Вчора о 22:43
Російські чиновники продовжують викрадати з окупованих територій України дітей під приводом оздоровлення. Насамперед держава-агресор під маскою захисника переміщує українських дітей-сиріт. Але непоодинокими є випадки, коли з новими “татом” і “мамою” опиняються діти, які мають живих представників, опікунів, родичів і навіть батьків.
За повернення маленьких громадян Україна бореться з Росією на міжнародній арені, привертаючи увагу і допомогу все більшої кількості країн.
Допомога союзників
Канада запропонувала створити коаліцію країн, яка прискорить повернення маленьких українців. Це сталося на Мальті наприкінці жовтня під час третьої зустрічі радників з національної безпеки та зовнішньої політики. Ініціатива стане продовженням плану Bring Kids Back UA президента України Володимира Зеленського.
Рішення про створення міжнародної коаліції, яка займеться поверненням українських дітей, правозахисники називають великою перемогою. Які країни увійдуть до об’єднання, поки невідомо. За словами керівника Офісу президента України Андрія Єрмака, над ініціативою працювали майже 30 держав і міжнародних організацій. Союзники спільно домагатимуться повернення всіх викрадених дітей.
Канада активно вводить санкції за організацію масової депортації українських дітей Росією. За те, щоб список підсанкційних осіб розширювався, виступають українські правозахисники.
Росія створила цілу систему викрадень і так званого перевиховання українських дітей. За даними правозахисників, на території РФ працюють щонайменше 46 спеціальних таборів. Ще сім — на території окупованого Росією Криму і вісім — у Білорусі. У цих таборах дітей позбавляють доступу до інформації. Їх намагаються переконати в тому, що батьки від них відмовилися. На дітей чинять психологічний тиск. А на тимчасово окупованих російською армією територіях окупанти ведуть пропагандистську роботу просто у школах.
З початку 2023 року зафіксовано понад 8 тис. випадків викрадення Росією українських дітей. Загалом із моменту повномасштабного вторгнення окупанти вивезли з України 19 546 — це задокументовані дані. Однак реальні цифри можуть виявитися в десятки разів вищими. Наприклад, за даними російських чиновників, вони вивезли понад 744 тисячі українських дітей. Щоправда, приблизно половину цих дітей могли вивезти з батьками в різні регіони Росії в рамках так званої евакуації.
“Я думаю, рішення вивозити масово українських дітей у російський тил ухвалено з урахуванням сукупності факторів. Зокрема воно виростає з тези, що “ми братні народи” або взагалі “єдиний народ”. І в цьому сенсі вони називають логічним забрати осиротілих українських дітей. Тобто вони в рамках своєї збоченої логіки чинять правильно. Вони не кажуть, що вбили батьків. Але ось так вийшло, що діти опинилися без батьків. Не можемо ж ми їх до “укрофашистів” у Київ відправити. Вони ж наші діти — давайте заберемо. Заодно демографію поправимо”, — так описує виправдання російської влади політолог і публіцист Аббас Галлямов в ефірі телеканалу FREEДOM.
В Україну вдалося повернути майже 400 дітей, яких раніше країна-агресор Росія депортувала на свою територію. Про повернення ще трьох 9 листопада повідомив голова Херсонської області Олександр Прокудін.
Він розповів, що, для того щоб повернути дві сім’ї, у яких виховуються діти, працювали Офіс омбудсмена, Мінреінтеграції, благодійна організація Save Ukraine, органи опіки та піклування, служба у справах дітей.
“Батьки та діти зараз працюють із психологами, їм надають необхідну медичну допомогу. Вітаю родини з поверненням. Бажаю якнайшвидше адаптуватися на новому місці. А ми допоможемо на всіх етапах”, — розповів Прокудін.
Він зазначив, що загалом від початку 2023 року було повернуто в Україну 146 херсонських дітей.
Коментарі правозахисників
Які цілі переслідує російське керівництво, віддаючи злочинні накази та розробляючи схеми нібито законної депортації українських дітей — про це в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:
- Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини;
- Олексій Лазаренко, віцепрезидент всеукраїнської фундації “Захист прав дітей”, кандидат педагогічних наук;
- Віра Ястребова, виконавча директорка “Східної правозахисної групи”, адвокатка, правозахисниця.
КАТЕРИНА РАШЕВСЬКА: Санкції для російських чиновників зараз — це попередження, що далі буде тільки гірше
— Це навіть не діалог, це фактично монолог, коли Росія просто диктує якісь абсолютно абсурдні умови. Нагадаю, що Росія не може ніяк обумовлювати повернення українських дітей, вона зобов’язана це зробити. Репатріація — її обов’язок. Якщо якісь особи не хочуть повертати українських дітей, це міжнародний злочин, окремий воєнний злочин.
