Україна — 33-й член НАТО, і це абсолютно не фантастика: інтерв’ю з заступником керівника ОПУ Ігорем Жовквою

Найближчим часом заплановане проведення низки важливих міжнародних заходів, серед яких чи не найбільш обговорюваним нині є саміт НАТО у Вільнюсі. Також президент Володимир Зеленський не виключає, що вже у липні вдасться зібрати перший Саміт формули миру, хоча ще й “треба дотиснути кілька країн”. Водночас 23 червня виповнюється рік, як Україна отримала статус кандидата на членство в Європейському Союзі й очікує з дня на день почути проміжну оцінку виконання рекомендацій Єврокомісії.

Аби детальніше розібратися в дипломатичних хитросплетіннях взаємовідносин України з міжнародними партнерами, руху до ЄС і НАТО, долучення країн до реалізації української формули миру та майбутніх гарантій безпеки, справжньої мети нещодавніх закордонних візитів глави держави та що кажуть партнери про переговори з агресором, “Укрінформ” поговорив із заступником керівника Офісу президента України Ігорем Жовквою.

Однак напередодні інтерв’ю, яке записувалося 7 червня, Росія здійснила один із найпотужніших терористичних актів, підірвавши Каховську ГЕС. І це питання одразу стало першочерговим у розмові.

На підрив Каховської ГЕС мають відреагувати всі країни світу

— Наскільки відповідною масштабам екологічної катастрофи ви вважаєте реакцію світу на підрив російськими військами греблі Каховської ГЕС?

— Думаю, що перша реакція була достатньою, особливо в перші години, у перший день, що було дуже важливо. Буквально зранку, коли весь світ про це дізнався, президент України, виступаючи на саміті лідерів “Бухарестської дев’ятки” онлайн, повідомив лідерів про теракт — й одразу генеральний секретар НАТО, який брав участь у засіданні, відреагував на ці події.

Упродовж дня 6 червня ми отримували офіційні реакції світових лідерів. На момент, коли ми з вами говоримо, понад 40 лідерів зробили чіткі заяви щодо того, що це акт агресії, щодо того, яка країна винна, що це екоцид і що це терор, терористичний акт, чітко пояснюючи причини цього акту і його можливих наслідків. Мої колеги-дипломати питають, чим допомогти, яке обладнання ще необхідно.

Ми розіслали свої потреби й цими днями отримуємо відповіді від країн.

Мають відреагувати абсолютно всі країни світу, в тому числі ті, де увага до екологічної політики є доволі великою. Наприклад, Бразилія, яка за основу своєї політики ставить боротьбу з забрудненням навколишнього середовища, інші латиноамериканські країни, азійські держави, Австралія.

— Але чи не є ця реакція млявою, особливо зважаючи, що потрібно оперативно рятувати людей, у тому числі й на непідконтрольній Україні території?

— Україна одразу почала надавати допомогу громадянам на контрольованій території.

Але, на жаль, ми не можемо, не маємо доступу до окупованих територій, а саме ця частина Херсонської області постраждала більше, там залишається до 25 тисяч населення.

Тому звертаємося до міжнародних інституцій — Організації Об’єднаних Націй та Міжнародного комітету Червоного Хреста — аби вони терміново підключили свої інструменти. Наразі відповіді немає, на жаль. І фізично їхніх представників у Херсоні теж немає.

Під час засідання Ради безпеки ООН 6 червня, скликаного на вимогу України, заступник генсека ООН, який відповідає за питання гуманітарної політики ООН, доповідав про фактаж, скільки постраждало населення. Тому я вважаю, що й Організація Об’єднаних Націй, і Міжнародний комітет Червоного Хреста повинні дуже швидко і чітко відреагувати.

Женевською конвенцією підрив дамби визначається як воєнний злочин. Конвенцією заборонено підривати цивільні об’єкти, зокрема дамби під час війни. Тому ми апелюємо і до Міжнародного кримінального суду. Наскільки я знаю, з цього приводу вже працює генеральний прокурор України. Чекаємо на швидку реакцію і цієї міжнародної інституції, яка з перших днів допомагає Україні у встановленні жахливих злочинів російської агресії.

