54% росіян вважають Сталіна визначним. Це наслідок і російської політики возвеличення тирана, і ментальних травм російського суспільства. Таку думку в прямому ефірі телеканалу FREEДОМ висловила російська історикиня Голокосту та перекладачка Ксенія Кример.
Вона зауважує, що Сталін має особливе значення для путінізму та Путіна, для якого легітимність влади визначається не підтримкою населення, а здатністю владу захопити та утримати. Крім того, для Путіна привабливий СРСР зразка 1945 як ідеал могутності.
“Не економічної могутності. СРСР у руїнах після війни. І сьогодні ми бачимо, що для Путіна економіка загалом — це справа десята. Найважливіше — ідеологічна міць, військова міць, географічна експансія, радянські танки в європейських столицях, Сталін на рівних із Рузвельтом та Черчиллем визначає долю світу як лідер великої держави на Ялтинській конференції”, — каже Кример.
Також для Путіна привабливим є російський імперський шовінізм, але головне, як вважає гостя ефіру, — спайка Сталіна з перемогою.
“У Росії часто доводиться чути: “Зате Сталін переміг у війні”. Це відповідь на спробу розмови про терор, про сталінські чистки та злочини сталінізму… Це закриває взагалі необхідність самої розмови про терор. І для Путіна перемога — це джерело символічного та політичного капіталу”, — пояснює вона.
Що ж до російського суспільства, то культ Сталіна — це пошук “гідності ззовні”: можливість “притулитися до якоїсь загальної, великої, сильної колективності”, але більшою мірою — проєктування на Сталіна деяких міфологем, які свідчать про чимало травм.
“Сталін вважається в Росії втіленням порядку — часто чуєш, як люди кажуть: “Сталіна на вас немає” або “За Сталіна такого не було”. Тобто відчуття, що сьогодні цього порядку немає… Друге міфологізоване уявлення про Сталіна як про втілення скромності… Очевидна деяка фрустрація з приводу нинішнього економічного розшарування, особливо абсолютно нахабного багатства та корумпованості еліт, що впадає на око, якому протиставлена міфологізована побутова скромність Сталіна. Третя річ — це такий запит на справедливість. Він виникає із попередніх речей: що нинішнє життя несправедливе, а за Сталіна нібито не крали, а боялися. Люди не пам’ятають та витісняють із пам’яті всі ці номенклатурні привілеї, розподільники, забезпеченість дачами, машинами, квартирами”, — коментує історикиня.
Також, на її думку, популярні міфи про соціальну мобільність у сталінські часи, тобто про нібито гарантовані кар’єрні можливості для “простих прибиральниць”, та “лубкова ідея, що Сталін дбав про людей, а сьогоднішні зовсім не дбають”.
“Це теж деяке інфантильне уявлення про себе як про народ-дитину, якому потрібен ось такий батько, нехай він жорстокий батько, нехай батько-тиран, але ми про себе знаємо, що ми неслухняні, ліниві, злодійкуваті діти, і з нами тільки так і можна”, — каже Ксенія Кример.
Виходячи з цього, як пояснює історикиня, можна говорити про те, що ставлення пересічних росіян до Сталіна свідчить про те, що вони не мають віри в законні правові механізми налагодження життя, є лише віра в сильну руку, репресії та тиранію.
Читайте також: Сталінську систему морального знищення людей у путінській Росії знову затребувано, — Ейдман