Понад 300 медиків, які змушені були виїхати із тимчасово окупованих населених пунктів Донецької, Запорізької та Луганської областей, знайшли роботу у Дніпрі. У них з’явилися й постійні пацієнти. Хоча для багатьох пошуки роботи не були простими, передає FREEДОМ.
До початку повномасштабної війни Росії проти України сімейний лікар Євген жив у Запорізькій області, працював у лікарні Гуляйполя. Після російського вторгнення вивіз родину до Дніпра.
“24 лютого розпочалася війна, 26 — не стало ні газу, ні світла. Нічого не було у місті. 26 лютого почалися обстріли, 28 — почало все горіти. Десь 6 березня над нами пролетів реактивний літак, відтоді дитина вже дуже боялася, ми сиділи в підвалі. І 7 березня ми зібрали речі та поїхали”, — розповідає лікар загальної практики сімейної медицини Євген.
Євген каже, одразу нове місце роботи не шукав, думав, що повернуться додому за два-три тижні. Але коли зрозумів, що це небезпечно, почав дізнаватися у лікарнях, де можна підробити.
“Шукати нескладно роботу. Мені скрізь говорили – звільняйся у Гуляйполі, працюй у нас. Кажу, так, а якщо за два дні скінчиться це все, і я поїду додому. Ні, тільки на ставку, а тут мене взяли на пів ставки без проблем. Але потім я перейшов, бо зрозумів, що війна буде дуже довго”, — розповідає лікар.
У Дніпрі Євген із сім’єю живе майже два роки. Квартиру винаймають, тому працювати доводиться багато, каже лікар. З ним, як із сімейним лікарем, уже уклали декларації 1 800 пацієнтів. Колектив нового колегу прийняв із задоволенням.
Акушер-гінеколог Микола тепер також працює у Дніпрі. Сюди переїхав також із Запорізької області. З-під російської окупації виїхав 17 квітня 2022 року.
“3 березня наше село було окуповане. Шість тижнів ми попрацювали там. Тяжко. Морально тяжко, психологічно тяжко. Та й фізично тяжко. Коли ти бачиш, як шість годин поспіль йде колона нескінченним потоком важкої різної техніки супротивника, повірте — це дається взнаки”, — каже лікар.
У Дніпро Микола переїхав до доньки. І одразу почав шукати роботу. Каже, навесні 2022 року працевлаштуватись виявилося досить складно — навіть маючи тридцятирічний стаж. Занадто багато людей тоді переїхало і потребувало працевлаштування. У двох лікарнях Миколі відмовили. Але у третій роботу знайшов і він, і його дружина.
Загалом за час повномасштабної війни роботу у Дніпрі знайшли 366 медиків, 127 з них — лікарі. Інші — медсестри та технічний персонал.