Вибори в Україні, майбутнє Росії та ситуація на фронті: інтерв’ю з радником глави ОПУ Сергієм Лещенком

Чи можливі вибори в Україні у 2024 році. Чи зможе зміна влади в РФ призвести до внутрішніх змін у країні. Значення візиту міністра закордонних справ Японії в Україну. І як розвивається ситуація на фронті. Ці теми в інтерв’ю телеканалу FREEДOM прокоментував радник глави Офісу президента України Сергій Лещенко.

Ведучий — гендиректор інформаційного агентства “Укрінформ” Олексій Мацука.

— Тема виборів в Україні знову на порядку денному у деяких політиків. Чи є можливість їх проведення у 2024 році?

— Це питання неактуальне. Позиція заявлена президентом України — поки триває війна, у країні продовжують діяти обмеження, зокрема на проведення виборів. І вести дискусію на цю тему — це просто займатися політичним хайпожорством.

Електоральна ситуація не змінюється. Соціологія кінця 2023 року чітко показувала, що підтримка президента Зеленського є навіть аномально високою. Іноді кажуть, що на момент початку повномасштабної війни підтримка президента була 90%, а зараз — 65%. Але навіть 65% для України — такого ніколи не було [щодо минулих президентів]. І навіть у війні підтримка така висока.

Остання соціологія Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), це дуже шанована структура. Там в одному питанні було сказано: “Чи схвалюєте і чи підтримуєте ви президента України?”, без зазначення прізвищ. Результат — 62-63%. Наступне запитання: “Чи підтримуєте ви Володимира Зеленського?” Результат уже 77%.

Тобто коли з’являється прізвище Зеленського, результат змінюється на 15%.

Ясна річ, що в таких умовах президенту в політичному сенсі турбуватися нема про що.

— Чи є різниця між електоральною довірою до військових та інституту президента?

— Навіть протиставляти це не має сенсу. Президент — це верховний головнокомандувач, тобто це людина, яка під час повномасштабного вторгнення є керівником усіх, по суті, гілок влади. І військові в кінцевому підсумку орієнтуються на позицію верховного головнокомандувача.

Тобто говорити, що підтримка військових — це не підтримка президента Зеленського, а підтримка Зеленського — це не підтримка військових, — це спекуляція.

Цей посил виходить із Росії. Це абсолютно очевидно. Подивіться останній пост колишнього президента РФ, а нині заступника голови Ради безпеки РФ Медведєва. Він чітко поставив завдання на 2024 рік — це усунення, як він каже, “бандерівського керівництва” України на чолі із Зеленським.

Здається, що оточення Путіна говорить дикі речі, а насправді — це їхнє бачення подальших дій. Наприклад, вони кажуть, що Україна не існує як держава. Про це заявив сам Путін ще 2008 року на саміті НАТО в Бухаресті, коли президент США Буш-молодший намагався домогтися згоди на надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО. І тоді Путін абсолютно чітко сказав Бушу, що Росія не визнає Україну як державу, що відбулася, що це штучне утворення — країна, яку вигадали більшовики, яку ми зібрали за підсумками світових воєн. Тому навіть не думайте її якимось чином інтегрувати в НАТО.

Тоді до слів Путіна поставилися легковажно. А через півроку було вторгнення в Грузію і підготовка до української кампанії.

Тому, коли Медведєв каже, що Зеленського ми будемо усувати, то потрібно чітко розуміти їхні цілі. І українські політики, які цю тему розкручують, мають розуміти, що або свідомо, або просто по дурості вони працюють на Кремль.

В Україні, попри війну, зберігаються всі інститути демократії. Опозиція функціонує, їхній голос почутий. Багато рішень влади після реакції суспільства змінюються, переглядаються. Наприклад, законопроєкт про мобілізацію був різко сприйнятий суспільством, і влада не сказала: ми дотиснемо, ми зламаємо через коліно. Влада сказала: ні, ми хочемо почути суспільство, ми повинні створити робочу групу, яка опрацює подану версію законопроєкту.

— У Росії, думаю, неможливо такого уявити.

— Сьогоднішня Росії — це карикатура на саму Росію. Мені здається, сьогодні порівнювати Росію з іншими країнами вже непристойно. Навіть порівнювати сьогоднішню Росію з Росією минулого смішно.

У них зараз топ-тема — “гола” вечірка блогерки Івлєвої в Москві за участю Кіркорова, Лоліти тощо. У цій “голій” вечірці брала участь половина російського естрадного істеблішменту — тусовка, яка десятиліттями бере участь у всіх кремлівських балах, “новорічних вогниках”. І тут їх викрили в тому, що вони брали участь у якійсь “голій” вечірці, і тепер вони по черзі ходять на уклін, щоб їх пробачили. Кіркоров свій гонорар збирається перераховувати якимось жертвам якихось руйнувань на території Росії внаслідок війни, яку сама ж Росія і почала. Власник клубу, в якому проходила вечірка, якісь мощі святих викуповує, щоб подарувати їх попам і вимолити пощаду у Кремля.

Тобто це карикатура на саму Росію минулого. Тому що, як не крути, але колись у Росії все було по-іншому. І була своя андеграундна сцена, і були свої зірки: Бутусов, Цой, ДДТ, були багатомільйонні протести тощо.

А Росія сьогоднішня — це карикатура на Росію 30-річної давності.

