Як ЧАЕС пережила окупацію: ядерний шантаж Путіна обговорюємо з експертами

26 квітня виповнилося 37 років з моменту страшної аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС), яка забрала та покалічила життя багатьох людей. Особливо тих, що працювали на станції та жили на території сьогоднішньої зони відчуження.

Знову відчути загрозу з боку атомної станції українців, та й не тільки, змусило захоплення ЧАЕС російськими військами, які вторглися на територію ядерного об’єкта у перший же день початку відкритої агресії проти України — 24 лютого 2022 року.

Ядерний тероризм

Контроль над ЧАЕС Росія утримувала до 31 березня 2022 року. За цей місяць російські військові порушили штатну роботу фахівців ЧАЕС — на станції було заблоковано кілька сотень співробітників, узято в полон бійців Національної гвардії та знищено транспортну інфраструктуру. Крім цього, було розграбовано низку підприємств атомної промисловості в Чорнобилі та Славутичі.

Служба безпеки України (СБУ) зібрала докази того, що російські підрозділи, які здійснили силове захоплення об’єктів ДСП “Чорнобильська АЕС” та контролювали їх протягом більше місяця, здійснили акт ядерного тероризму.

У СБУ констатували, що, перетворивши цей об’єкт на свою тимчасову військову базу, Росія грубо порушила Женевську конвенцію, яка прямо забороняє напади на ядерні об’єкти в умовах збройного конфлікту.

Під час окупації на території зони відчуження постійно знаходилася велика кількість важкої військової техніки, озброєння та понад тисячу військових із РФ.

На території сховища, де проводяться роботи з відпрацьованими матеріалами реакторів із плутонієм-239, окупанти облаштували п’ять вогневих точок. Територія зони відчуження була замінована: виявлено понад 100 випадків мінування та три підриви.

Також окупантами було пошкоджено вежі зв’язку, що спричинило вихід із ладу системи моніторингу радіаційної обстановки.

9 березня підприємство було повністю знеструмлено, що практично паралізувало роботу всіх систем контролю та безпеки, було відключено систему охолодження відпрацьованого ядерного палива.

За даними систем NASA та Європейського космічного агентства, на території зони відчуження в період перебування в ній окупаційних військ зафіксовано значні пожежі на площі майже 14 тисяч гектарів.

За час окупації зафіксовано підвищення радіаційного фону у зоні відчуження через пересування важкої техніки.

ЧАЕС та укриття над 4-м енергоблоком пошкоджень не отримали.

Оцінка експертів

Детальніше про те, які загрози несло загарбання росіянами ЧАЕС, і яка зараз ситуація на атомній станції в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:

• Євген Крамаренко, голова Держагентства України з управління Чорнобильською зоною відчуження;
• Микола Штейнберг, заступник міністра палива та енергетики України (2003–2006 рр.), головний інженер Чорнобильської АЕС (1986–1987 рр.);
• Олексій Їжак, завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень;
• Ольга Кошарна, незалежний експерт із ядерної безпеки.

ЄВГЕН КРАМАРЕНКО: Доля вивезених окупантами з ЧАЕС понад 130 людей невідома

— Одразу після окупації по дорозі до ЧАЕС була вся інфраструктура, всі мости розбиті. Багато спаленої техніки було. Добиратися довелося по воді.

Вивезли 169 працівників. 38 вдалося повернути шляхом обміну. Доля решти 131 невідома… Працює штат обміну військовополоненими.

Тотально розграбовані офіси. Обладнання з їдальні, включаючи сковорідки та ложки. Усі матраци з гуртожитків винесли, одяг наших працівників… Усі телевізори, обладнання для нарад, сервери…

Тобто вся громадянська інфраструктура було тотально пошкоджена. Навіть дроти викопували і скручували, щоб мідь плавити.

Також зникло до сотні джерел радіаційного випромінювання, калібрувальних джерел, що випромінюють радіацію.

Сума тих збитків, які наші підприємства порахували за балансовою вартістю, становить близько півтора мільярда гривень. Для того щоб її відновити, купити, потрібно не менше 3 млрд грн на сьогоднішній день.

На щастя, ядерний об’єкт не зачепили. Саркофаг не зашкодили. Він у справному стані. Щодо нестабільної конструкції — ми зараз розпочали обстеження з допомогою міжнародних партнерів, які відгукуються. Все буде добре.