— Уже враховуючи гіркий досвід теракту росіян на Каховській ГЕС, наскільки реалістичною тепер виглядає загроза схожих дій Росії на Запорізькій АЕС?

— Україна повідомляла світ з самого початку, як тільки дізналася, що після окупації Херсонської області, у тому числі Каховської ГЕС, було повністю заміновано станцію.

Так само ми не припиняємо інформувати про загрози на ЗАЕС. Уже ввечері 6 червня Володимир Зеленський говорив з гендиректором МАГАТЕ Рафаелем Гроссі, наполягаючи, що треба дуже пильно слідкувати за ситуацією на Запорізький АЕС.

Пан Гроссі особисто на наступному тижні відвідає ЗАЕС, побачить на власні очі, що там відбувається. Він також вважає за необхідне збільшити команду МАГАТЕ, яка буде працювати постійно на Запорізькій АЕС.

На жаль, в Україні ми, напевно, не здивуємось уже жодним діям Росії. Але світове співтовариство має бути готове дуже швидко реагувати.

Під загрозою можуть бути і всі інші наші атомні електростанції. Ще раніше говорили з паном Гроссі про те, що його експерти мають бути постійно присутні на всіх АЕС України.

Україна вже дуже близька до виконання семи рекомендацій єврокомісії

— Одні з перших заяв щодо Каховської ГЕС були саме від наших європейських партнерів. Уже майже рік Україна має статус країни-кандидата у члени Євросоюзу, які найбільш значущі досягнення за цей час на євроінтеграційному шляху руху ви б виокремили? А де у нас просідання поки?

— Є кілька треків, якими ми рухаємося до ЄС. Кандидатський статус — це так званий політичний трек, у якому ми протягом цього року досягли суттєвого прогресу і вже дуже близькі до того, щоб виконати всі сім рекомендацій Єврокомісії.

Інший трек — це секторальна інтеграція. Ми рухаємося до ЄС не лише політично, а й поступово в конкретні сектори спільного ринку ЄС, не очікуючи вступу. На цьому шляху — дуже багато здобутків. У нас уже є декілька так званих “безвізів” у різних секторах економіки — “енергетичний безвіз”, коли наша енергосистема повністю під’єдналася до енергетичної системи Європи ENTSO-E і зараз іде вільний перетік електроенергії між Україною і спільним ринком ЄС; “транспортний безвіз”, який ще півтора року тому здавався нереальним; динамізується процес підготовки “промислового безвізу” в контексті підписання угоди ACAA; упевнено йдемо до спільного роумінгового, єдиного цифрового простору.

Маємо безмитну торгівлю між Україною і Євросоюзом, яка спершу була укладена на рік і буквально нещодавно її було подовжено до червня 2024 року. Це означає, що наші товари торгуються на ринках Європейського Союзу без мит і відповідних квот.

— Кілька країн ЄС виступили з блокуванням транзиту нашої сільгосппродукції.

— Так, є відома історія з обмеженнями. Ми не задоволені рішенням Європейської Комісії про продовження цих обмежень до 15 вересня. Водночас фіксуємо, що згідно з регламентом ЄК — це буде останнє продовження.

— Є надія, що після 15 вересня обмежень уже не буде?

— Це не надія, це впевненість, яку ми почули від президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, коли президент України зустрічався з нею в Кишиневі.

Жодна з п’яти країн, які штучно блокували транзит українських товарів, не мали права цього робити. Зараз, за моєю інформацією, таких блокувань практично немає, але вони періодично відновлюються, хоча й локально.

Блокування деякими країнами української сільгосппродукції є суто політичним рішенням

— Що насправді стало причиною блокування експорту та транзиту української продукції?

— Це політичне рішення окремих держав, на яке, на жаль, піддалася Європейська комісія. Ми розуміємо: тривають виборчі процеси у певних країнах. Але українські фермери, українська економіка не повинні ставати заручниками жодних виборчих процесів у жодних країнах.

Було чітке порушення права ЄС, коли Польща, Угорщина та інші країни ввели свої національні обмеження на транзит і на експорт української продукції. Не може країна-член ЄС здійснювати свою окрему торговельну політику з Україною. Це компетенція Брюсселя, Єврокомісії. Якщо виникла проблема, то мали б провести розслідування. Україна мала б надати свою аргументацію і лише після цього ЄК мала робити висновки.

