Нові види озброєнь, спільні підприємства та західні інвестиції: експерти обговорили розвиток українського ВПК

Ілюстративне фото: Facebook/ukroboronprom

Військово-промисловий комплекс (ВПК) України нарощує виробництво зброї та бойової техніки.

Українські підприємства розробляють озброєння вітчизняного зразка, а також створюють спільні виробництва з іноземними компаніями.

При цьому, зброя і військова техніка, які розробляються і випускаються в Україні, вже отримали визнання серед провідних компаній світу. А Україну вже називають одним із лідерів військового виробництва.

Розвиток ВПК в умовах війни

Провідною компанією з виробництва озброєння та бойової техніки в Україні є державний холдинг “Укроборонпром”. Нещодавно керівництво компанії заявило про серійний випуск нового дрона-камікадзе і виготовлення українського аналога іранських безпілотних літальних апаратів (БПЛА) Shahed (“Шахедів”).

Компанія також почала виробництво FPV-дронів — на його базі розгорнули ліцензійне виробництво трьох моделей, розроблених приватними підприємствами. Як повідомив генеральний директор “Укроборонпрому” Герман Сметанін, в Україні є багато державних і приватних виробників БПЛА.

“У нас є аналог “Шахеда”, а є і більш потужні моделі, тому що “Шахеди” так далеко не літають. “Укроборонпром” зосередився на виробництві складніших і дорожчих проєктів із високими характеристиками. Безпілотники-камікадзе, здатні літати на тисячу кілометрів, в Україні вже випускаються. Виробництво здійснюється, зокрема, в кооперації з іноземними партнерами”, — розповів Сметанін.

Україна також інвестує у власне виробництво патронів: гроші на розвиток цієї сфери закладені в бюджет 2024 року. Крім того, “Укроборонпром” нарощує виробництво боєприпасів. Держхолдинг уже готовий робити більше снарядів, ніж передбачають чинні контракти з Міністерством оборони України.

Крім цього, німецький оборонний концерн Rheinmetall і держконцерн “Українська оборонна промисловість” створили спільне підприємство, яке займатиметься ремонтом і обслуговуванням західної техніки. Про його створення було оголошено під час шостого німецько-українського бізнес-форуму в Берліні.

Під час цього заходу президент України Володимир Зеленський закликав німецьких бізнесменів звернути увагу на виробництво зброї та військової техніки в Україні.

“Насамперед, я прошу звернути вашу увагу на оборонну сферу в Україні — наше виробництво зброї, техніки, снарядів, яке ми нарощуємо. Це наш виробничий пріоритет номер 1, і деякі німецькі компанії вже розпочали предметну співпрацю з нами в цій сфері. І ми запрошуємо всі інші”, — сказав Зеленський.

Зі свого боку, прем’єр-міністр України Денис Шмигаль зазначив, що створення нового підприємства є знаковою подією.

“Підприємство обслуговуватиме та ремонтуватиме техніку, поставлену партнерами України. Також на підприємстві відбуватиметься локалізація виробництва провідних зразків техніки Rheinmetall AG”, — написав у Telegram Денис Шмигаль.

Експерти вважають, що західні компанії вже готові інвестувати в оборонний комплекс України. Це означає, що рівень вітчизняного ВПК у найближчій перспективі досягне стандартів НАТО.

“Зараз дозріла ситуація, і на Заході це розуміють, що найкращим вирішенням питання припинення війни є забезпечення України необхідним озброєнням, яке б вона виробляла сама. Зараз Україна стає в плані розвитку нових систем озброєнь та інтеграції різних систем передовою країною і центром тяжіння оборонних компаній”, — сказав військовий експерт Валерій Рябих.

В Україні також почалося будівництво заводу “Байкар”, який планують відкрити вже через півтора року. Однойменна турецька компанія Baykar, яка займається будівництвом заводу, планує створити щонайменше 300 робочих місць. На ці та інші цілі — загалом три проєкти — компанія має намір інвестувати 100 мільйонів доларів.

Читайте також: Український оборонно-промисловий комплекс нарощує можливості — подробиці (ВІДЕО)

Думки експертів

Про розвиток військово-промислового комплексу України та його нові можливості в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

  • Іван Варченко, експерт з питань національної безпеки;
  • Микола Маломуж, генерал армії, керівник Служби зовнішньої розвідки України (2005-2010 рр.);
  • Денис Попович, військовий оглядач;
  • Костянтин Криволап, авіаційний експерт, колишній інженер-випробувач конструкторського бюро “Антонов”.

