w0dRChV7Qh8

Але чи готовий Китай стати союзником України?

“Я скептично ставлюся до теми дружби Києва і Пекіна. Китай був, є і залишиться в осяжному майбутньому союзником Росії, оскільки це відповідає його політичним і — меншою мірою, але теж — економічним інтересам. І, як ми знаємо, у цій парі васалом є Росія. Мабуть, вибору у Путіна немає. На 90% російська військова машина забезпечується допомогою з боку Китаю. І, до речі, дуже показово, що з боку “Великої сімки” був найбільш жорсткий меседж за весь час, посланий Китаю. Адже було сказано, що Китай своєю політикою є пособником російської агресії проти України”, — прокоментував ситуацію надзвичайний і повноважний посол України, заступник міністра закордонних справ України у 2004-2005 роках, посол України у США у 2006-2010 роках, посол України у Франції у 2014 -2020 роках Олег Шамшур.

Коментарі експертів

Економісти, політологи і китаєзнавці розходяться в думках. Одні стверджують, що Росія є васалом Китаю. Інші — кажуть, що це помилкове твердження. Детальніше про вплив Пекіна на Москву, а також наслідки можливих економічних санкцій проти китайського бізнесу в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:

• Максим Несвітайлов, політолог, експерт-міжнародник;
• Олена Бордиловська, докторка політичних наук, провідна наукова співробітниця НІСД;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, директор Центру суспільних досліджень “Український меридіан”;
• Дмитро Єфремов, доцент кафедри міжнародних відносин НаУКМА, експерт Української асоціації китаєзнавців;
• Володимир Фесенко, політолог.

МАКСИМ НЕСВІТАЙЛОВ: Захід став ближчим до усвідомлення того, що Китай несе реальну загрозу

— Цивілізований світ дедалі ближче до усвідомлення того, що Китай — це наступна загроза для світу, і вона ще більш глобальна, ніж загроза РФ. Тому що на відміну від Росії, у Китаю значно сильніша, життєздатніша економіка, і ще більший людський ресурс, також є ядерна зброя і так далі.

Військово-морський флот Китаю в останні 10-річчя дуже ударними темпами розвивався. Китай уже проводить низку дій з ескалації ситуації у себе в регіоні. Важливо говорити, що вони поступово захоплюють Південнокитайське море.

Світ намагався вести діалог із Пекіном, закриваючи очі на те, що комуністичний авторитарний режим дуже близький і до диктатури. Зараз, мені здається, відбувається еволюція поглядів щодо Китаю, щодо того, що вже настав час натиснути і показати Китаю, що окрім пропозицій і торгів у Європейського Союзу, у Сполучених Штатів є ще й інструменти тиску.

Я не думаю, що Китай намагатиметься йти на якісь кроки, щоб схилити Росію до миру тут. Але принаймні це стосується відходу від допомоги Російській Федерації — на цей крок Китай дійсно може піти. Тому що загроза санкцій на банківську систему Китаю справді зараз велика як ніколи.

ОЛЕНА БОРДИЛОВСЬКА: Китай усе ще вважає, що він — на боці сильного, тобто Росії

— Мені здається, що Китай не відмовиться від своєї позиції. Швидше, стане спостерігати, як розвиватимуться події. При цьому важливо пам’ятати, що позиція Китаю — не антиукраїнська.

Позиція Китаю — антизахідна. Тому Україна і не перебуває у списку союзників КНР. З одного боку, з погляду Китаю, Україна дуже залежить від Заходу. З іншого — Китай бачить, що Захід недостатньо допомагає Україні, а в України недостатньо сил, щоб перемогти РФ. По-третє, нині Росія для Китаю є важливим партнером, тому він не планує найближчим часом від цього партнерства відмовлятися.

Китай весь час говорить про дипломатію, про переговори. Розповідає про те, що проти посилення конфлікту і виступає проти постачань західного озброєння Україні.

Поки зберігається стратегічно незрозуміла ситуація, Китай вважатиме, що Росія як країна, яка володіє великими ресурсами, є ядерною країною, членом Ради безпеки ООН тощо, тобто має досить високий статус, вона не може програти. Це позиція не тільки Китаю, але дуже багатьох інших країн в Азії та Перській затоці.

З іншого боку ці країни хочуть показати, що вони миротворці. Тому вони пропонують ці свої псевдоплани щодо мирного врегулювання. Але насправді Китай не має великого миротворчого досвіду. Китай буде робити тільки те, що буде вигідно йому, у своїх інтересах.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Вплив Китаю на Росію — не безмежний

— Китайська Народна Республіка подає себе світові, що має винятковий вплив на Російську Федерацію, який вона може застосувати в будь-який момент. Але це не так. І Китай, до речі, усвідомлює, що такого впливу немає. Коли минулого року Сі приїжджав до Путіна, і вони разом ухвалили декларацію про те, що дуже недобре, якщо хтось використовуватиме ядерну зброю, розміщуватиме її, то буквально за кілька днів Росія оголосила, що розміщуватиме ядерну зброю в Білорусі. І це було досить показово.

Тобто, є певні “червоні лінії”, за які Китай зайти не зможе. Хоча применшувати вплив Китаю на Росію теж не можна.

І Росія поступово втрачає можливість впливати на свої території — ми вже бачили, як протягом практично всього путінського правління Росія віддавала території. Вони не особливо великі, але вони є. Тобто китайці на Далекому Сході практично контролюють величезні території в бізнес-плані.

Залежність РФ від Китаю посилюється. Тому що саме Китай став для РФ “вікном у світ”, завдяки якому можна обходити санкції, отримувати багато товарів, необхідних для продовження війни, продавати до Китаю свою сировину, тому що нічого Росія не виробляє, отримувати звідти і китайські товари.