Про цю позицію знає чітко Єврокомісія, й економічний блок уряду України дуже жорстко повинен далі вести перемовини із Європейською комісією, з відповідними єврокомісарами, прем’єр-міністр має проявляти активну позицію.

У цілому динаміка секторальної інтеграції в ЄС у нас дуже позитивна. І це ще не почалися переговори про вступ. Також триває скринінг законодавства, адже не адаптувавши законодавство в тій чи іншій сфері, не можна увійти до єдиного ринку.

— Якщо говорити про політичний трек і сім рекомендацій Єврокомісії, наданих при отриманні статусу кандидата, коли і якою побачимо проміжну оцінку їх виконання?

— Проміжна оцінка буде вже буквально протягом найближчих двох тижнів. Її оголосять на одному з засідань Ради із загальних питань, й очікуємо, що вона буде також закріплена на засіданні Європейської Ради в кінці червня ще за головування Швеції. Нам дуже важливо, щоб Швеція за результатом цього головування зробила свій внесок у наближення України до вступу, до початку переговорів.

Далі — фінальна оцінка в жовтневому пакеті, який буде для всіх країн-кандидатів.

— Як ви оцінюєте прогрес у виконанні рекомендацій Єврокомісії?

— Уже прийнято майже всі необхідні закони. 9-10 червня відбудеться пленарне засідання Венеційської комісії, на якому мають бути надані висновки щодо закону про нацменшини, щодо так званого антиолігархічного закону і закону про відбір суддів Конституційного суду. Є всі підстави сподіватися, що всі висновки будуть позитивними для України.

Після того, як Венеційська комісія зробить експертизу, Європейська комісія прийме їх до уваги й оцінить виконання відповідних критеріїв.

Але, безумовно, до жовтня, коли ми отримаємо фінальну оцінку Єврокомісії, час іще є.

У грудні відбудеться засідання Європейської Ради, яке має прийняти рішення про початок переговорів про вступ для України.

Немає політичних чи юридичних заборон на вступ до ЄС, поки йде війна

— Як на практиці виглядатиме процес початку переговорів?

— Ми не вигадуватимемо велосипед, до ЄС вступали і до нас, тож усе прописано. Після рішення Євроради починається так звана фаза передвступних переговорів. Україна і Європейська комісія сформують свої переговірні позиції, затвердять делегації. Далі, власне, починаються самі переговори. Є 35 частин угоди про вступ, у межах загальних делегацій сформують 35 переговорних груп, які вестимуть перемовини у різних секторах.

Десь перемовини пройдуть швидше. Десь, напевно, будуть дуже інтенсивними, як, наприклад, в аграрному секторі — ми вже всі розуміємо, наскільки українська аграрна продукція є потужною і що потрібно буде проводити тривалі переговори.

Це все триватиме певний час.

— Неодноразово лунали заяви, що поки триває розв’язана Росією війна, Україна не зможе стати повноправним членом НАТО. Чи існує така загроза для членства в ЄС?

— Ні, немає таких юридичних чи політичних заборон по членству в Євросоюзі. Жоден чиновник чи офіційний представник ЄС навіть не висловлювали подібних речей.

Додаткових вимог до України в алгоритмі вступу до НАТО не може бути

— Неодноразово Володимир Зеленський наголошував, що очікує від липневого саміту НАТО чіткого алгоритму вступу та гарантій безпеки. Як мають виглядати ці документи й чи є вже рішення щодо їх підписання у Вільнюсі?

— Усе дуже просто. 30 вересня минулого року Президент разом з Головою Верховної Ради й Прем’єр-міністром подали заявку про вступ України в НАТО (у кабінеті Жовкви в центрі бічної стіни висить фото моменту підписання керівниками держави заявки, — ред.). На цю заявку потрібно отримати офіційну реакцію. Звичайно, ідеальною відповіддю для нас було б запрошення України до вступу, як це отримали Фінляндія зі Швецією на Мадридському саміті в червні минулого року, у травні подавши свої заявки.

Далі слідують переговори щодо протоколу про приєднання. Фінські колеги розповідали, що у них такі переговори відбулися блискавично, буквально за декілька днів. Потім підписання протоколу, ратифікація парламентами усіх держав-членів НАТО плюс тієї держави, яка подає заявку. І, власне, вступ.

