Формула миру не тільки для України: що обговорювали на мальтійському саміті

29 жовтня на Мальті відбулися міжнародні консультації глав і лідерів європейських держав щодо ключових принципів миру в Україні та світі.

Ці консультації стали продовженням зустрічей представників України та держав-партнерів, які відбулися в Копенгагені 24 червня та в Джидді 5 серпня.

Підсумки міжнародних консультацій про формулу миру Зеленського

Як повідомляє пресслужба Офісу президента України, консультації передбачали особисту та онлайн-участь радників з питань національної безпеки та радників з питань зовнішньої політики з 66 держав і міжнародних організацій.

“Під час відкритої та конструктивної зустрічі учасники предметно обговорили ключові принципи, на яких має бути досягнутий і ґрунтуватися всеосяжний, справедливий і міцний мир для України. Мир має ґрунтуватися на принципах Статуту ООН, повазі до суверенітету і територіальної цілісності України, відповідних резолюціях Генеральної асамблеї ООН і міжнародному праві”, — йдеться у спільній заяві співголів.

Автори заяви зазначають, що після зустрічі в Джидді Україна із залученням послів і запрошених експертів створила робочі групи з різних аспектів миру.

Сторони обговорили ініціативу щодо проведення установчого Глобального саміту миру на рівні глав держав і урядів та необхідні кроки для підготовки до проведення цього заходу.

“Минулого року я запропонував Формулу миру. Десять пунктів, що охоплюють усі аспекти агресії Росії проти України і засновані на принципах Статуту ООН, на схвалених світом резолюціях Генеральної Асамблеї ООН. За рік, що минає, наша Формула миру поступово стає глобальною, бо всі ви її підтримали або принаймні виявили дієву зацікавленість у роботі з нею. Ця формула дійсно стала спільною”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

Читайте також: Відбулася третя зустріч щодо української формули миру — головні заяви (ВІДЕО)

Думки експертів

Підсумки саміту на Мальті в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорювали:

• Олександр Мережко, голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, директор Центру суспільних досліджень “Український меридіан”;
• Олег Лісний, віце-президент аналітичного центру “Політика”.
• Євген Добряк, експерт-міжнародник.

ОЛЕКСАНДР МЕРЕЖКО: Формулу миру Володимира Зеленського підтримує більшість країн світу

— У саміті на Мальті я спостерігаю зміни у двох площинах. По-перше, кількісна зміна — склад учасників значно розширився. Зібрати 66 держав і залучити їх до імплементації української формули миру — я уявляю, яка колосальна робота дипломатії стояла за цією цифрою, і це ще не кінець.

Я впевнений, що кількість держав, які бажають долучитися до реалізації формули миру президента Зеленського буде збільшуватися.

Але є ще не тільки кількісний, а й представницький аспект. Йдеться про те, що в реалізації формули миру президента Зеленського захотіли взяти участь держави, які представляють найрізноманітніші континенти, традиції та цивілізації. Є представники глобального Півдня, що дуже важливо.

Йдеться, по суті, про те, що цю формулу миру підтримує практично переважна більшість держав.

Я буквально сьогодні повернувся і після відвідування Асамблеї Міжпарламентського союзу – це теж дуже представницький орган, і ми проводили двосторонні зустрічі, в основному, з парламентськими делегаціями, що представляють глобальний Південь. Зокрема, з державами Африки.

І ми говорили про формулу миру, президента Зеленського. І практично всі делегації, з якими ми зустрічалися, виявили до неї значний інтерес. Ми наголошували, що ця формула миру не тільки про Україну. Йдеться про створення гарантій безпеки і миру для всіх держав, зокрема для держав глобального Півдня.

Що стосується Китаю, то КНР проявляє певну обережність, але він боїться опинитися на узбіччі світових трендів і процесів. Тому я прогнозую, що під час глобального саміту миру Пекін побачить кількість держав, яка бажає взяти участь в імплементації формули миру президента Зеленського, і Китай обов’язково теж буде представлений.

Участь Вірменії — це певна несподіванка, оскільки до сьогоднішнього моменту ця країна розглядалася і певною мірою продовжує розглядатися як союзниця Росії. Річ у тім, що Вірменія економічно і геополітично досить сильно залежна від Росії. Але останнім часом прем’єр-міністр Нікол Пашинян робить певні кроки, спрямовані в бік демократії західного світу.

На мальтійському саміті вже проявилися конкретні механізми. Наприклад, пропозиція Канади щодо створення спеціальної групи, яка опікувалася б депортованими до РФ українськими дітьми. Тобто, 10 пунктів формули миру починають наповнюватися конкретними пропозиціями.

До речі, я вважаю дуже вдалим стратегічним ходом, коли на цьому саміті було запропоновано не всі 10 пунктів формули миру Зеленського, а тільки п’ять перших. Чому це важливо? Тому що ці п’ять пунктів якраз мають всеохоплюючий характер, і в їхній реалізації зацікавлені всі держави.

Наприклад, вони починаються з того питання, яке не може залишити байдужою жодну державу світу — це питання ядерної безпеки. Цілком очевидно, що всі держави світу зацікавлені в ядерній безпеці. Крім цього, там є питання енергетичної та продовольчої безпеки.

Ми зустрічалися з африканськими парламентськими делегаціями, і вони говорили про свою стурбованість саме з приводу підриву Росією глобальної продовольчої безпеки. Це ті питання, які не залишають нікого байдужими.

І я вважаю дуже правильним, що Україна зосередила свою увагу на обговоренні п’яти елементів формули миру.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Формула миру Зеленського показує шлях до світового порядку

 — Ми останнім часом бачили, що Вірменія семимильними кроками йде з-під впливу Росії. Ми бачили, як дружина Пашиняна приїжджала з гуманітарною допомогою.

