“Життя перемагає завжди”: як відроджують фермерські господарства на Харківщині (ВІДЕО)

Харків’янка Мар’яна Швайко 20 років викладає фінанси на економічному факультеті Харківського Національного університету імені Каразіна. Практично стільки ж часу вона приділяє розвитку сімейного бізнесу — невеликій фермі з вирощування зернових. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну працювати на землі стало неможливо. Через постійні обстріли та заміновані поля сім’я Швайків не змогла зібрати врожай. Але аграрії кинули всі сили на розмінування, залучили закордонні гранти і таки посіяли ячмінь, соняшник і кукурудзу цього року, повідомляє FREEДОМ.

Кандидатка економічних наук, фінансистка Мар’яна Швайко обожнює вчити і вчитися. Коли почалася війна, вона вирішила не виїжджати за межі Харківської області, продовжила спілкуватися зі студентами. Вважає, що онлайн-навчання не знижує рівень їхніх знань.

“Ми проводимо онлайн-заняття, намагаємося використовувати новітні технології, щоб зацікавити студентів. Я вважаю, що онлайн-навчання жодним чином не знижує якість тих знань, які наші викладачі надають студентам. І в нас дуже багато викладачів, які залишилися в Україні, в Харкові. Наше гасло: “Освіта — попри війну”, — розповіла доцентка кафедри фінансів, банківської справи та страхування Харківського національного університету ім. Каразіна Мар’яна Швайко.

Бойові дії застали її в рідному селі Довжик, що за 40 км від кордону з Росією. У прифронтовому селі живуть її батьки, там же розташована маленька ферма Мар’яни з вирощування зернових культур. З лютого 2022 року Довжик сильно обстрілювали. В ангар, де зберігалося зерно, прилетіла ракета, уламками ледь не поранило маму дівчини. Сім’я вирішила виїхати в безпечніше місце, а коли повернулися, на своїй землі нарахували близько 40 воронок.

Минулої осені земля була всипана мінами та снарядами. Весь урожай ячменю загинув, його не змогли зібрати. Навесні 2023 року дівчині вдалося залучити рятувальників — поля розмінували, міжнародні організації допомогли з добривами і насінням і разом із батьками Мар’яна виростила непоганий врожай ячменю, соняшнику, кукурудзи та гороху. Зараз з-під снігу вже пробиваються перші паростки озимої пшениці.

“Наша озима пшеничка вже зійшла, вже бачимо, що вона пробивається. Життя перемагає завжди”, — наголосила Швайко.

Довжик — село аграріїв, тут багато фермерських господарств. Усі вони зараз переживають труднощі — ціни на добрива за два роки зросли в рази, проблеми зі збутом через близькість до кордону, адже підприємці не хочуть їхати в прифронтове село. Але ніхто не кинув свою землю, кожен гектар у Довжику працює для того, щоб нагодувати українців.

“За цей час мені приємно спостерігати, що вони навчилися об’єднуватися, тому що до цього часу кожен працював, і як там у них виходило, вони трохи конкурували між собою. Але сьогодні біда змусила всіх об’єднатися і поїхати однією машиною, завантажити 2 т насіння, потім поділити по кілограмах і зібратися в якомусь дворі разом. Це наша ментальність, українська особливість — об’єднуватися, коли погано, і об’єднуватися, коли добре”, — розповіла староста села Довжик Валентина Коник.

Мар’яна Швайко стала учасницею міжнародної програми з підтримки жінок-фермерів, навчилася подаватися на ґранти, розробила бізнес-план та отримала кошти для обладнання цеху з мультипереробки та виробництва комбікормів від іноземної компанії. Уже в новому сезоні Швайко планує дати роботу своїм односельцям і розвивати бізнес далі.

Читайте також: Перспективи в аграрному секторі на наступний рік нормальні, — перший віцепрезидент ТПП України