Фінляндія вже стала 31-м членом НАТО, ми всі сподіваємося, що Швеція незабаром стане 32-м членом НАТО. Україна — 33-м. І це, до речі, абсолютно не фантастика.

Водночас розуміємо, що до закінчення війни, до нашої перемоги, ми не завершимо цей процес вступу. Але це не забороняє державам-членам прийняти політичне рішення у Вільнюсі про початок процесу. Нам не потрібен жоден План дій щодо членства. Ми його потребували в 2008 році, коли держави-члени НАТО зробили велику помилку: сказавши “А”, не сказали “Б”. Тепер просто посилання на рішення Бухарестського саміту для нас є застарілим, так само як не треба в десятий чи сотий раз говорити про “відкриті двері”.

— Цим рішенням Україні можуть висуватися додаткові вимоги?

— Додаткових вимог до України точно не може бути. У Північноатлантичному договорі визначено два критерії, за якими країна може стати членом Альянсу.

Критерій перший — поділяти євроатлантичні цінності. Тут питання жодного немає, понад 90% українців, безпрецедентна цифра за всі часи незалежності, підтримують вступ до НАТО.

І другий критерій — це внесок у безпеку євроатлантичного простору. Стратегічна концепція НАТО, прийнята на саміті НАТО в Мадриді минулого року, визначила головною загрозою для безпеки Альянсу Російську Федерацію. Сьогодні Україна веде війну з Російською Федерацією, і веде її дуже успішно.

Свою взаємосумісність з державами НАТО Україна проходить на полі бою, освоюючи найсучаснішу техніку іноді краще, аніж армії деяких держав-членів Альянсу. І це оцінка Пентагону та інших відповідних відомств.

— Буде такий алгоритм схвалений на саміті?

— Думаю, що буде. Інакше це надішле інший дуже сильний, але негативний сигнал від членів Альянсу до країни-агресора: бачите, минуло більше ніж року війни, рік після Мадридського саміту, а нема жодної відповіді Україні.

— Паралельно мають ухвалюватися гарантії безпеки…

— У рішенні Мадридського саміту був рядок: “Запросити Фінляндію і Швецію до членства в НАТО” і далі, після крапки: “Вже на сьогоднішній день, ще до моменту вступу, безпека Швеції і Фінляндії є важливою для усіх держав-членів Альянсу”. Це не стаття 5. Ми не вимагаємо статті 5 до моменту членства. Найкращою гарантією нашої безпеки є членство в НАТО. Проте до моменту членства відповідні чіткі гарантії безпеки мають бути закріплені на папері в багатосторонньому документі, паралельно з двосторонніми угодами.

— Документі на кшталт Київського безпекового договору, презентованого групою Єрмака-Расмуссена?

— Так. Багатосторонній рамковий документ ітиме як основа, а на нього можуть нанизуватися двосторонні безпекові угоди. Наприклад, США мають багато таких двосторонніх договорів з іншими державами.

Однак на саміті потрібно ухвалювати саме такий рамковий багатосторонній документ із тими країнами НАТО, які виявлять бажання.

Гарантії безпеки — це гарантії до перемоги, під час перемоги і після перемоги, щоб у Росії й бажання не було поновлювати агресію

— Багато країн зголосилися стати нашими гарантерами?

— Багато. Працюємо з четвіркою: США, Великою Британією, Німеччиною, Францією. Деякі інші країни теж не проти долучитись. Але не будемо розкривати карти.

Гарантії — це саме ті дії, які вже здійснюються по відношенню до України, у тому числі шляхом надання зброї, макрофінансової допомоги, збереженням і посиленням санкцій проти Росії. Вони мають бути чітко прописані й систематизовані.

Це гарантії безпеки до перемоги, під час перемоги та після перемоги. Щоб після перемоги не було навіть бажання в агресора відновити агресію. А якщо раптом з’явиться бажання — ми всього можемо очікувати від Росії — то щоб вони розуміли ціну такої агресії.

— Паралельно з підготовкою до саміту НАТО також триває і підготовка Саміту формули миру?

