“Вірю, що всі ми скоро будемо вдома”: як волонтерський центр у Софії підтримує українських біженців (ВІДЕО)

Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну до Болгарії в’їхало понад 850 тис. біженців з України, із них майже 55 тис. залишилися в країні, а понад 16 тис. отримали тимчасове житло. Такі дані надає організація Bulgaria for Ukraine. Держава забезпечила біженцям безоплатне проживання в місцевих санаторіях і пансіонатах. Із продуктами, предметами першої необхідності та юридичним супроводом допомагають волонтери, інформує FREEДОМ.

Крупи, олія, ковбаси, консерви, гігієнічні набори для немовлят, одяг — у волонтерському центрі “Мати-Україна” в Софії кожен, хто втік від російської агресії, може отримати все необхідне. 

Засновниця хабу — українка Олена Коцева, яка понад 20 років живе в Болгарії. Ще у 2014-му, коли Росія окупувала частину Донецької та Луганської областей і анексувала Крим, Олена займалася волонтерством. Сьогодні за рахунок пожертв болгар допомагає родинам, які покинули Україну після повномасштабного вторгнення РФ.

“Я щиро вдячна всім болгарам, які нам допомагають усі ці місяці. Ми прожили рік і три місяці, у нас є гроші, ми відправили до України 69 тонн гуманітарної допомоги, надали допомогу 28 600 українським біженцям, які перебувають на території Болгарії. Місцеві жителі захоплюються силою і мужністю українців і це, дійсно, так. Цим треба захоплюватися, адже те, що переживає український народ, на долю жодного народу не випало”, — розповіла Олена Коцева. 

Болгари допомагають українським біженцям чим можуть, розповідають у волонтерському центрі. Хтось приносить гроші, хтось продукти, хтось — безкоштовно поселяє в себе українців. А місцеві виробники часто або продають центру продукти зі знижкою, або віддають без оплати.

Часто по допомогу до центру звертаються біженці з окупованих російськими військами територій. 

Олександр у жовтні 2022-го виїхав із Нової Каховки під час проведення так званого “референдуму”, коли окупаційна влада посилила репресії. Чоловік виїхав із Херсонської області через Крим. На півострові Олександру довелося пройти “фільтрацію”.

“Сім’я наполягла вже, тому що жити там було неможливо. Просто-напросто через абсолютні щоденні репресії на кожному блокпосту. Людей забирають просто, за принципом сподобався — не сподобався. Якщо в тебе там щось знайдуть у телефоні або українська атрибутика буде, не дай бог, можеш потрапити дуже надовго. Ходять по квартирах, багато хто поселяється, живуть, а коли виїжджають, звісно, все виносять, що можна”, — розповів Олександр. 

Світлана вже вдруге тікає від російської агресії. Уперше сім’я жінки переїхала з Донецька 2014 року до Києва, а потім — до Ірпеня. У березні 2022-го Світлані знову довелося тікати від російських танків — тепер уже за кордон.

“Думали, що це все закінчиться, дотягнули до третього березня, коли вже були вибухи, коли ми все це вже бачили. У нас троє дітей, плюс у сестри троє дітей, плюс батьки. Було, насправді, страшно, вже були зруйновані будівлі, коли ми їхали, над нами літали російські вертольоти, але дивом ми виїхали”, — розповіла Світлана. 

Волонтери, співробітники центру, теж родом із постраждалих від російської військової агресії регіонів. 

Євгенія з Бучі розповідає, що в перший день повномасштабної війни була з сім’єю за кордоном. Квартира жінки частково згоріла. У напівпорожньому будинку оселилися російські окупанти.

“Сімейна пара пенсіонерів, їм, мабуть, не було куди їхати, і вони залишалися в будинку. У перші дні було влучання неподалік і вибило скло у квартирах у багатьох, і вони з цокольного поверху, де відсиджувалися, піднялися заклеїти вікна. Це я знаю з розповіді сусідів. Чоловік стояв біля вікна і російський снайпер його вбив пострілом у голову. Потім їм у квартиру прилетів ще снаряд, жінці відірвало голову, і вони лежали всю окупацію у квартирі”, — поділилася Євгенія. 

А от Катерина пережила на собі весь жах атак російської армії на Маріуполь. Вона з чоловіком і маленькою дитиною дивом врятувалася під час обстрілів.

“Я не знала, що будинки вміють так складатися, просто що будинок може скластися. Те, що гуляло по всьому інтернету, цей будинок, дев’ятиповерхівка, — залишилася одна стіна, навіть якби я була в підвалі, взагалі б нічого не врятувало, від слова зовсім”, — зазначила Катерина.

Українці, які втекли до Болгарії від війни, чекають швидкої перемоги Збройних сил України. У всіх — одна мрія — швидше повернутися додому.

Читайте також: Українські біженці в країнах ЄС: де прийняли найбільше і як допомагають