Росія втрачає лідерство в Центральній Азії: інтерв’ю з експерткою з питань Східної Азії Наталією Плаксієнко-Бутирською

Після початку повномасштабної війни в економіках країн Центральної Азії очікувалися великі проблеми, адже вони були сильно пов’язані з РФ. Однак регіон зміг перебудуватися під нові умови. Держави стали, зокрема, допомагати Росії обходити санкції — закуповувати товари подвійного призначення. Щоправда, ЄС ухвалює в новому, 11-му, пакеті санкцій заходи, які допоможуть припиняти такі процеси.

Проте вплив Росії в Центральній Азії залишається серйозним. Але країни регіону намагаються вести багатовекторну політику, задивляючись не тільки на Китай, а й на США та Євросоюз.

Війна змінила відносини між РФ і Центральною Азією

Ставлення до Росії після повномасштабного вторгнення в Україну змінилося. Це сталося навіть серед тих країн Центральної Азії, які традиційно належали до сфери впливу Кремля.

У травні на парад перемоги в Москві — сакральну подію для президента РФ — в останню мить приїхали президенти Казахстану, Киргизстану, Туркменістану, Таджикистану, Узбекистану і прем’єр Вірменії. Зараз у російських ЗМІ почала з’являтися інформація, що нібито Путіну довелося особисто дзвонити кожному лідеру і просити приїхати до Москви.

Міжнародні експерти впевнені, що Кремль все ще має вплив на Центральну Азію, зокрема, на її бізнес-еліти, але цей факт стає дедалі неприємнішим для її лідерів. Центральна Азія хоче дедалі більше дистанціюватися від Росії.

“Очевидно, якщо країна-сусід нападає на іншу країну, яка раніше була частиною іншої великої країни — Радянського Союзу, вважалося, що це близькі родичі, — зараз є побоювання, що така війна можлива і в Казахстані, й в інших країнах Азії. Бо Росія — це непрогнозований сусід, який може без пред’явлення якихось умов просто напасти на сусідню країну, почати агресію, вбивати людей, відмовити цілій нації в праві на існування, проводити геноцид — що відбувається в Україні”, — каже директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

Росія намагається силою утримувати країни, які вважає своєю сферою впливу, і періодично нагадує їм про залежність від Москви. Наприклад, торік призупинили роботу Каспійського нафтопроводу, що проходить територією Росії, тим самим завдавши економічних збитків Казахстану. На сьогодні 95% нафти, що експортується з Казахстану, проходить через територію Росії.

Проте вплив Кремля в Центральній Азії потроху слабшає. Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв прямо заявив Путіну, що не визнаватиме квазідержави — так звані “ДНР” і “ЛНР”. У ЗМІ нещодавно з’явилася інформація, що Казахстан також призупинив залізничний імпорт російського авіапалива.

Вірменія пішла ще далі й назвала Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ) — оборонний союз, який очолює Росія, — даремним і погрожує покинути його. Єреван шукає альтернативи, зокрема, і російській зброї.

А ще Конституційний суд Вірменії визнав відповідними конституції країни зобов’язання, закріплені Римським статутом про Міжнародний кримінальний суд (МКС). А це найважливіший крок для подальшої ратифікації Вірменією Статуту, а значить — визнання всіх рішень МКС. Зокрема, і виданого Міжнародним кримінальним судом ордера на арешт Путіна.

“Вірменія всі ці роки дуже сильно перебувала в орбіті російського впливу з об’єктивних причин. Вірменія перебуває в недружньому оточений: гострий конфлікт з Азербайджаном, недружня Туреччина, яка є союзником Азербайджану. Єдиний, на кого всі ці роки Вірменія намагалася спиратися, — на Росію”, — пояснює російський журналіст і соціолог Ігор Яковенко.

Експерти впевнені, що Центральна Азія все менше бачить у Росії лідера і захисника. Тим більше, що це місце не проти зайняти Пекін. Китай, наприклад, оголосив про свій план надання країнам безоплатної допомоги в розмірі 500 млн дол. Росія такого запропонувати не може і, як пишуть російські ЗМІ, змушена брати до уваги дії Китаю. Ще кілька років тому подібне було немислимим.

“Зараз Росія намагається координувати свої дії з Китаєм, щоб просто розуміти, в який бік рухається Пекін у регіоні. Перешкоджати цьому Москва не хоче і не може”, — ідеться в статті “Нової газети”.