ІВАН ВАРЧЕНКО: Кількість і якість — пріоритети українського військово-промислового комплексу

— Мета України зрозуміла — вигнати ворога зі своєї землі або знищити його тут. Тож частиною цієї мети є технологічні перегони, щоб мати достатню кількість зброї, здатної вражати ворога на більш далекі відстані.

Від відстані залежить логістика, а також те, наскільки війна стає дорожчою для ворога.

Чи то він свої бойові завдання відпрацьовує на відстані 70-80 кілометрів, і далі може почуватися спокійним і підтягувати свої тили на цю відстань. Чи то йому доводиться відтягувати сили на відстань 300 кілометрів. Або розуміє, що спокійно себе почувати на відстані тисячі кілометрів він уже не може.

Звичайно ж, це робить для нього війну дорожчою. Це змушує ворога замислитися над тим, які цілі він хоче перед собою ставити, і чи вигідна йому ця війна.

Але нам ще багато чого потрібно опрацювати для того, щоб була достатня кількість [зброї]. Тому і кількість, і якість-— це пріоритети перед українським військово-промисловим комплексом.

Я тут говорю зараз також і про приватні ініціативи. Насправді, перший рік війни винесено на руках і плечах української нації, громадянського суспільства, приватних маленьких підприємців, які в містах зробили сотні тисяч дронів.

І держава зараз має знайти можливості, як інтенсифікувати це виробництво, як допомогти приватним підприємцям. Україна має довести, що ми все-таки вільна демократична економіка, здатна перемагати тоталітарну систему.

МИКОЛА МАЛОМУЖ: В Україні вже понад 150 підприємств працюють у сфері частого ВПК

— Ми говоримо про комплексний підхід у розвитку ВПК. Це ремонт бронетехніки, виробництво танків, БТР і БМП, ракетних систем тактичного рівня. Звичайно, більшість із них іноземного виробництва.

Але ми говоримо зараз і про спільні виробництва. Поєднати нашу виробничу інтелектуальну базу з німецькою — це дуже важливе завдання, тому що ми виходимо на стандарти НАТО. Ще одна складова — це вже не третій технологічний рівень, а четвертий, п’ятий і в перспективі шостий.

З урахуванням війни ми передбачаємо випробування і задіяння озброєння і техніки безпосередньо на полі бою. Таких масових випробувань не було з Другої світової війни.

У цій ситуації є полігон, виробництво, розробки, які забезпечують ефективне використання озброєння. Тому я припускаю, що саме ми будемо давати свої ідеї і свої напрацювання.

Звичайно, там, де є пріоритет Німеччини — а це оптика, прилади наведення для систем комунікації, пересування, системи зв’язку, — буде хороша базова модель. У нас будуть сегменти, пов’язані з виробництвом окремих вузлів, металів, десь навіть окремих частин великої бронетехніки. Це якраз уже й технологічний рівень.

З іншого боку, потрібно поєднувати можливості України із західними технологіями. А це непогані можливості, я знаю добре ВПК нашої країни, він активно доповнює сегмент Німеччини. Ну і сама Німеччина готова як власник ділитися своїми технологіями, напрацюваннями.

І вийде не гібрид, а дуже потужний формат нового озброєння, який був би цікавий державам НАТО, Україні і, звичайно, третім країнам. Це ще й перспектива нових ринків військово-технічного співробітництва.

Тому Німеччина дивиться не тільки на спільне виробництво для ринку України, а й на переозброєння Бундесверу (Збройні сили Федеративної Республіки Німеччини,— ред.). Міжнародна кооперація і міжнародні ринки збуту — це такий комплексний зараз підхід.

Ну і третя складова, як сказав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, — це те, що ВПК йде на крок, на два, а то й вище попереду інших виробництв, особливо цивільних. Це більш просунуті технології, більш ефективні системи, які поступово перекачуються з військової індустрії в цивільну промисловість.

Це нові підприємства, і що важливо, тут уже не буде моделі зацикленості, мовляв, усе на державу, усе засекречено, нікуди далі руху немає, і бізнесу двері туди закриті. Зараз бізнес у цій сфері вже працює. Це дуже перспективний напрямок, тому що вже тільки в Україні понад 150 підприємств працює в системі приватних ВПК.

