Україна може довгостроково експортувати зерно через країни Балтії: Шимоніте звернула увагу на важливі деталі

Експорт українського зерна через країни Балтії може стати довгостроковим і знизити геополітичні ризики для України, однак, для цього потрібні додаткові інвестиції в інфраструктуру. Про це заявила прем’єр-міністрка Литви Інгріда Шимоніте, повідомляє FREEДОМ з посиланням на LRT.

За її словами, Вільнюс активізував свої зусилля щодо транзиту українського зерна через литовські, латвійські та естонські порти після того, як Росія вийшла з Чорноморської угоди. Подібним постачанням перешкоджає те, що українська сільгосппродукція застрягла на кордоні з Польщею через побоювання Варшави, що її доступ до ринку призведе до зниження цін на товари місцевих фермерів.

“Ініціатива не матиме жодного впливу на внутрішній ринок, тому що це транзит у порт, і він не вплине на торгівлю всередині ЄС, не збільшить пропозицію, не вплине на ціни. У довгостроковій перспективі, зважаючи на те, що Україна, ймовірно, потребуватиме підтримки впродовж тривалого часу із серйозними інвестиціями, Банк розвитку Ради Європи міг би частково взяти на себе цей тягар. Тоді можливості Литви бути транзитною країною для українського зерна були б набагато більшими”, — вважає Інгріда Шимоніте.

Прем’єр зазначила, що навіть якщо Польща погодиться перенести сортування українського зерна в балтійські порти, їх буде недостатньо, щоб задовольнити весь попит на транзит.

Читайте також: Російське зерно стає “ексклюзивом на крові”, — Зеленський про блокування Путіним Чорноморської угоди

Як повідомлялося раніше, у Кремлі заявили, що не мають наміру більше брати участь у Чорноморській зерновій ініціативі (зернова угода), термін дії якої закінчився 17 липня. Мовляв, умови, які висувала Москва, не виконано.

18-20 липня Росія “підкріпила” свою позицію виходу з угоди ракетним обстрілом інфраструктури Одеського морського торгового порту.

При цьому РФ має намір повернутися в зернову угоду за умови виконання низки своїх умов.

Нагадаємо, 2022 року Чорноморську зернову ініціативу з одного боку підписала Україна з ООН і Туреччиною, з іншого — Росія з ООН і Туреччиною.