Прорив лінії оборони окупантів, ліквідація Пригожина та фіналізація війни: підсумки тижня підбиваємо з Михайлом Подоляком

Михайло Подоляк. Фото: uatv.ua

Ситуація на лінії фронту, наслідки ліквідації ватажка ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина, рівень підтримки України з боку Заходу і фіналізація війни — ці та інші актуальні теми тижня, що минає, в інтерв’ю телеканалу FREEДOM обговорюємо з радником глави Офісу президента України Михайлом Подоляком.

Ведучий — Олексій Мацука.

Прорив ліній оборони росіян

— Українські військові прорвали першу лінію російської оборони в Запорізькій області, заявив глава Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі. А американська газета The Wall Street Journal написала, що США закликають Україну провести на півдні загальновійськову операцію. Ваш коментар із цього приводу.

— Усі можуть закликати Україну робити щось. Але Україна робитиме те, що вважає за потрібне з точки зору планів, розроблених Генеральним штабом ЗСУ. Тому що настільки глибоко, як Генштаб або ставка верховного головнокомандувача ЗСУ, ніхто не розуміє, що на якому етапі потрібно робити.

Що стосується того, прорвали чи не прорвали ту чи іншу лінію оборони. Я б дуже акуратно до цього ставився. Давайте почекаємо розвитку подій, тому що лінія оборони у Росії досить велика, обсяг ресурсів сконцентрований теж великий.

На сьогодні Росія змінила тактику. Їй не потрібні професійні військові на лінії оборони. Росія хоче всидіти на позиціях, які займає. А для цього їй потрібна велика кількість мобілізаційного ресурсу. Тому завдання — знищення мобілізаційного ресурсу, тилового ресурсу, тобто резервів, які вони підвозять. Ці завдання зараз вирішуються. Це перше.

Друге. Я б послався, скоріше, на слова головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, який сказав, що ми в очікуванні прориву російських ліній оборони. Давайте чекати. Я не сумніваюся, що оборону буде прорвано.

Україні потрібно вийти на оперативний простір і тоді не треба буде по кілометру звільняти території. Після прориву головної лінії оборони події розгортатимуться досить швидко.

Не потрапити в пастку Росії

— Цього тижня українська дипломатія, насамперед президент Володимир Зеленський, голова Офісу президента Андрій Єрмак, продемонстрували нові досягнення. Нові країни приєдналися до гарантій безпеки для України на основі декларації країн “Великої сімки” (G7), ухваленої у Вільнюсі на саміті НАТО. Також деякі країни вже заявили про те, що передадуть Україні винищувачі F-16. США ввели нові санкції проти злочинців, які вивозять українських дітей на територію РФ. Президент Зеленський говорив телефоном із Джо Байденом, зокрема обговорювали й F-16. Андрій Єрмак провів розмову з радником з питань національної безпеки США Джейком Салліваном. Може, дасте нам більше деталей щодо цих подій?

— Ми досить прозоро висвітлюємо все, що відбувається на зовнішніх ринках. Тут головне — підсумувати, що тема України зберігає свою актуальність. Важливо, щоб ця тема була постійно на перших шпальтах європейських і американських газет, щоб суспільство цих країн розуміло, що війна буде закінчена правильно.

По-друге, що війна триває, це має актуалізувати деякі теми підтримки України. Наприклад, щодо F-16. На мій погляд, наші партнери прекрасно розуміють, що ця війна не може закінчитися компромісом, тому потрібні всі інструменти. І нинішня перевага Росії в повітрі має бути теж компенсована, щоб Росія не могла щодня атакувати нас дронами, балістичними ракетами. Тому F-16 обов’язково мають бути в України, і вони будуть в України.

Паралельно з цим ідуть питання щодо того, що нам необхідні додаткові протиракетні системи, далекобійні ракети тощо. Усі ці питання актуалізуються.

Що стосується гарантій безпеки. Ми маємо юридично зафіксувати всю допомогу, щоб вона не залежала від якихось усних домовленостей. Гарантії безпеки мають зафіксувати юридично — весь обсяг консультативної допомоги, військової допомоги, збройової допомоги, який Україні надаватимуть наші партнери. І важливо — незалежно від того, скільки часу нам цю допомогу необхідно отримувати, щоб війну закінчити справедливо.

Усі зустрічі, вся зовнішньополітична активність спрямована на одне: щоб ми не потрапили в пастку 2014 року, коли через непродуману зовнішню політику (і нашу, і країн-партнерів) ми зрештою дозволили Росії перейти до наступних етапів експансії.