Читайте також: Російські зірки шоу-бізнесу перестали подобатися Путіну після “голої” вечірки: що про це думають експерти та глядачі FREEДОМ

— Якщо в РФ зміниться режим, чи можлива тоді зміна і всієї системи?

— У Росії режим зміниться, але це займе час. Але Росія — це країна, яка орієнтується на царя. Це вся її історія показує.

Якщо ми припустимо, що в Росії відбудеться зміна не просто однієї особи, а всіх цих псевдоеліт, якщо до влади прийдуть люди, які хоча б трошки сучасніше дивляться на світ, які покаються і вимолюватимуть помилування в українського народу, заплатять усю компенсацію і відмовляться від будь-яких територіальних претензій і визнають, що Україна — це частина західної цивілізації… Те, можливо, у перспективі 15 років відбудеться зміна ментальності.

Частина цієї глибинної держави визнає власні помилки або злочини. Але частина залишиться жити, як було в тій же Східній Німеччині, коли частина агентури “Штазі” (Міністерства державної безпеки НДР, — ред.), просто залишилася жити, прийнявши нові правила гри, можливо, у глибині душі не змирившись, але визнавши, що в них вичерпано сили щось змінити. Ось так може трапиться в Росії через 15-20 років. І тоді, орієнтуючись уже на нове нормальне керівництво, можливо, ця країна прозріє. Але я зі 100% даю цьому 1%.

Тому потрібно розуміти, що нам у цих умовах жити ще дуже довго. Агресор продовжуватиме клацати зубами щодо України. Тому наша обороноздатність, наша єдність, наша демократія має бути прикладом усьому регіону.

— Так, і сьогодні Україна захищає не тільки свою, а й демократію як таку, весь Євросоюз. Ця думка, до речі, досить поширена в країнах ЄС.

— Це поширено насамперед у тих країнах, які межують із Росією. Від Ірландії або Іспанії Росія далеко, і їм складно уявити пряму агресію, що виходить від Росії. Але країни Балтії, Польща, Чехія — завдяки своїй історичній пам’яті вони розуміють, що в якийсь момент можуть опинитися в ролі України.

— 7 січня Україну відвідала міністр закордонних справ Японії Йоко Камікава. Японія якраз від нас далека країна.

— Японія — країна, яка теж відчула на собі територіальну агресію Росії, Курильські острови. По суті, ми в одному човні з Японією: як Росія анексувала Курильські острови, так само вона анексувала частину української території. У різних історичних контекстах, але ці події однієї ментальної логіки, логіки російської агресії.

Звичайно, підтримка Україні від Японії дуже важлива. В умовах турбулентності в США нам потрібно буде шукати додаткові фінансові ресурси. Також важлива підтримка Японії, як країни “Великої сімки”, як регіонального лідера.

Візит глави МЗС — символічний, це перший міжнародний візит у 2024 році. Показово, що знову була повітряна тривога, що вона приїхала залізницею, бо авіасполучення на час війни припинено, і вона могла на собі відчути — як це, коли країна у війні. Хоча я переконаний, що в Японії жива пам’ять агресії з боку Росії.

— І я так розумію, Японія готова брати участь у формулі миру Володимира Зеленського.

— Я переконаний, що для будь-якої країни демократичного світу участь у формулі миру Володимира Зеленського — це аксіома, якщо можна так сказати. Я не хочу знецінювати рішення країн, але я не уявляю, як можна від цього відмовитися. Адже формула миру тим і унікальна, що ви можете вибрати не всі її пункти, ви можете вибрати частину їх. Наприклад, підтримувати тільки пункт екологічної безпеки (для Японії близька тема) або безпеку, пов’язану з поверненням військовополонених, з компенсаціями за агресію. Переконаний, що Японія буде гучним голосом у цьому клубі учасників формули миру президента Зеленського.

— Питання щодо ситуації на фронті. Як розвивається ситуація в зоні військових дій?

— Ситуація залишається вкрай напруженою. Наприкінці минулого року ми були великою групою на Донецькому напрямку, відвідували п’ять бригад. І скрізь чуємо одне й те саме — дефіцит снарядів 155-го калібру. Військові викручуються, як можуть. Артилерію активно замінюють FPV-дрони.  Це дрони-камікадзе, якими оператор керує в окулярах віртуальної реальності, він веде дрон прямо на ціль. Це набагато дешевше за артилерію, і в якомусь сенсі FPV-дрони підміняють артилерію.

Україна придумала в промисловому масштабі цей вид зброї, і я думаю, після закінчення війни на нас чекає успіх у військово-промисловому комплексі. Зокрема, в плані експорту

Триває агресія в напрямку Куп’янська. Тут явно Путін хоче взяти реванш, оскільки втрата Куп’янська — це був серйозний ляпас йому. Це великий залізничний вузол, це місто вони захопили 2022 року одним із перших і втратили його внаслідок Харківського контрнаступу. Думаю, це точка зіткнення на найближчі тижні, місяці.

Друга точка — це Мар’їнський напрямок. За рахунок тотального руйнування Мар’їнки ворог просунувся ближче до Курахового, і почалися щоденні обстріли Курахівської електростанції. Просто за рахунок героїчної оборони Мар’їнки такі міста Курахове, Селидове тривалий час жили досить мирним життям. Умовно мирним. Але там функціонувала вся інфраструктура, супермаркети, ринки, пошта. І зараз Курахове перетворюється на фронтове місто.