Це перспектива більш вільного ринку. Це БТР, танки, ракети, чи то виробництво боєприпасів різних типів, які використовуються щоденно в незмірних кількостях. Ну і, звичайно, десятки, а то й сотні тисяч безпілотників, які необхідні як витратний матеріал.

Я думаю, що ці виробництва будуть налагоджуватися з різними країнами. Не тільки, наприклад, щодо безпілотників із Туреччиною. Ми маємо великий формат співпраці: зараз приблизно 60 країн — і НАТО, і інших — уже заявили про те, що готові створювати спільні виробництва. Це перспектива на період війни і наших перемог.

Наша країна піднімає всю систему ВПК, але із запізненням. Це потрібно було робити до війни або з перших днів війни, в крайньому разі. І міжнародна кооперація, яка дасть змогу підняти технологічний рівень, кількість виробництв різних типів, включно з високоточними, і виробництво мільйона боєприпасів — це те, що потрібно країні, яка страждає від агресії.

Ми захищаємося і задіюємо всі системи озброєння, техніки, а тим паче, їхнє виробництво в повному форматі. Завжди потрібно мати всі види озброєння більші на порядки. Зараз ми в цьому відношенні тільки наздоганяємо Росію.

Але ми маємо високі технологічні цикли, і перспективи в найближчі півроку-рік — це буде вже нове виробництво, як у тій же Франції. Це висококласна ракетна техніка, бронетехніка дуже хороша. Це протиповітряні системи, це різні ракети, це SAMP/T.

З деякими країнами ми будемо співпрацювати в плані виробництва, від інших поки що тільки отримуватимемо допомогу, у третіх будемо купувати зброю. Тобто, Україна має різні схеми співпраці з країнами-партнерами.

Наші союзники будуть зацікавлені зберегти і свої виробництва. Тому вони залишаються не тільки політичними партнерами в рамках безпекового формату, а й власниками тих підприємств, які виробляють озброєння і техніку. Тому захищатися їм теж необхідно.

Буде вибудовувати і спільний блок військової оборони, і захист у технологіях. Відповідно, створення потужного спільного військово-промислового комплексу — це якраз система гарантій для України і для країн-партнерів.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Україні потрібно менше залежати від військової допомоги країн-партнерів

— Пріоритетом зараз є все. Дуже потрібні боєприпаси, які необхідно виготовляти. Тому що, як ми пам’ятаємо зі статті Валерія Залужного, ситуація ризикує перейти в позиційну війну.

Щоб цього уникнути, потрібно вжити всіх заходів. Нотки Першої світової війни в стилі ведення бойових дій зараз уже присутні на різних ділянках фронту. Насамперед, в Авдіївці, де противник атакує виключно методами тієї війни, намагаючись продавити нашу оборону.

У таких випадках є великий запас боєприпасів, снарядів для артилерії, і він має критичну важливість. А артилерія зараз повністю користується послугами дронів, які досліджують позиції противника, наводять артилерію, підвищують точність.

Тому БПЛА потрібні найрізноманітніші — від розвідувальних безпілотників до дронів дальньої дії. Нам також потрібні засоби радіоелектронної боротьби, щоб нейтралізувати вплив ворожих безпілотних апаратів.

Але і це ще не все: потрібна бронетехніка, потрібні набої для стрілецького озброєння, ще потрібні ракети, зокрема і для реактивних систем залпового вогню. Потрібні такі танкові боєприпаси.

Війна вимагає буквально всього. Я вже не кажу про амуніцію, про засоби індивідуального захисту, медичне забезпечення, автотранспорт.

Хотілося б, звичайно, і нові види озброєнь. Ми знаємо, що компанія Rheinmetall збирається виробляти перспективний танк Panther KF51. Це новий тип озброєння, оскільки цей танк поки що не присутній на озброєнні навіть Бундесверу (Збройні сили Федеративної Республіки Німеччини). А у нас він буде вироблятися.

Але зусилля, звичайно ж, мають бути спрямовані на виробництво наявних систем протиповітряної оборони. Є проєкт спільного виготовлення Україною і США систем ППО.

Тому більшою мірою потрібно збільшити виробництво наявних систем озброєння, але водночас потрібно приділити велику увагу і для перспективних систем, які можуть схилити шальки терезів на полі бою на нашу користь.

