Як у Запоріжжі облаштувалися переселенці з особливими потребами — репортаж FREEДОМ (ВІДЕО)

У Запоріжжі знайшли прихисток внутрішньо переміщені особи (ВПО) з порушеннями слуху. Майже два роки тому через російське вторгнення в Україну люди були змушені покинути свої домівки. Їхні села та міста опинилися поруч із лінією фронту, а деякі — окуповані російськими військами. Як живуть на новому місці переселенці — у матеріалі кореспондентів FREEДОМ.

Ольга Данилюк переселилася разом із родиною з Бердянська. У лютому минулого року довго не могла повірити, що Росія почала війну.

“24 лютого не повірила, що напали. Дуже здивувалася. Вдома була одна, чоловік їздив до Запоріжжя. Він дуже хвилювався, одразу повернувся, щоб бути поруч”, — згадує Ольга.

Перших російських військових у Бердянську побачили вже за кілька днів. Одразу відправили сина-підлітка до Запоріжжя. Тоді проїзд дорогами ще був вільним, але невдовзі російські окупанти встановили блокпости. Коли Ольга з чоловіком виїжджали з Бердянська, довелося пережити принизливі перевірки, влаштовані росіянами.

“Сумки витягували, все перевіряли. Уже в Запоріжжі як в’їхали, побачили прапор український, розчулилися, розплакалися”, — розповіла вона.

Олександр Велько — з Токмака. У Запоріжжі знайшов роботу на одному з підприємств, безкоштовне житло допомогли знайти у відділенні Українського товариства глухих. Каже, що два роки тому й не подумав би, що доведеться повністю змінити життя.

Початок російської окупації йому запам’ятався повним розладом у місті: комунальні служби зупинили роботу, в магазинах закінчилися продукти. На додачу до цього, росіяни почали обстрілювати житлові квартали.

“Світла не було, холодно було в кімнатах, тепла не було, газ трохи був. Світла не було три дні, як і води. Поруч влучили по сусідському будинку, скло розбилося. Пощастило, що наш будинок не зачепило”, — розповів Олександр.

Він відправив дружину і доньку до Запоріжжя. Самому вдалося виїхати влітку минулого року: його вивезли медики-волонтери на машині швидкої допомоги. Довелося проходити перевірки на російських блокпостах.

“Вони перевіряли всі документи і речі. Можна сказати, догола роздягали, чоловіків перевіряли. Жінок — ні”, — зазначив Олександр Велько.

Наталя Кисляк — переселенка з Гуляйполя. Як і для багатьох, російська агресія стала для неї повною несподіванкою.

“24 лютого почалися “прильоти”. Ми в шоці були, не могли спочатку зрозуміти, що воно, звідки, до чого. Хоча й казали нам, що буде війна, але ми не вірили до останнього. І в підвалах ночували, і з четвертого поверху спускалися вниз, в укриття. Бігали по гуманітарку”, — розповіла Наталя.

До Запоріжжя вона поїхала в березні минулого року, коли фронт підійшов до міста. Наталя — сурдоперекладачка, допомагає людям з вадами слуху в спілкуванні з іншими. Каже, що найбільше мріє повернутися додому, коли закінчаться бойові дії.

“Дуже хочу додому повернутися. Чекаю того дня, моменту, щастя такого, коли скажуть: все, скінчилася війна, можна їхати додому. Я б на крилах полетіла”, — поділилася Наталя.

Нині в Запоріжжі мешкають 42 нечуючих переселенці з Бердянська, Оріхова, Гуляйполя і Токмака. Усі вони чекають на деокупацію рідних населених пунктів, щоб скоріше повернутися додому.

Читайте також: Кам’янка повертається до життя: як відновлюється село на Харківщині (ВІДЕО)