Перспективи 2024 року абсолютно зрозумілі: підсумки тижня підбиваємо з радником голови ОПУ Михайлом Подоляком

Підсумкова пресконференція президента Володимира Зеленського окреслила стратегічні переваги, здобуті Україною у 2023 році, та недоліки, які потрібно буде коригувати у 2024 році. Щодо української формули миру досягнуто консенсусу між лідерами країн, а переговори з РФ неможливі за визначенням, адже доки Кремль не опиниться в повній ізоляції, він продовжуватиме агресивну війну. Ці та інші теми в інтерв’ю телеканалу FREEДOM обговорюємо з радником голови Офісу президента України (ОПУ) Михайлом Подоляком.

Ведучий — Сакен Аймурзаєв.

Підсумкова пресконференція президента Зеленського

— Найважливіша подія не тільки цього тижня, а й усього року — пресконференція президента України Володимира Зеленського. Ви особисто були присутні в залі, як вам спілкування глави держави з журналістами?

— Я б відзначив три особливості.

Перше — президент досить відверто відповідав на запитання, які були сформовані правильно. Мається на увазі, коли журналіст хотів отримати відповідь на запитання, яке справді має значення, а не хотів здатися глибоким експертом, аналітиком тощо.

Друга особливість пресконференції — це точне розуміння ключових, стратегічних переваг, які Україна здобула у 2023 році, і ті недоліки, які потрібно буде коригувати, виправляти для того, щоб 2024 рік був також достатньо ефективним.

І третя складова — це основні напрямки, за якими сьогодні йде робота. Це і зовнішні ринки, і внутрішні ринки, і ринки озброєння, і інвестиції у військове виробництво. І все, що стосується таких болючих питань як мобілізація. Усе це було порушено в повному обсязі.

Менше, ніж я б хотів, було порушено питання, що стосуються економіки. Тому що, попри два роки війни, українська економіка не провалилася в якусь прірву. І інфляційні показники абсолютно нормальні, навіть порівняно з деякими європейськими країнами. І все, що стосується вартості національної валюти, виглядає пристойно. І можливість заробляння грошей, зокрема, через альтернативні зернові коридори. Усьому цьому можна було б більше уваги приділити.

Але питання журналістів були справді нагальними — війна і постачання зброї Україні.

— І було багато неприємних для президента запитань, на які не кожен лідер наважується відповідати.

— Президент готовий відповідати на будь-які запитання. І було б важко очікувати від президента, що він не відповідатиме на складні запитання, на запитання, які створюють певну атмосферу в суспільстві, визначають психоемоційний стан суспільства.

Президент України завжди готовий відповідати і на складні запитання. Інше питання, що складні питання мають бути питаннями, а не наперед визначеними, скажімо, висновками.

Конференція не модерується в класичному розумінні, коли є якісь відібрані запитання, відібрані меседжі, які потрібно послати.

Президент сам дуже чітко показав напрямок, куди ми рухаємося далі — які завдання нам потрібно вирішити у 2024 році, що було вирішено у 2023-му. Не все досягнуто, і президент про це теж говорив.

Ми очікували, прямо скажемо, дещо інших результатів наступальних операцій, які б призвели до більш, скажімо так, пригніченого стану в Російській Федерації. Але, навіть з огляду на позиції, які Україна сьогодні має, думаю, що перспективи 2024 року окреслені абсолютно зрозуміло — що потрібно робити, щоб бути ефективним.

— Президент дав розгорнуту відповідь щодо інтеграції в НАТО. Зокрема, він чітко сказав про неможливість по частинах входити в Альянс, тобто без окупованих територій.

— Президент досить чітко говорить: чи НАТО готове? Тому що якщо ти приймаєш до Альянсу частину України, це означає, що ти маєш прийти на лінію розмежування і встати там. А чи готове до цього НАТО?

А хто вам сказав, що Росія з цим погодиться? Росія однією з ключових цілей сьогоднішньої ескалації й в Україні, і на інших напрямках називає — відсунути від себе НАТО. І що, Росія погодиться, що забрала невелику частину території, а вся інша частина України стала членом НАТО? Росія теж на цей варіант не погодиться, а отже, війна продовжиться.

Усі ці пропоновані теоретичні моделі відірвані від реальності. Як правило, це міркують люди, далекі від розуміння, що таке війна сьогодні, причини цієї війни. Не всі до кінця це розуміють. Хоча це й дивно після практично двох років війни.

Ми сьогодні не маємо конкретної пропозиції — вступайте в НАТО, припустімо, в осяжній перспективі рік-два. Є пропозиція — вступайте в НАТО після перемоги у війні з РФ. Але під час війни ніхто вам такої пропозиції не озвучить. Це очевидно.

