Сьогодні, 12 жовтня, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію про справедливий мир в Україні та безпеку в Європі.
Основні положення резолюції
Основні положення резолюції “Забезпечення справедливого миру в Україні та тривалої безпеки в Європі” перелічила голова української делегації в ПАРЄ Марія Мезенцева:
- ПАРЄ підтримуватиме Україну стільки, скільки це потрібно;
- досягнення миру означає підтримку перемоги України у військовому, фінансовому, політичному, дипломатичному аспектах;
- найкращий мирний план — це план президента України Володимира Зеленського;
- будь-які мирні переговори — тільки на умовах України;
- РФ намагається знищити українську націю способом геноцидальної війни;
- ПАРЄ визнає Голодомор злочином геноциду як намір знищення держави Україна, її мови, культури та вшановує численних жертв;
- ПАРЄ підтримує створення Реєстру збитків та компенсаційного механізму — встановлення компенсацій для кожного постраждалого громадянина;
- ПАРЄ вимагає негайного та безумовного звільнення жертв насильницьких зникнень, ліквідацію фільтраційних таборів та покарання винних;
- РФ має скласти список осіб, незаконно утримуваних унаслідок агресії проти України, для передання його в ООН, або Україні, або третій країні, яка забезпечить їхнє повернення додому;
- напрацювання механізму повернення всіх незаконно депортованих українських дітей до РФ і Білорусі;
- ПАРЄ вітає проведення Кримської платформи в Празі в жовтні 2023 року;
- ПАРЄ підтримує роботу Core Group — країн, які працюють над створенням міжнародного трибуналу за злочин агресії РФ, включно з Міжнародним центром з переслідування злочинів агресії проти України (Гаага);
- ПАРЄ не визнає незаконні референдуми та “вибори” на всіх тимчасово окупованих територіях з 2014 року до сьогодні;
- ПАРЄ не визнає спроби незаконної анексії АР Крим та м. Севастополь, частин Донецької, Херсонської, Луганської та Запорізької областей;
- ПАРЄ вимагає терміново реформувати структури ООН, в яких РФ незаконно займає крісло в Радбезі ООН.
МАРІЯ МЕЗЕНЦЕВА: Це вказівка на те, що ми всі разом
Про значення резолюції ПАРЄ Марія Мезенцева розповіла в інтерв’ю телеканалу FREEДOM.
Ведучий — Олег Борисов.
— Проголосована резолюція — це велика дипломатична перемога України. Які основні її пункти ви виділили б? І що буде далі, враховуючи рекомендаційний характер таких документів?
— По-перше, ПАРЄ в цій резолюції визнала, що єдиний мирний план, який може бути реально практично імплементований, — це формула миру, представлена президентом України Володимиром Зеленським. І всі партнери розуміють, що відновлення історичної справедливості — це дуже важливий крок.
ПАРЄ визнала Голодомор геноцидом українського народу. Річ у тім, що деякі парламенти на національному рівні вже ратифікували резолюції, які визнають Голодомор актом геноциду. Тепер це підтримала вся Асамблея.
Також дуже важливе питання — звільнення цивільних полонених, тому що щодо військових полонених ми окремо працюємо. Кількість цивільних полонених теж не відома. І важливо, що раніше Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив дату початку агресії — березень 2014 року, тобто з моменту спроби незаконної анексії Криму. І ми говоримо про повернення полонених з 2014 року, не тільки після початку повномасштабної війни.
Як повертати цивільних полонених? Наша ініціатива, яка відображена в цьому документі, — закликати Росію до формування конкретних списків утримуваних людей, і передачі цих списків ООН або Україні, або третій країні, яка гарантуватиме повне повернення цих українців додому або на нейтральну територію, а потім — додому.
Аналогічно тема повернення на батьківщину всіх депортованих українських дітей.
Резолюція ПАРЄ не визнає ані незаконні референдуми, ані “вибори”, які проводила Росія на тимчасово окупованих територіях.
Революційне рішення — необхідно терміново реформувати структури Організації Об’єднаних Націй, в яких РФ незаконно займає крісло в Раді безпеки ООН. Асамблея вже не вперше говорить про реформування ООН, але вперше способом резолюції пропонує реформу ООН.
Адже ми знаємо, що Росія незаконно займає крісло в Раді безпеки ООН, і взагалі її членство в ООН замість СРСР під великим питанням. І завтра в ПАРЄ голосуватиметься резолюція про диктаторський режим Путіна і самої Росії, що теж сприятиме розв’язанню цієї проблеми.
Пункт про Реєстр збитків від російської агресії. У нас уже працює реєстр матеріальних збитків, які має кожна українська родина. Але цей реєстр буде ширше розглядати збитки, він аналізуватиме також сексуальне насильство, втрату годувальника сім’ї, смерті українців і так далі.
Чи можемо ми це грошима оцінити? Звичайно, ні. Але компенсації українцям мають бути виплачені — і не з бюджету України, а із заморожених російських активів.