Для цього на зовнішньому ринку потрібно постійно говорити, що ця війна може прийти тільки до одного фіналу — Росія повинна програти. І ніякого “Мінська-3” бути не може.

Мрія Росії на цьому етапі — різко знизити інтенсивність вогню, отримати умовну нову лінію поділу і залишитися в ешелонах оборони на окупованих територіях. І, відповідно, втягнути нас у якийсь абсолютно даремний діалог. Чому даремний? Тому що з Росією домовитися неможливо, це всі побачили, зокрема з ліквідації у РФ ватажка ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина.

— З приводу обговорення можливих фіналів закінчення війни ви у своїх публікаціях використовували термін “Мюнхенський синдром”. Що це таке?

— Це коли ви не оцінюєте до кінця ризики напередодні Другої світової війни та отримуєте гігантську, фатальну для людства війну. Тобто коли ви маєте шанс її не допустити або закінчити з мінімальними втратами спочатку, і очікуєте від країни-агресора (в такому випадку ми говоримо про нацистську Німеччину), що вона буде грати за правилами. Але в підсумку ви заплатили надмірну ціну.

Точно так зараз. Головне — не потрапити в цю пастку Мюнхенського синдрому. Тобто не вдавати, що Путін договороздатний, що Росія в такому політичному вигляді може брати на себе якісь зобов’язання і їх дотримуватися.

Якщо Росія залишиться в путінському варіанті, то ця країна буде атакувати не тільки Україну.

Ліквідація Пригожина

— Мені сподобався вислів міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби про переговори з РФ. Він, як і ви, каже, що Пригожин теж домовлявся з Путіним, і раптом він перестав існувати. Смерть Пригожина має якісь наслідки для перебігу війни?

— Безпосередньо на війну це жодного впливу не матиме. Безумовно, Пригожин для нас це військовий злочинець, який символізує геноцидний тип ведення війни, максимально жорстоке вбивство і цивільного населення, і військовослужбовців. Тому, звичайно ж, Україна не відчуває жодних сентиментів у зв’язку з його загибеллю.

Пригожин і його ПВК “Вагнер” останніми місяцями не мали стосунку до військових дій на території України. Вони поступово перебиралися в Африку, не в Білорусь, а в Африку.

Я хотів би, щоб ми перестали жити інформаційними міфами, що нібито вони загрожують Польщі, Литві тощо. Нічого подібного. Це все була спекулятивна історія.

Пригожин підписав ордер на власне вбивство 24 червня, [коли здійснив збройний похід на Москву “вагнерівців”]. Він підписав також ордер на знищення ПВК “Вагнер”, тому жодного істотного впливу на ситуацію в Білорусі “вагнерівці” чинити не могли. “Вагнер” перестав існувати в червні 2023 року, а зараз відбувається знищення цієї структури в повному обсязі.

Що це означає з точки зору війни. На цьому етапі бойових дій Путіну не потрібні штурмові загони з професійною підготовкою військовослужбовців. Це дорого.

Йому на цьому етапі війни потрібні малопідготовлені мобілізовані ресурси, в які Росія не вкладала гроші. Але мобілізовані потрібні у великій кількості.

Йому потрібні десятки тисяч людей, яких можна посадити на першу, другу лінію оборони, щоб їх там убивали. Але в тебе має бути така сама кількість, яку ти будеш туди підвозити на заміну вбитим.

Завдання Путіна зараз — висидіти та депресувати міжнародне співтовариство, щоб усі сказали: ми втомилися від цієї війни, давайте все-таки про щось домовлятися. Щоб реалізувати це завдання, йому нема потреби йти вперед, він не буде сьогодні робити якихось істотних наступальних дій. Він буде сидіти в тих ешелонах оборони, поки він там зможе сидіти.  А нам доведеться знищувати ці десятки тисяч військовослужбовців, це війна.

— Або ж вони можуть здатися в полон.

— Безумовно, особливо якщо вони ще привезуть із собою техніку, то отримають навіть гроші за це, отримають гарантії, що їхні сім’ї зможуть побачити в якійсь третій країні. Ми цю програму пропонуємо росіянам.

Але з росіянами одна проблема — щоб усвідомити, що в тебе є вихід окрім смерті, потрібно мати в голові сіру речовину. На жаль, для росіян це велика проблема.

— У ПВК “Вагнер” в Африці є власні інтереси, чи можливе продовження цього вже без Пригожина?

— Активи, які ПВК “Вагнер” курирують в Африці, у них теж забирають.