Президент чітко фіксує. Перше — у нас є певні домовленості з НАТО. Друге — у нас є військовий пакет і військова консультативна допомога від НАТО, і ціла низка рішень, які нам дають змогу синхронізувати нашу армію з натовськими стандартами. Це ми робимо.

Далі. У нас є політичні домовленості, дуже конкретні. На Вільнюському саміті НАТО вони частково були закріплені, думаю, що вони далі будуть юридично дозакріплюватися. Є позиція генерального секретаря НАТО Столтенберга, який чітко говорить, що Україна стане невід’ємною частиною НАТО, але коли Україна закінчить цю війну справедливим фіналом. Тому Україна повинна мати весь необхідний ресурс у повному обсязі, в тому числі за допомогою Альянсу, щоб ефективно обороняти свою територію і деокупувати її.

— Один із західних журналістів поставив президенту запитання про переговори України і Росії. Президент відповів, що є Українська формула миру, і сьогодні це єдиний працюючий переговорний майданчик щодо завершення війни. І після саміту лідерів держав за формулою миру, коли буде напрацьована якась дорожня карта, ці пропозиції можуть бути передані Російській Федерації. А чи будуть у РФ готові прийняти ці пропозиції?

— Сьогодні жодні переговори з Росією неможливі, тому що РФ виставляє як початкову диспозицію ультиматум — ви повинні капітулювати. Тобто поки Росія не отримає поразки або поки не опиниться в повноцінній ізоляції, Російська Федерація не піде на переговори [на українських умовах].

Вона не готова програвати війну, тому переговорних позицій немає.

В іншому разі переговорний процес виглядатиме, як спроба ще раз примусити Україну капітулювати, юридично залишити за Росією певні території, відмовитися від свого суверенітету і поступово деградувати в бік маріонеткової держави. І рано чи пізно Росія доокупує, дозахопить цю територію. Ось переговорний процес, який би влаштував Російську Федерацію. Все інше її не влаштовує.

Тепер що стосується формули миру. Зараз у світі є консенсус, що формула миру президента Зеленського оптимальна з точки зору того, що ми можемо повернутися до міжнародного права, до міжнародних правил. Для цього потрібно, щоб формула миру була прийнята багатьма країнами, зокрема з нейтральною позицією в цій війні. І тоді тиск на Росію буде іншим.

І тоді буде два паралельні процеси. З одного боку, отримавши від коаліції достатню кількість інструменту, необхідного для ефективного запровадження наступного етапу війни, Україна муситиме військовим шляхом отримати поразку Росії на тому чи іншому напрямку [фронту].

І з іншого боку, буде йти політичний глобальний тиск на Росію великої кількості країн: що Росія повинна враховувати перше — позицію України, друге — міжнародного права. Формула миру точно фіксує все, що потрібно отримати за результатами цієї війни, і що буде справедливо по відношенню до міжнародного права. Тоді можна буде вести якісь переговорні процеси. Зараз це нонсенс.

Читайте також: У моїх рішеннях немає нічого особистого, є обов’язки: про що говорив Зеленський на підсумковій пресконференції

Передача Україні коштів від заморожених російських активів

— Видання The New York Times опублікувало інформацію про те, що адміністрація президента Байдена активно веде переговори із союзниками по “Великій сімці” про те, щоб передати Україні 300 млрд доларів заморожених російських активів. Чи є це альтернативою тому складному процесу, який зараз відбувається у Штатах щодо ухвалення рішення про допомогу Українці? І як на цю перспективу дивляться в Офісі президента України?

— Сама ідея використати російські заморожені активи блискуча, тому що Росія має отримувати покарання тут і зараз, а не колись у майбутньому. А вилучення її ресурсу — це теж одне з фундаментальних покарань для Росії. І це покарання також матиме символічний вигляд для тих країн, які мають бізнес-відносини з Росією. Тому сама ідея блискуча, і потрібно шукати юридичні способи її реалізації. Думаю, що такі способи буде знайдено.

Друга складова — ні, це не альтернатива і не заміна прямої допомоги національних урядів Україні.

На мій погляд, це має виглядати так. Є пакети допомоги, що стосуються підтримки нашої економіки, підтримки наших військових спроможностей, зокрема інвестиції у військове виробництво, постачання інструментів для ведення бойових дій. Це має тривати, як і раніше.

Будемо об’єктивні, жодна країна Європи не може собі дозволити мати порівнянний з російським військовий бюджет або порівнянне з російським військове виробництво. Швидко розвинути це до паритетного рівня теж неможливо.