Чи реально це зробити в ті терміни, які були названі? Бажано вкластися в ще більш стислі терміни. Це необхідно зробити для того, щоб ми менше залежали від допомоги наших західних партнерів, тому що ми бачимо, що існують труднощі з виділенням підтримки з боку Сполучених Штатів.

Що стосується вдосконалення українських дронів, то до цього можуть долучитися країни Балтії, США, Велика Британія, Ізраїль. В Ізраїлю свої проблеми зараз у зв’язку з війною на Близькому Сході, але там дуже серйозне виробництво БПЛА.

Норвегія також постачала дуже оригінальні міні-дрони для різної діяльності, вони буквально з долоні можуть запускатися. Тому є країни, які могли б нам допомогти.

Наші офіційні особи заявляли про те, що українське озброєння буде користуватися конкурентоспроможністю після завершення російсько-української війни. Тому що воно показало себе в бою. А та зброя, яка показала себе найкращим чином, це і є найкраща для неї реклама.

Наразі всі зацікавлені країни стежать за тим, яка зброя використовується на полях російсько-української війни і яка має найефективніший вигляд. Тому, якщо наша система покаже себе з найкращого боку, наша зброя буде вельми затребувана на світовому ринку.

КОНСТАНТИН КРИВОЛАП: Для зміцнення ППО в Україну йде достатня кількість зброї

— Зараз Україна і Росія біжать попереду планети всієї в питаннях розробки дронів. Ми першими їх застосували в такій кількості. Хлопці на фронті почали їх використовувати і реально показали високу ефективність БПЛА.

Але за цей час, наша держава не дуже допомагала людям, які займалися безпілотниками. Волонтери, які цією справою займалися, доставляли на фронт ці дрони, і їх використовували без усяких дозволів Міноборони, без усяких допусків і всього іншого.

Але на волонтерських засадах цій справі не допоможеш. Тут уже треба заводити хорошу наукову базу, сюди потрібні хороші інвестиції. Тому в мене таке критичне ставлення до питання допомоги держави у випуску дронів. З ними у нас поки що приватний сектор намагається впоратися.

Зараз усе, що відбувається на фронтах, і все, що відбувається в тактиці й техніці ведення бойових дій, дуже сильно змінилося. Змінилися концепція, ідеологія і тактика. І те, що раніше не уявлялося можливим, зараз можливо.

Нам треба створювати ешелоновану систему протиповітряної оборони, ППО ближнього радіусу дії і протиракетну оборону (ПРО). Вони хоч і відрізняються, але за великим рахунком нам треба і те, і інше. Тому що у нас, в основному, все звелося до дронів і ПРО, бо винищувачі, бомбардувальники, слава богу, до нас поки що не залітають.

Спочатку була мало не паніка, що, якщо нам будуть давати ці всі комплекси, то вся енергетична інфраструктура України просто ляже, міста замерзнуть, і світла не буде. І після довгих переживань і страждань наших партнерів, зрештою, було ухвалено рішення про передачу Patriot, NASAMS, IRIS-Т, SAMP-T та інших комплексів. Це дуже дороге обладнання.

А коли цими дорогими системами і ракетами починають вражати дрони вартістю 10-20 тисяч доларів, це виглядає, щонайменше, нерозумно. І тут Україна пішла за двома напрямками. Головне завдання – знизити співвідношення вартості ураження об’єкта щодо вартості самого об’єкта.

Тобто, якщо на вас летить ракета вартістю 4 мільйони, і ви її збиваєте ракетою за 100 тисяч, то ви хороші хлопці, тому що розумієте, що вступили у фазу війни на виснаження. Потрібно збити ракету за будь-яку ціну. Але при цьому бути розумним і намагатися збити малою ціною дорогу річ.

Коли пішли цим шляхом, то дуже швидко зрозуміли, що найефективніший спосіб боротьби з “Шахедами” — це “Гепарди”. Це скорострільна гармата з прекрасною системою наведення, яка цей дрон бачить.

Австралійці пішли таким шляхом: вони свої великокаліберні кулемети Bushmaster обладнали тепловізорами, оптикою і лазерним наведенням. Вийшов не дуже дорогий комплекс. Його встановлюють на пікап, він називається Slinger, і до нас іде велика поставка.