У січні має відбутися нова сесія ПАРЄ. І вже готова резолюція, сьогодні її розглядав політичний комітет, щодо того, як “вийняти” ці заморожені активи та спрямувати їх на реконструкцію України і на компенсаційний механізм.
І, звичайно ж, суд за сам злочин агресії.
Якщо ми 20 місяців тому мали доводити, що це юридична перепустка, що ми не можемо притягнути Путіна, Шойгу Лаврова до відповідальності через їхні посадові імунітети, то сьогодні нас підтримують усі. І сьогодні дискусія йде тільки щодо формату цього суду.
— У процесі обговорення резолюції мене приємно здивували виступи делегатів ПАРЄ. Потужні виступи підтримки були від представників різних країн. А представник Молдови, акцентував, що підтримка України має бути не тільки в економічному і технічному плані, але насамперед — у військовому плані. Наскільки я розумію, тематика військової допомоги в ПАРЄ ще не озвучувалася?
— Тема військової підтримки ставилася раніше десь посередині або наприкінці документів. Зараз же вже на початку резолюції зазначено: “підтримувати Україну всіма можливими способами: військовим, економічними, політичними, дипломатичними”. І ми бачимо, скільки було військової допомоги, і сьогодні ми отримуємо гарні звістки з Румунії, з Іспанії про надання артилерійських систем, для захисту неба, боєприпасів і так далі. Дуже важливо, що колеги тут це розуміють, і ми можемо лобіювати це питання через парламентаріїв.
Я безпосередньо можу підтвердити, що питання військової допомоги на полях Асамблеї сприймається адекватно, і його підтримують.
Також багато хто з нас говорив, що не просто так трапилася атака ХАМАСу на Ізраїль, що вона має ознаки і почерк російської агресії в наших містах і селах України. Дивлячись на відео звірств ХАМАСу, ми згадували масові воєнні злочини, які Росія здійснювала і здійснює в Україні. І ми обговорювали, як запобігти та убезпечити наш континент від усього цього.
— Ми зараз перебуваємо у Страсбурзі, за 2 тисячі кілометрів від Києва і близько 3 тисяч кілометрів безпосередньо до лінії фронту. І, ясна річ, що війну тут фізично ніхто не відчуває. А ось емоціями, розумом чи розуміють європейські політики жахи війни Росії проти України, чи їм усе ще потрібно показувати жахливі кадри та доводити?
— Гадаю, ми зробили максимум для того, щоб вони це відчули. У рамках осінньої сесії ми також провели три заходи культурного характеру.
По-перше, сьогодні був своєрідний парад вишиванок, як символу нашого генетичного коду. Тому що в цій війні ми боремося і за культуру, зокрема за неї гинуть наші захисники і захисниці. На мені, наприклад, вишиванка 1938 року, моєї прабабусі.
Також була зустріч з українськими дітками, які змушені були з мамами тікати від війни до Франції. І коли європейські колеги в ПАРЄ дивилися на маленьких українців, вони не затримували сліз. Вони спілкувалися з сім’єю з Маріуполя, з трьома дітками, які возз’єдналися зі своїм батьком, він знайшов їх у Москві, делегати ПАРЄ теж не стримували своїх емоцій.
Вони розуміють, що потрібно не припиняти тиснути на цю тему і в Раді міністрів Європи, до якої входять міністри закордонних справ усіх країн. Ми не повинні допустити того, щоб це пішло з порядку денного, і цього не станеться.
Наш колега з Латвії Емануеліс Зінгеріс у своєму виступі розповів про візит до Харкова, Харківської області, як він спілкувався з жінками на Салтівці, як він дивився на школу, що стала останнім форпостом боротьби, коли Харків був практично взятий у кільце, як місто відстоювали наші сили оборони, харків’яни. Такі візити мають продовжитися.
І третій захід культурного плану — ми передали картину Hope for Ukraine (“Надія на Україну”) Європейській Раді. Примітно, що вона висітиме на місці, де раніше була картина від Росії. Тому що російській культурі теж тут не місце.
Це теж вказівка на те, що ми всі разом. Що всі ми розуміємо, що геноцид, який триває сьогодні, не зупинився в 1930-х роках минулого століття, він триває тисячі років нашої боротьби.
І це розуміють. Це отримує високу оцінку. Але для нас важливо інше: як ми рухаємося далі, як ми забезпечуємо, наприклад, зібрання всіх парламентів на Кримській платформі. Це буде більше і ширше, ніж ПАРЄ, і в нинішній резолюції про це теж ідеться — підтримка Кримської платформи, що відбудеться в жовтні в Празі. Чехія виділяє нам для цього свою платформу.
Також у резолюції йдеться про те, що Україна може стати членом Євроатлантичного альянсу. Це посилить нашу позицію, позицію Європи як найбільшого проєкту для світу.