Тому тільки в рамках коаліції військової допомоги Україна буде ефективно боротися на полі бою. Безумовно, гроші від заморожених російських активів мають працювати, можна буде розширити можливості інвестиції у військове виробництво або купівлю військової техніки. З іншого боку, військові пакети, які йдуть від країн-партнерів, повинні йти.

Новий уряд Польщі

— У Польщі змінився уряд, його очолив прем’єр-міністр Дональд Туск. Новий міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський був у Києві, зустрічався з президентом, зі своїм колегою — главою МЗС. Сікорський — величезний друг України. Ваша оцінка нового польського уряду?

— Я вкрай позитивно ставлюся до Польщі. Протягом майже двох років війни Польща надавала неоціненну допомогу як базова транзитивна країна, через яку йшло все постачання. Польща активно адвокатувала наші позиції на глобальному ринку, зіграла ключову роль у формуванні Європі проукраїнської коаліції країн.

Так, у нас сьогодні є деякі конфліктні ситуації, пов’язані з національними економіками. Але в рамках Європейського Союзу, попри те, що це єдиний економічний простір, між країнами часто виникають економічні суперечки, це нормально. Тому що завжди національні уряди захищають інтереси своїх країн. І тому виникають конфлікти.

Новий уряд Туска є абсолютно проєвропейським, абсолютно орієнтований на Брюссель. Брюссель, на мій погляд, абсолютно на боці щодо конфліктних ситуацій, які в нас виникають на кордонах із Польщею, щодо блокади вантажоперевезень. Прем’єр Туск, який орієнтується на Брюссель, теж вважатиме за необхідне швидко розв’язати цю проблему.

Приїзд Сікорського до Києва — це якраз один із ключових сигналів, що Польща повертається до максимально комфортних відносин з Україною. І готовність Польщі максимально швидко на рівні урядів Україна — Польща прийти до вирішення цих невеликих конфліктних ситуацій на кордоні.

Обмін полоненими

— А яка ситуація з обміном полоненими між Україною і Росією?

— Акуратно цю тему коментую. Росія вкрай важко зараз йде на обміни полонених.

У нас є три великі напрямки — повернення з полону військових, цивільних осіб, а також повернення депортованих Росією дітей.

Переговорні процеси на цих майданчиках активно ведуться, активно працюють штаби з обміну і військовополоненими, і цивільним населенням. Ми пропонуємо будь-які формули обміну. Сподіваюся, що це буде реалізовано.

Але давайте акуратно коментувати цю тему. Тому що тема дуже і дуже чутлива з точки зору ведення переговорів.

Різдво в Україні

— У ніч із 24 на 25 грудня Україна святкуватиме Різдво, і вперше не святкуватиметься Різдво 7 січня. Мене колеги з “Голосу Америки” запитали: а що в цьому більше — бажання піти від Росії чи приєднатися до всього світу, який відзначає це свято 25 грудня? Я адресую це запитання вам.

— Ми — не антиРосія. Нам байдуже, що відбувається в Росії. Вони не є частиною сучасної цивілізації. Вони використовують дати для того, щоб удавати, що вони якось належать до сучасного людства. Нас не цікавить, які свята відзначає Росія.

Для України дуже важливо зафіксувати своє історичне місце, яке завжди було в Європейському Союзі. І ми з вами відзначаємо ті дати, які важливі для сучасної цивілізації, разом із тією частиною цивілізації, до якої ми належимо.

Росія ментально не належить до Європейського континенту. Це зовсім інший народ, зовсім інша цивілізація — максимально агресивна, експансіоністська, спрагла крові інших народів.

Тому ми вибудовуємо свої відносини зі світом у рамках тих традицій, правил і свобод, у яких цей світ живе. Тому давайте орієнтуватися на свої потреби і не звертати уваги, що говорить Росія, як вона називає щось.

Велика трагедія України, що протягом 30 років ми весь час звертали увагу, як Росія відреагує на ту чи іншу ініціативу. Це була помилка.

Нам має бути з вами абсолютно байдуже, що говорить, що робить, як нас оцінює Росія. І особливо помітно це стане, щойно Росія програє цю війну.

Після поразки вони будуть тихіше води, нижче трави, коли чутимуть слово “Україна”. Це ще один важливий елемент цієї війни. Якщо ми хочемо, щоб наші діти не відчували якогось образливого виття з боку Російської Федерації, Росія повинна програти. І запам’ятати цей програш хоча б років на 50, 60, тому що ми розуміємо, що далі вони назад повернуться у свій ось природний стан ненависті стосовно всіх оточуючих.