90% ПВК — це звичайні найманці, які залежать лише від того, хто їм платитиме гроші. Їх мало цікавить, чи буде це Пригожин, чи хтось інший. Але Путін сьогодні настільки параноїдальний, настільки підозрілий, що не дозволить існувати ПВК “Вагнер” за визначенням. І люди з ПВК будуть просто вставлятися в інші підрозділи. І таким чином ПВК “Вагнер” не буде існувати.

А в Африці необхідно буде по-іншому розв’язувати питання контролю над урядами Центральноафриканської республіки, Буркіна-Фасо, Малі, Судану тощо.

Я б виділив одну особливість, щоб наші партнери розуміли, чому Путін не договороздатний. Путін іде на знищення Пригожина, розуміючи, що це принесе суттєві мінуси в його африканській стратегії. Але заради знищення людини, яка його обнулила, він пішов на те, щоб пожертвувати африканськими активами.

РФ має скуштувати війну в повному обсязі

— Як ви думаєте, самі росіяни розуміють, що це була ліквідація Пригожина?

— Росіяни не розуміють. Слова “розуміти” і “Росія” сьогодні непридатні до спільного використання. Російське суспільство сьогодні не розуміє нічого. Є окремі росіяни, які перебувають в еміграції. Ці розуміють, звичайно ж.

Російське суспільство перелякане тим, що відбувається. Воно розуміє, що війну вони програли. Воно розуміє, що ця війна виглядала зовсім не так, як вони її планували. Ми сидимо на диванах, дивимося, як вирізають українців, і плескаємо в долоні.

Зараз вони розуміють, що війна поступово переходить на територію РФ. Вони розуміють, що Україна — це не та країна, яка скаже: ви там живіть, як хочете. Ні. Вони дізнаються, що таке сирена повітряної тривоги, вони дізнаються, що таке несподівані атаки з неба. Це поступово наростає.

Безумовно, Україна не має стосунку до невстановлених безпілотників, яких дедалі більше літає над територією Росії і знищують там певні об’єкти. Ми не маємо стосунку до підривів критичних об’єктів, об’єктів інфраструктури. Але наша розвідка розуміє, хто це робить. І ці групи дедалі більше і більше зацікавлені у створенні тиску на російське суспільство.

Щоб ця війна правильно закінчилася, і світ отримав основу для стабільного життя, Росія повинна в повному обсязі скуштувати те, що вона породила. Тобто вона має скуштувати війну в повному обсязі.

“Втома” Заходу

— Російська пропаганда продовжує нагнітати свою звичну дезінформацію, що нібито Захід відвертається від України. Як би ви викрили цей трек?

— Немає сенсу викривати, тому що правда очевидна. На сьогодні, через 18 місяців війни, — максимальна інформаційна, дипломатична, військова, фінансова підтримка України.

Соціологія в європейських країнах показує обсяг великої солідарної підтримки суспільств — не політичного класу, а саме суспільства. Тобто проста людина в Європі прекрасно розуміє, що це за війна, попри те, що Росія вкладає велику кількість грошей і задіює проросійські інформаційні ресурси, які діють у Європі.

70-80% населення інших країн абсолютно точно розуміють, що це за війна, чому вона має закінчитися справедливо, чому Україна права.

Росія програла інформаційну війну. Але продовжує розповідати про біолабораторії в Україні, то нас ніхто вже не підтримує, що всі втомилися від війни. Але це вже ні на що не впливає.

Воно навіть на саму Росію вже не впливає. Тому що розповідати, що наступ ЗСУ захлинувся…. При цьому самі ж пропагандисти кажуть, що Україна їх атакує і вибиває з окупованих росіянами територій. Вони й 24 лютого 2022 року писали, що армія України, військово-повітряні сили України повністю знищені. Сьогодні 18 місяців війни, і вони пишуть, що Україна забере Мелітополь.

Якщо раніше ми говорили про те, що війна має закінчитися, коли Росія покине територію України, то зараз — ні. Війна може закінчитися тільки в тому випадку, якщо в Росії зникне путінська еліта. А вона може зникнути тільки за однієї умови: якщо Росія зазнає тут тактичної поразки.

Нам не треба забирати кожен кілометр аж до кордону. Тому що щойно буде десь обвальний прорив на фронті, уся ця маса переляканих росіян, які ненавидять Путіна і росіян, які ненавидять Путіна, повернуться до нього і поставлять запитання. Я б на місці Путіна вже готував би конкретне місце, де можна було б сховатися. Наприклад, спробувати б домовитися з Кім Чен Ином у Північній Кореї.

Прямий ефір