Українські уповноважені з прав дітей не мали прямого контакту з уповноваженою з прав дитини в РФ Марією Львовою-Бєловою. Але ми намагалися якось знайти канали і вийти на зв’язок, повертати українських дітей як дві цивілізовані країни.
Але проблема в тому, що Росія не хоче повертати українських дітей. Росія хоче їх перевиховати, зробити російськими громадянами, асимілювати, викорінити їхню українську ідентичність, мілітаризувати і, врешті-решт, частину дітей просто відправити в Україну на фронт зі зброєю в руках.
Тому третя країна зараз необхідна. Можливо, це буде не третя країна, а сторона.
Тобто група країн, коаліція держав, можливо, за участю також осіб на рівні ООН, Генерального секретаря або ж його спеціального представника з питань дітей і збройних конфліктів.
Схем для того, щоб розробити юридичний механізм, достатньо. Але потрібна ще політична воля імплементувати ці схеми та імплементувати.
І, на жаль, зараз на рівні Росії ми бачимо тільки одне бажання — не повертати українських дітей.
РФ не є стороною додаткового протоколу до Конвенції про права дитини, і тому вона не визнає юрисдикції Комітету ООН з прав дитини. І РФ більше не є членом Ради Європи. Тому для українських дітей Європейський суд з прав людини також недоступний. Тому ми маємо додатково шукати механізми, як захистити права українських дітей, як гарантувати їм справедливу компенсацію. Як гарантувати реабілітацію та реінтеграцію після всього того, що РФ з ними зробила.
Нам потрібно зараз намагатися пробувати, з одного боку, доводити ті злочини, які вже фігурують і не викликають жодних сумнівів. Але також паралельно намагатися довести міжнародній спільноті, що мілітаризувати, індоктринувати дітей, викорінювати їхню ідентичність — це теж злочин.
І тут нам, до речі, може допомогти Канада, тому що вона була одним з ініціаторів спеціального механізму спеціального представника генерального секретаря ООН з питань дітей та збройних конфліктів. Вона також є одним з авторів резолюції, яка стосується серйозних порушень прав дитини під час збройних конфліктів. Їх зараз шість. А ми можемо ініціювати нове серйозне порушення, невизнане на світовому рівні — індоктринація. І Канада нам може в цьому допомогти.
Санкції — це один із найефективніших механізмів для того, щоб спробувати зменшити масштаб цього злочину і показати хоча б російським агентам середньої ланки, що їхні дії є протиправними і що їх можна буде притягнути до відповідальності в майбутньому.
Російські дитячі омбудсмени, Марія Львова-Бєлова або губернатори не можуть зараз просто вийти з гри. Це вже просто неможливо, тому що ці губернатори були переобрані у вересні тільки для того, щоб продовжувати цю політику.
Тому для середньої ланки дуже важливо запроваджувати санкції для того, щоб у них просто не було людей, які готові поспівувати в реалізації цієї політики. Тому зараз Регіональний центр прав людини підготував список тих людей, які мають бути внесені до санкційних списків як на рівні України, так, наприклад, на рівні Канади, Європейського Союзу, США. Для того, щоб ці люди, по-перше, не могли користуватися своїми грошима, які вони отримали за злочинні діяння, по-друге, щоб їхні діти не могли навчатися в іноземних державах. І також, щоб ці особи не могли їздити на курорти і відпочивати в інших країнах.
Краще їм зараз припинити, ніж потім нести кримінальну відповідальність. Тому зараз ми працюємо над імплементацією санкційних пропозицій.
ОЛЕКСІЙ ЛАЗАРЕНКО: Країною-посередницею має бути країна, яку поважають усі сторони конфлікту
— Відсутні міжнародні правові механізми повернення дітей, викрадених однією зі сторін збройного конфлікту.
Наприклад, обмін військовополоненими в міжнародному правовому праві врегульовано, зокрема й Женевськими конвенціями та факультативними протоколами до них. А що стосується повернення дітей, розлучених із сім’ями, — такого механізму немає.
А це одна з категорій дітей, які виникають унаслідок збройного конфлікту. Такого механізму немає. Міжнародне гуманітарне право якраз говорить про те, що країни-учасниці збройного конфлікту повинні зробити все для того, щоб ці діти якнайшвидше були передані батькам або законним представникам.
Країна-агресор абсолютно нахабно і віроломно використовує те, що не визначено законного представника в країні, з якої було викрадено дитину.