З точки зору зміцнення нашої ППО в Україну йде досить багато поставок.

Минулого грудня наші військові звернулися до американських партнерів із проханням надати ракети.  Сама по собі установка “Бук” ніби непогана. У нас були установки Бук-М1, росіяни їх модифікували до Бук-М2. Це досить хороша система. Бук-М3 – це взагалі вже просто дуже хороша система на 20-25 кілометрів радіусу ураження.

І ось на цій конструкції спробували зістикувати радянські радіотехнічні пристрої, протоколи і стандарти з НАТОвськими. Американці цією справою півроку дуже серйозно займалися, і вони готові нам передати “Бук”, і начебто вже ці системи передавалися.

Другий напрямок стосується зниження вартості ракет. Що “сімки”, що “дев’ятки” — це ракети, якими досі озброєні літаки F-16 і F-35. Хоч ці ракети і 1950-х і 1960-х років випуску, але вони модернізовані і стоять на найсучасніших літаках.

Вартість цих ракет — від 140 до 600 доларів залежно від дальності, від модифікації. Але оскільки вони досить старі, то залишкова вартість їх у десятки разів менша. Фактично виходить, що знищення “Шахеда” цією ракетою може бути досить економічно виправданим.

А якщо ця система стоїть у потрібному місці й охороняє або об’єкт, або переміщується якусь зону, то вона здатна також ефективно збивати і крилаті ракети. Тому ракети RIM-9 і AIM-7 — надзвукові. Їм наздогнати крилату ракету — це просто так, між справою.

Крім того, оскільки ракета AIM-7 була знята з корабельного зенітного комплексу, вона здатна літати дуже низько. Ракета бачить свою ціль дуже низько летить. Починаючи практично з шести метрів, вона бачить усі цілі. І навіть якщо до нас ворог буде підкрадатися на невеликій висоті — я маю на увазі “Шахеди” або якийсь подібний пристрій, — то цими ракетами їх дуже зручно збивати.

У нас є дуже багато локаторів, які ми випускали для експорту і які ще залишилися з радянських часів. Ми спробували до цього всього активу приєднати ракету AIM-9 Sidewinder. І приєднати ракету MIM-104, яка працює проти балістики в комплексі Patriot.

Якщо по мобільних комплексах ближнього радіусу дії у нас ситуація більш-менш, то по балістиці у нас є просто оголені міста, оголені території. І нам із балістикою треба серйозно працювати.

Нас балістика дістає з Криму. Крім того, у нас на північних кордонах знаходяться 46 комплексів “Іскандер”. Ми не знаємо, скільки там балістики, скільки там крилатих ракет, але не будемо забувати про ті ж самі “Кинджали” і ракети Х-22.

Усе балістичне збивається тільки комплексами, які призначені для боротьби з балістикою. І це завдання вирішується за допомогою старих наших локаторів. Тому що в ціні всього комплексу Patriot або SAMP-T вартість радара становить 50-60%.

А радари дуже дорогі, там дуже дорогі елементи, дуже серйозне охолодження, там рідкісні рідкоземельні метали використовуються. Це дуже складна техніка, дуже дорога у виробництві та обслуговуванні. І в рамках надання допомоги нам поставляються кілька модернізованих наших радарів.

Що стосується ракети-“дев’ятки”, то я підозрюю, що це буде старий комплекс “Оса”. Він є у нас на озброєнні, ми взяли як трофеї кілька російських комплексів, коли росіяни тікали в бік Чернігова.

І я думаю, що це все буде пристосовано на “Осу”. Судячи з характеристик, за габаритами, за зручністю, мені здається, це буде зручно.

А до якого комплексу будуть прилаштовувати ракети від Patriot, чесно кажучи, сказати важко. Сучасна ППО — це сукупність дуже багатьох різних радарів, пристроїв зв’язку, різних радіотехнічних пристроїв, командних пунктів і безпосередньо самих пускових установок.

Пускові установки нам Німеччина передає, Шольц про це вже заявив. Але там ще й IRIS-T ближнього і середнього радіусу дії передаються. Передаються також ракети для NASAMS. Мене турбувало питання щодо балістики, але воно, я так розумію, також вирішується.

Читайте також: Техніку НАТО вироблятимуть в Україні: які реальні перспективи (ВІДЕО)

Прямий ефір