На нещодавньому саміті “Китай — Центральна Азія” Сі Цзіньпін оприлюднив грандіозний план розвитку регіону: від будівництва інфраструктури до розширення торгівлі. Таким чином, Китай офіційно взяв на себе нову керівну роль у Центральній Азії, який традиційно був сферою впливу Росії.

НАТАЛІЯ ПЛАКСІЄНКО-БУТИРСЬКА: Країни Центральної Азії врахували ситуацію України

Взаємовідносини країн Центральної Азії з Росією в ефірі телеканалу FREEДOM прокоментувала експертка з питань Східної Азії, магістр зовнішньої політики Наталя Плаксієнко-Бутирська.

— За 2022 рік фінансові взаємовідносини Російської Федерації з Казахстаном зросли на 10%, з Киргизстаном, Узбекистаном — на 40%, з Таджикистаном — на 22%, з Туркменістаном — на 45%. Деякі з цих держав звинувачуються в допомозі РФ обходити санкції. Як ви оцінюєте відносини Росії та країн Центральної Азії після початку повномасштабної агресії проти України?

— Після початку повномасштабної війни всі очікували, що з економікою в Центральній Азії будуть великі проблеми через запроваджені проти Росії санкції. Ці економіки дуже пов’язані між собою. Наприклад, Казахстан і Киргизстан належать до Азійського економічного союзу, тобто мають відкриті кордони, мають економічні зв’язки, які серйозно зав’язані на економіку Росії. Але, як виявилося, країни дуже добре змогли прилаштуватися в цих умовах.

Російський бізнес, шукаючи можливості перебудуватися під санкційні умови, почав релокуватися в країни Центральної Азії: Казахстан, Узбекистан, Киргизстан тощо. Росіяни почали виводити свої гроші, вивозити свій бізнес. Також через країни Центральної Азії вони почали завозити у РФ імпортні товари, які перебували під санкціями.

Що найнеприємніше для України — ці країни дійсно стали допомагати Росії закуповувати товари подвійного призначення.

Якщо 2021 року через територію Казахстану плати (які Росія може використовувати для виробництва ракет) закупили на 245 тис. доларів, то торік — на 18 млн доларів. Якщо 2021 року пральні машини (плати з них РФ також пристосувалася використовувати у своєму військово-промисловому комплексі) Казахстан узагалі не експортував, то 2022 року 100 тис. машин було експортовано через цю країну.

Такі самі ситуації і з іншими країнами Центральної Азії.

Наші західні партнери приділяють увагу цьому питанню. Держсекретар США Ентоні Блінкен під час свого візиту наприкінці зими попередив країни Центральної Азії, що в них можуть бути наслідки у вигляді вторинних санкцій. Але Захід дуже обережний із Центральною Азією, бо, з одного боку, вони розуміють ситуацію, в якій ці країни перебувають. З іншого боку, європейські країни покладаються більшою мірою на Казахстан, на інші країни меншою мірою, з точки зору диверсифікації своїх енергетичних зв’язків. Тому вони намагаються вибудовувати неконфліктні відносини з Центральною Азією, і навіть якоюсь мірою допомагати цим країнам перебудуватися і поступово відійти від Росії.

Продажі плат, напівпровідників, інша допомога показує, як Росія змогла пристосуватися до виробництва, зокрема, своєї зброї в умовах санкцій. І тому зараз Європейський Союз у своєму 11-му санкційному пакеті передбачив такі заходи, які допоможуть більше контролювати компанії, що перепродають європейську продукцію, високотехнологічну продукцію, зокрема, через країни Центральної Азії. Контроль у будь-якому разі буде більшим, і країнам Центральної Азії доведеться бути дуже обережними в економічних відносинах із Росією.

При цьому ми не раз чули заяви від президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва, що Казахстан не дозволятиме Росії обходити санкції через територію його країни. Це його політична позиція. У цій позиції ми чуємо бажання Казахстану утримати на хорошому рівні свої відносини із Заходом, принаймні не зіпсувати.

Але, з іншого боку, ми бачимо, що через територію Казахстану як продавалися, так і продаються товари подвійного призначення. Часто це відбувається через російські компанії, які реєструються на території Казахстану і безперешкодно торгують з компаніями з РФ. Звичайно, за політичного бажання, Казахстан може бути більш жорстким щодо таких компаній і дотримуватися своїх обіцянок. Сподіваємося, що тепер не тільки на словах будуть вірити Казахстану, а страх перед санкціями все-таки змусить країну бути більш жорсткою щодо ситуації.