Росія була гарантом безпеки для Вірменії, але через Москву насправді і відбувався карабаський конфлікт. Після цього виявилося, що весь цей вплив уже значно зменшився.

Тому, оскільки Україна задає порядок денний, то для Вірменії це, загалом-то, не тільки якийсь демонстративний крок для того, щоб показати, що вона вже не з Росією, а й у світовому мейнстрімі. Адже і провідні країни, і глобальний Південь уже з українською формулою миру.

Чому важлива українська формула миру? Вона показує шлях до повернення до світового порядку, до правил, стандартів, до статуту ООН. Це те, у чому та ж Вірменія також зацікавлена.

З іншого боку, це не тільки встановлення миру конкретно в Україні, а взагалі в глобальному плані. Тому, природно, що це важливо. Тому що ми пам’ятаємо, що у зв’язку з російським впливом з 2014 року голосування в ООН на Генеральній асамблеї у Вірменії були дуже своєрідні по відношенню до України.

Те, що Китайська Народна республіка зараз не бере участі, це досить очікуваний крок. І, загалом, нічого супердраматичного в цьому плані немає. Чому? Тому що Китай сприймає себе як одну зі сторін сили, яка веде свою гру. КНР імітувала свій мирний план, який насправді ніяким мирним планом не був, а був “за все хороше проти всього поганого”.

При цьому Китай постійна підтримує Росію, якщо не демонстративно, то блокуванням з використанням права вето на Раді безпеки ООН, а також формує свій порядок денний як альтернативного центру сили. І природно, що в цьому плані участь Китаю, який вже не може бути провідною стороною, навряд чи можлива.

До того ж, це однозначно поза планами Китаю, який планує далі будувати навколо себе весь світ як альтернативний центр сили Заходу. Природно, що було б трохи навіть дивно, якби Китай взяв у цьому участь. На попередніх форумах це було зрозуміло. Це і промацування і, можливо, спроба нав’язати десь своє бачення.

 А зараз, коли вже йдеться про реалізацію конкретно п’яти пунктів української формули миру, то, природно, тут уже значно складніше. І знову ж таки Китай намагається формувати свій порядок денний. З’явилися вже домовленості про зустріч Сі Цзіньпіна з Байденом.

Тому я думаю, що це приблизно історія про те, що Китай не хоче показувати, що він залежний від чужого порядку денного. Тим більше, коли він сприймає агресію Росії проти України не як агресію, а як те, що Росія нібито має право наводити порядки на сході Європи.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: До української формули миру приєднуються все більше країн

— Дійсно, президент на самому початку шляху запропонував досить життєздатну формулу про те, що будь-яка країна, яка забажає, може приєднатися до окремого пункту або до всіх десяти. І це був виграшний момент, тому що не всі країни, наприклад, такі як Китай, готові підтримати всі 10 пунктів. Але якісь для них дуже важливі.

Основа цієї формули — це ініціатива України. А все інше ми робимо разом. І це дуже важливо, тому що українська сторона чітко розуміє, що це формула не тільки про Україну, а про те, що буде зі світом після того, коли ми переможемо РФ.

І ми бачимо, що все більша кількість країн у тій чи іншій формі до неї приєднуються. Усе-таки 66 країн – це дуже багато, тому що в нас попереду ще глобальний саміт миру, який має ще більше країн об’єднати.

Тому Україна тут виступає флагманом, а інші країни хочуть, щоб світовий порядок повернувся, бо його Росія просто розтерзала. Вони приєднуються до цієї ініціативи, яка їм здається перспективною.

ЄВГЕН ДОБРЯК: Поки є Орбан, в України будуть проблеми

— Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан — політик, який уже 20 років перебуває при владі, який має імперські старі амбіції так званої великої Угорщини.

Він побудував дуже жорстку систему управління виборчими процесами, управлінням у державі тощо. Він побудував в Угорщині дуже жорстку систему, яка серйозно впливає на інформаційний простір і угорське населення.

Звісно, це пряма залежність від Російської Федерації, залежність від “Росатома”, “Газпрому”. Подивіться на останній візит Орбана до Пекіна, де він єдиний з ЄС і членів НАТО зустрічався з Путіним.

І дуже показово, як його поплескав по плечу глава “Газпрому” [Олексій] Міллер, як свого суверена. Тобто, Орбан проводить подвійну політику. Він намагається максимально вичавити все з Брюсселя, прямо ображаючи Брюссель.

Коли він порівнює Брюссель із радянською Москвою, з Радянським Союзом, це взагалі не лізе в жодні рамки. І Боррель абсолютно правильно йому відповів про те, що ніхто Угорщину не тягнув до Євросоюзу і ніхто її не тримає в Європейському союзі.

Орбан відпрацьовує нормативи, блокуючи економічну і військово-технічну допомогу для України. Він фактично відмовився від логістичних можливостей в Угорщині для постачання озброєнь для України.

Тобто поки є Орбан, природно, у нас будуть проблеми. І це, до речі кажучи, проблема, яка буде під час вступу України до Європейського Союзу. Ця проблема може виникнути і під час вступу до Північноатлантичного альянсу.

Єдиний момент — це вплив Європейського Союзу, де ЄС має вжити жорстких заходів щодо Угорщини. Можливо, потім щодо Словаччини, де треба застосувати Сьому статтю договору про обмеження прав певних держав ЄС, які порушують принципи демократії, свободи слова тощо.

Читайте також: Понад 65 країн обговорювали на Мальті українську формулу миру: перша участь Вірменії та відсутність Китаю прокоментував експерт