— Було б ідеально провести його влітку. Нещодавні візити президента допомогли значно просунутися по формулі миру за останній місяць у порівнянні з початком травня. Але робота ще триває.

— Як сказав Володимир Зеленський, треба “дотиснути кілька країн”.

— Чим і займаємось. Тільки з 3 квітня до 1 червня президентом і командою було здійснено чотири візити в десять країн. Ми знайшли такий механізм, коли збирали одночасно представників декількох країн в одній країні, наприклад, саміт країн Північної Європи у Фінляндії.

Ці візити ставили за основу три цілі. Перша — зброя, тобто новий пакет безпекової допомоги або, якщо до цього вже були зроблені оголошення про зброю, прискорити надання обіцяного. І, вважаю, візити сформували кілька проривів по військовій зброї. Один з прикладів — формування неформальної коаліції винищувачів на саміті в Кишиневі.

Друга ціль — це НАТО. Говорили про інтенсифікацію процесу приєднання України до Альянсу, укладалися відповідні декларації. Наприклад, для Італії зафіксувати підтримку руху України на шляху до євроатлантичної сім’ї — це дуже серйозний прорив. Так само як і для Німеччини та Франції.

Ми готові слухати всіх, але формула миру щодо України буде тільки українською

— Скільки таких декларацій уже підписано?

— Станом на 9 червня є 19, і можу анонсувати, що до кінця цього тижня з’явиться 20-та країна.

Третьою ціллю закордонних візитів була формула миру. На всіх зустрічах президент проговорював це питання. Понад 20 країн уже вибрали той пункт чи пункти, які вони готові координувати чи бути співголовами.

Важливим був виступ президента в Саудівській Аравії на Лізі арабських держав з тієї точки зору, щоб залучити до формули арабські країни глобального Півдня.

Саудівській Аравії, наприклад, цікаво координувати продовольчу безпеку. Так само іншим країнам Затоки. Були зустрічі з керівництвом ОАЕ, Катару, Оману, Іраку. Усім їм цікава продовольча безпека.

Можу обережно сказати, що ми побачимо на саміті деяких лідерів арабського світу.

— Які пункти формули миру найбільш популярні серед країн? Чи не буде так, що до одного долучиться багато, а інші лишаться поза увагою?

— Ні, думаю, що ми розподілимо відповідальність, і “розподіл праці” буде справедливий. Щодо популярності — залежить від регіону. Когось цікавить продовольча безпека, а когось — екологія.

Після того, що сталося на Каховській ГЕС, розраховую, що прокинеться інтерес з боку країн Латинської Америки або Азії до пункту восьмого, в якому саме і йдеться про екологію.

— Чи був фідбек від Китаю щодо його можливої участі в Саміті миру?

— Коли Володимир Зеленський говорив з Сі Цзіньпіном (26 квітня,— ред.), він чітко наголошував на окремих пунктах формули, зокрема, ядерній безпеці, територіальній цілісності, поверненні незаконно депортованих Росією дітей. У ході візиту спецпосланника Китаю в Київ було надано ще більше роз’яснень від української сторони. Поки, очевидно, китайська сторона обдумує.

— Під час закордонних візитів відчувався тиск на Україну, можливо, спонукання до переговорів з Росією?

— Тиску не було. Повторювалась відома теза, і вона звучить як на офіційних, відкритих частинах, так і на закритих, що саме Україна буде визначати, що таке перемога для неї та коли вона буде готова сідати за стіл переговорів. Також усі чітко погоджуються з тим, що на саміті формули миру не повинно бути Росії, нема про що з нею говорити на цьому етапі, доки вони не вивели свої війська з території України.

Так, лунають ідеї щодо окремих мирних планів. Бразильські, африканські пропозиції. Нещодавно міністр оборони Індонезії щось запропонував.

Але формула миру щодо України має бути лише українською, тому що війна триває на території України.

Ми готові слухати всіх. І якщо щось збігається з нашим розумінням, готові це прийняти. Але не буде окремого, бразильського чи африканського плану. Буде лише українська формула як найкращий, найефективніший план миру в Україні.

Читайте також: Теракт на Каховській ГЕС, політична смерть ООН, шлях України в ЄС і НАТО: велике інтерв’ю з радником голови ОПУ Михайлом Подоляком