Візит лідерів країн ОДКБ на парад до Москви — справа рук Китаю: для чого це було потрібно — думка Рейтеровича

Візит лідерів країн Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) на парад 9 травня до Москви до воєнного злочинця Володимира Путіна — справа рук Китаю. За таку допомогу Пекін може в майбутньому вимагати від Кремля чергових якихось преференцій. Таку думку сьогодні, 11 травня, в ефірі телеканалу FREEДОМ висловив політолог Ігор Рейтерович.

“Там був важіль впливу, тільки цей важіль не у РФ. Щодо країн Азії, лідери яких приїхали до Росії, найімовірніше, це було особисте прохання, передане по якихось закритих каналах з боку КНР. Тобто Китай таким чином вирішив, що йому вигідно хоча б мінімально дозволити Путіну зберегти обличчя в тому плані, що хоч хтось приїхав. Китай може собі це записати у величезний перелік допомоги, яку він надає РФ. Відповідно, потім за цю допомогу, вельми умовну, зрозуміло, що Китаю особливо лідер Казахстану навряд чи міг би відмовити, особливо на тлі останніх рішень цієї країни заборонити паралельний імпорт у РФ. Так ось Китай може собі це занести в такий великий бонус — величезну допомогу Росії — і зажадати в майбутньому за цю допомогу чергових якихось преференцій у плані торгівлі та всього того, що відбувається в економічному плані між цими двома країнами”, — сказав він.

Крім того, за словами політолога, це мінімальне збереження обличчя Путіна потрібне Китаю для продовження холодного протистояння із Заходом і гри на протиріччях, які є між Росією, Китаєм зокрема, і демократичними країнами.

“Щодо Лукашенка (самопроголошений президент Білорусі, — ред.) і Пашиняна (прем’єр-міністр Вірменії, — ред.), Лукашенко міг приїхати за дуже особистим проханням Путіна, було видно, що йому не дуже добре, і таке враження, що людина перенесла, лікарі кажуть, щонайменше інфаркт, до того ж досить складний, і замість того, щоб оговтатися, він був змушений з-під крапельниць летіти до Москви, щоб потім повернутися назад”, — зазначив Рейтерович.

На його думку, історія з Лукашенком була більше схожа на спробу Путіна створити собі додатковий, зокрема й за рахунок цих лідерів країн Азії, живий щит.

“Вони настільки були налякані безпілотниками, які вибухнули над Червоною площею, навіть з урахуванням того, що це могла бути провокація з боку російських спецслужб (це одна з версій, яка має право на існування). Путін усе одно якось дико боявся, параноя його сягнула максимального рівня, історія з тим, що нікого не пускали на Червону площу, скрізь стояла маса охорони, і як вони нервово реагували на удар у барабан, свідчить про те, що він реально думав, що вийду з ними, по них навряд чи хтось наважиться завдати удару. А якщо я стоятиму один, то можуть бути великі проблеми”, — каже політолог.

Також, зазначає він, найбільше на цьому заході дивує присутність Пашиняна.

“У тому плані, що людина, з одного боку, говорить, що Вірменія збирається підписати угоду з Азербайджаном, визнати суверенітет останнього над Нагірним Карабахом, що відповідає всій міжнародно-правовій базі, це дуже важливий момент. Потім знову він летить до Росії. Тобто видно, що він намагається якось маневрувати, сподіватися на якусь допомогу з боку РФ, яка дасть йому змогу виторгувати більш вдалі умови цієї мирної угоди. Але було видно, що і Путіну, і йому самому було дискомфортно спілкуватися. Це був дуже невдалий візит ввічливості похапцем, який показав усю нікчемність РФ як держави. Ці люди прилетіли не віддати данину поваги, не тому, що вони хочуть дуже сильно дружити з Росією, а тому, що когось попросили, а хтось вирішив просто про всяк випадок зробити такий крок: “вийде, вийде, а не вийде, ну, нічого страшного, буває і таке”, — резюмував Ігор Рейтерович.

Читайте також: Лідери Казахстану, Узбекистану, Вірменії 9 травня стояли на трибуні з головним убивцею і пропагандистами, які називають їхні країни неіснуючими, — Тизенгаузен

Нагадаємо, на параді на честь 9 травня російському президенту Володимиру Путіну компанію склали лідери залежних від Москви Киргизстану, Казахстану, Таджикистану, Білорусі та Вірменії. Утім, напівпорожні трибуни без знакових політичних фігур — уже звична картина для Росії, починаючи від 2014 року, коли було окуповано Крим і розв’язано війну на Донбасі. А почавши широкомасштабну війну проти України, Путін занурив Росію в ще більшу ізоляцію, а на себе остаточно і безповоротно навісив ярлик нерукоподатного політика.

Читайте також: 9 травня Путін залишився без привітань від Сі — про що свідчить цей крок КНР, пояснив політолог