Якщо глобально подивитися, то РФ як сторона конфлікту зобов’язана забезпечити всі права дитини, зокрема проживання з сім’єю, з родичами тощо. Багато з тих дітей, яких було викрадено, мали статус сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Тобто законного представника немає, і тепер немає в Україні тих дорослих, які можуть звернутися з вимогою повернути цю дитину назад у країну.
Коли є протиборство двох сторін збройного конфлікту, обов’язково має бути посередник. Якщо це стосується військовополонених, наприклад, завжди активну участь брав Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Тобто немає будь-якої спеціалізованої дитячої організації, яка була б визнана всіма країнами ООН і щоб вона мала мандат для роботи у двох країнах-учасницях збройного конфлікту.
Судячи з прецедентів, третьою або уповноваженою стороною має бути країна, яка матиме повагу в країн-учасниць збройного конфлікту. Якщо ми говоримо про Україну, ми приймемо будь-яку країну, ми всі країни поважаємо. Що стосується країни-агресора, то тут складніше.
Катар — один з основних гравців на нафтовій біржі, і Росія дуже прислухається до того, що буде сказано там щодо барелів нафти, які Росія продає. Туреччина є одним із членів Чорноморського співтовариства. І Чорне море – це теж один зі стратегічних і глобальних інтересів Росії. Тут теж вона може прислухатися. Що стосується Мексики, я не знаю.
Уганда, можливо, тому що керівники африканських країн приїжджали до Путіна і про щось вони домовлялися. Але чи мають моральне право допомагати повертати українських дітей ті африканські країни, у яких самих знищували дітей тисячами під час збройних конфліктів?
Я стою на тому, що це мають бути міжнародні механізми — ООН або ЮНІСЕФ. Там можуть бути представники і Катару, і Мексики, і Уганди, і Ботсвани, і всіх інших країн, які присутні в комітеті ООН з прав дитини.
Вони і скажуть: “Будь ласка, країна-агресор, надайте всі списки дітей, які зараз опинилися депортованими з України на територію Росії, і почнемо процес переговорів, процес обміну”.
ВІРА ЯСТРЕБОВА: Санкцій, які вже є проти РФ, недостатньо, щоб вона припинила викрадати українських дітей
— Цілей у цієї акції кілька. Насамперед, це виправлення демографічної ситуації в Росії. У Кремлі керуються логікою: хочеш перемогти ворога, виховай його дитину. РФ робить усе для того, щоб “прокачати” українських дітей путінською ідеологією “русского мира”. Виховати в них ненависть до всього українського для того, щоб, по суті, позбавити Україну майбутнього. Адже дітей насамперед після депортації примусово позбавляють громадянства України. Змінюються їхні особисті дані, щоб неможливо було ідентифікувати або максимально ускладнити це завдання.
Другим етапом паралельно відбувається агресивний вплив через пропаганду, через комплекс заходів, яких зазнають депортовані діти. Спотворюють історичне уявлення про події та нав’язують брехливе розуміння процесів, злочинів РФ щодо України.
Ситуація з масовою депортацією дітей з України продемонструвала всій світовій спільноті неефективність чинних механізмів. Ми бачимо підтримку України, яка виражається у запровадженні санкцій.
Санкційний тиск на такого агресора, як РФ, є недостатнім, щоб запобігти подальшим злочинам і змусити повернути дітей.
Багатьох вони піддають агресивному впливу у форматі так званого патріотичного виховання, по суті мілітаризуючи дітей і готуючи взяти в руки зброю.
Насамперед, на мій погляд, потрібно домагатися, щоб РФ надала дані про місцезнаходження дітей, з їхнім статусом, з повною картиною, як вони змінили громадянство діткам, яких вони депортували, і так далі. Тобто має бути доступ до заручників.
І другий момент — за підтримки міжнародних партнерів забезпечити повернення дітей в Україну.
Читайте також: Правозахисники розширюють список підозрюваних у масовій депортації українських дітей: злочини РФ — на міжнародних майданчиках (ВІДЕО)
Ви можете допомогти повернути неповнолітніх громадян України додому. Якщо проживаєте на території Білорусі, Росії або на тимчасово окупованих територіях України та володієте інформацією про депортованих дітей — напишіть у Telegram-канал “Я тут” або на сайт FREEДОМ. Київ гарантує анонімність.
Нагадаємо, телеканал FREEДOM у партнерстві з радницею-уповноваженою президента України з прав дитини та дитячої реабілітації і Ювенальною поліцією України запустив інформаційну кампанію “Знаєш — скажи!“, яка має на меті мотивувати мешканців Росії протидіяти примусовій депортації українських дітей і сприяти їхньому поверненню в Україну.
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