Безпеку на ЧАЕС відновлено. Будуються нові об’єкти. Чорнобильська зона зараз розвивається.

МИКОЛА ШТЕЙНБЕРГ: Загрози від захоплення ЧАЕС були не в порівняння із загрозами, що несе захоплення ЗАЕС

— Будь-які втручання у діяльність ядерного об’єкту порушують його нормальну роботу.

Говорити про конкретні ризики складно. Треба оцінювати конкретні дії щодо конкретних установок.

Очевидно, режим роботи станції було порушено, порушено умови для роботи персоналу — він кілька тижнів перебував у ненормальній психологічній обстановці, відірваний від сім’ї, дому, не відпочиваючи, тощо.

Загрози були, але не такого рівня, як коли ми ведемо мову про діючі ядерні об’єкти. Наприклад, як зараз на ЗАЕС.

Тим не менше, мало місце порушення меж зберігання радіоактивних відходів, радіоактивних матеріалів, яких там сотні тонн.

Тут існують конкретні порушення, які були, й конкретні наслідки. Але реально, скажімо так, серйозних наслідків не було.

Підходи були у них [російських окупантів], коли вони планували захоплення ЗАЕС та ЧАЕС, різні.

ЗАЕС — це реальна можливість грати у велику політику зі світом, так би мовити, загрожуючи та створюючи реальні загрози. Це раз. Питання використання цієї станції – це два.

Чорнобиль — це той об’єкт, яким можна було психологічно грати, згадуючи минуле. Історія тридцятирічної давності і таке інше. З реальної точки зору це не справляло враження на громадську думку. Це абсолютно точно.

Звичайно, якщо якийсь “шахед” потрапляє в радіоактивний продукт, він його розносить навколо себе. Створюється додаткова небезпека.

ОЛЕКСІЙ ЇЖАК: До захоплення АЕС ніхто у світі не був готовий

— На жаль, тут варто нагадати, що у світі існують закони, але немає світової поліції.

Кожна країна має намагатися сама забезпечити дотримання міжнародних законів і, зокрема, щодо ведення бойових дій на об’єктах, що містять у собі небезпечні сили. Це і атомні станції, і електростанції, і гідроелектростанції.

Тобто правила є, але нема кому їх дотримуватися. І жодна структура не була готова до того, щоб діяти під час захоплення АЕС.

ОЛЬГА КОШАРНА: Дії Росії в Україні щодо ядерних об’єктів підпадають під Міжнародний кримінальний суд у Гаазі

— Оскільки всі енергоблоки Чорнобильської станції перебувають у стані зняття із експлуатації, то ядерного палива на енергоблоках не було.

Вони перемістили все у два сховища: це басейн мокрого типу старе сховище ХАЯТ-1 та нове сухе сховище ХАЯТ-2. Це дві ядерні установки, що містять високоактивне відпрацьоване паливо.

Але не забуваємо, що під новим безпечним конфайнментом знаходиться зруйнований енергоблок №4, у якому величезна кількість високоактивних радіоактивних матеріалів, що утворилися внаслідок аварії 1986 року. Це переплавлене ядерне паливо з арматурою, бетоном тощо.

Там переривалося енергопостачання для роботи систем безпеки, а це означає, що новий безпечний конфайнмент і сховище мокрого типу працювали на дизельгенераторах. Тобто вентиляції не було, що могло погіршити радіаційну обстановку всередині об’єкта.

Звичайно, такого масштабу, як це трапилося 1986 року, там би не сталося. Навіть якби вони там замінували сховище відпрацьованого палива, наприклад. У випадку підриву все залишилося б усередині периметра зони.

Тим не менше ядерний тероризм — це вперше в історії світової ядерної енергетики не лише Чорнобильська зона, а й Запорізька АЕС. Це безпрецедентний випадок країни-власника ядерної зброї, яка захопила ядерні об’єкти, порушуючи всі конвенції, в тому числі, за правилами ведення війни.

Існує Міжнародна конвенція про протидію актам ядерного тероризму, там є стаття 2, яка перераховує все, що зробила Росія в Україні стосовно ядерних об’єктів. Це підпадає під Міжнародний кримінальний суд у Гаазі.

Читайте також: Ситуація на ЗАЕС: навіщо росіяни встановлюють додаткові системи захисту та до чого може призвести шантаж РФ