Коли президент України Зеленський звертався в одному зверненні і до президента США, і до президента Китаю, це було абсолютно логічно. Тобто Україна демонструє, що вона відкрита до діалогу, до всього світу, що немає якоїсь спрямованості тільки в один бік. Ба більше, немає жодного диктату з боку США, який придумали в Москві.

ДМИТРО ЄФРЕМОВ: Не варто розглядати РФ як васала КНР

— У тій картині міжнародних відносин, яку намагається сконструювати Китай, Росія має посідати дуже важливе місце. І якщо на публіку, на все міжнародна спільнота буде продемонстровано залежність, слабкість, вразливість Росії від Китаю, це не сприятиме Китаю в тому, щоб, скажімо, зміцнювати свій вплив і свій статус на міжнародній арені.

Для Китаю важлива російська присутність і на Кавказі, і в Центральній Азії, і в Східній Європі. І тому Китай не прагне так вже прямо сильно поставити на коліна Росію і, скажімо, домінувати над нею у всіх можливих відносинах і проявах.

Це один із тих міфів, які сконструйовані в нас у голові. Ні, Китай не зацікавлений у тому, щоб відкушувати якусь територію від Російської Федерації.

Точно така сама депресивна і збиткова територія по інший бік річки або по інший бік кордону на стороні Китаю. Ці північно-східні провінції Китаю вважаються безперспективними, такими, з яких населення постійно виїжджає в якісь інші, більш сприятливі регіони. Там потихеньку скорочується промисловість і через важкий клімат, через відсутність виходу до моря і зручного, скажімо, транспортного сполучення ці провінції потихеньку відстають у темпах розвитку від інших провінцій Китаю.

ЯРОСЛАВ БОЖКО: Китай дедалі більше самостійно втягується в конфронтацію із Заходом

— Західному світу не вдасться досягти того рівня тиску на Пекін, який буде здатний змінити зовнішньополітичну позицію Китаю щодо РФ.

Між Заходом і Росією Китай неодноразово в нашій війні обирав Росію. Це ілюзія, що Китай хоче залишитися в глобальній позиції держави, яка підтримує рівноцінні, прагматичні відносини із Заходом, — це все дещо застаріла рамка.

Тобто Китай дедалі більше самостійно втягується в конфронтацію із Заходом. Навіть не тільки в якийсь захист позиції Росії, а в абсолютно самостійну конфронтацію. І ми бачимо, на наших очах ця конфронтація поглиблюється навколо тайванського питання, навколо інших критичних для відносин Китаю і США аспектів.

Сі Цзіньпін сказав, що не постачатиме зброї, так він і не постачає зброї. Він постачає товари подвійного призначення, запчастини, цивільні безпілотники, а вже там, у себе вдома, Росія їх переробляє на військові. Але, звісно ж, з формального погляду конкретно озброєння Китай не постачає.

Зброю, найімовірніше, Китай не постачатиме. Йому самому потрібне озброєння для підготовки до гіпотетичної війни за Тайвань. Він постачатиме товари подвійного призначення, рятуватиме Росію в сировинному плані і таємно підтримуватиме політичні інтереси Москви, наприклад, в африканських країнах. Тому не варто думати, що Китай так сильно прагне до дружби із Заходом і збереження відносин. Це застаріла рамка сприйняття, яка руйнується на наших очах.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Китай потрібно повернути в реальний мирний процес

— Пекін має визначитися. Якщо Китай просуватиме ідею своєї мирної конференції разом із Бразилією, як альтернативний процес Глобальному саміту миру, то я не бачу підстав для України брати участь у цьому саміті. Тим більше Китай не підтримує цілу низку принципових ідей України. Якщо Китай просуватиме альтернативний мирний процес, який не враховуватиме інтересів України і буде спрямований проти Глобального саміту миру, я не бачу підстав для участі в ініціативах Китаю.

Частина положень китайської мирної позиції враховані в документі, ухваленому в Швейцарії. Тому є поле для взаємодії. Китай хоче залишатися претендентом на роль посередника в мирному процесі. Тоді треба приєднуватися до того мирного процесу, який ініційований Україною. Якщо він гратиме, не враховуючи інтереси України, значить, він працює в інтересах Росії — така логіка.

Президент України Володимир Зеленський сформулював дуже чітку позицію: Китай — не ворог. Ми не розглядаємо Китай як ворога, але Китай не є нашим другом, він не допомагає Україні у військовий та економічний спосіб. Але ми готові співпрацювати з Китаєм для припинення війни в Україні. Але якщо Китай готовий відігравати активну роль, він має брати хоча б частково до уваги інтереси України, як це зробило дуже багато учасників Саміту миру в Швейцарії.

Великі китайські банки і низка великих китайських компаній відмовилися від роботи в Росії, тому що тоді вони б “нарвалися” на вторинні санкції з боку США і Євросоюзу. І саме з цієї причини експорт Китаю в Росію навесні цього року істотно знизився. Але Китай продовжує свою співпрацю з РФ. До речі, навіть у військово-технічній сфері.

Звичайно, хотілося б більшого — щоб Китай не постачав товари подвійного призначення, які допомагають російській військовій економіці. Але над цим робота ведеться, зокрема з боку наших західних партнерів. Але все-таки, думаю, поки що це малоймовірно. Крім того, треба дипломатичним шляхом утримувати Китай від зближення з Росією, від того, щоб Китай їй безпосередньо допомагав. Нехай це буде формальний нейтралітет. Але це буде більш-менш прийнятна ситуація на цей час. І ще важливий момент — Китай потрібно повернути в реальний мирний процес.

Читайте також: Як Китай намагається зберегти співпрацю з РФ і врятуватися від санкцій Заходу, розповів Пендзин