— Зараз Центральна Азія для багатьох центральних світових держав (Китай, США, Євросоюз) стала одним із пріоритетних регіонів. Але й Росія так просто не відпускає цей регіон. Як ці процеси можуть далі розвиватися, куди схилятиметься шалька терезів інтересів центральноазійських країн?

— Вплив Росії залишається дуже серйозним. По-перше, тому що політичні еліти в Центральній Азії дуже близькі з російськими політичними елітами. І саме підтримка Росії певною мірою допомагає центральноазійським елітам, лідерам країн утримуватися при владі і довгий час.

Другий дуже серйозний фактор, який змушує Центральну Азію зважати на Росію і бути більш м’якою навіть у нинішній ситуації. Це те, що на території Росії працюють мільйони трудових мігрантів.

Чому це важливо для країн Центральної Азії? Це країни, в яких дуже багато населення молодого віку, 30 років. І країни через різні ситуації залежать від того, що їхнє молоде покоління працює на території Росії, і в такий спосіб не тільки працевлаштовується, а й поповнює бюджет.

Це розв’язує питання і соціальної напруженості в регіоні. Бо якщо ці мільйони трудових мігрантів повернуться з Росії в рідні країни, їх не зможуть забезпечити гідною роботою і заробітками, отже, в країнах може виникнути соціальне невдоволення.

Третє питання. Ці країни на прикладі України дуже чітко розуміють, що якщо вони будуть відкрито вести свою політику, окрему від Росії, то Росія може використовувати слабкі місця в цих країнах і дестабілізувати ситуацію. Тому вони дуже обережні з критикою Росії.

Четверте — географічне розташування. Жодна з країн (якщо не брати Каспійське море, яке не пов’язане зі світовим океаном) не має доступу до вод, щоб торгувати ними з іншими країнами. Це є проблемою для диверсифікації торговельних шляхів. Тому кожна з країн Центральної Азії серйозно зав’язана на Росію. Ця традиція складалася роками.

На сьогодні Китай виступає альтернативою Росії. І китайський лідер Сі Цзіньпін сказав, що буде підтримувати Казахстан, його суверенітет, незалежність. Китай дуже серйозно зацікавлений у тому, щоб цей регіон був стабільним, тому що він через свій Сіньцзян-Уйгурський автономний район є сусідом з центральноазіатськими країнами. І йому важлива стабільність у Центральній Азії, стабільність його кордонів. І з цього погляду Китай допомагає економічно країнам і посилює свій вплив на регіон.

На сьогодні Росія слабне, зокрема, у військовому відношенні. Тому Китай уже каже, що допомагатиме й у сфері безпеки, хоча сфера безпеки завжди була прерогативою Росії.

Але країни Центральної Азії врахували ситуацію України та розуміють свою вразливість. Тому намагаються вести багатовекторну політику.

Це виражається також у тому, що вони розвивають свої енергетичні відносини з європейськими країнами, посилюється вплив Туреччини, продовжуються відносини зі Сполученими Штатами Америки. Звичайно, Сполучені Штати не мають зараз такого впливу на регіон, щоб змінювати якимось чином його політичну структуру, проте зв’язки підтримуються.

— Зараз США та ЄС намагаються вийти на новий рівень дипломатії з Китаєм. Як це впливає на Російську Федерацію і на країни Центральної Азії?

— Не все просто у відносинах Китаю і США. Бо Джо Байден припустився репліки про “диктатора Сі”, і Китай образився.

Дуже багато шорсткостей. Обидві сторони виходитимуть на керовану конкуренцію, але, на жаль, не на ті відносини, які принесуть глибоке взаєморозуміння між Пекіном і Вашингтоном.

Але в будь-якому разі Китай намагатиметься підтримувати відносини з ЄС, з Росією і зі США. Росія для Китаю важлива, зокрема, з точки зору конкуренції зі Сполученими Штатами.

Що стосується Центральної Азії. Росія і Китай намагаються всіма силами не допустити посилення впливу Сполучених Штатів і Європейського Союзу. У Москви та Пекіна є такі можливості через географічну близькість і через те, що вони дуже серйозно впроваджені в цьому регіоні. Їм особливо важливо не допустити політичного впливу США і ЄС на регіон, оскільки США і ЄС несуть у Центральну Азію демократію. А з точки зору РФ і КНР, демократія в регіоні — це кольорові революції, зміна влади, те, чого їм не хотілося б отримати в регіоні. І в цьому сенсі російські та китайські інтереси сходяться в Центральній Азії.