Між Богом і Кремлем: кому служить Московський патріархат в Україні

Вони з легкістю і самовідданістю співпрацюють із росіянами. Можуть за нагоди благословити полонених російських солдатів і побити українських воїнів. Але при цьому називають себе Українською православною церквою (УПЦ). І як вогню бояться приставки “Московський патріархат”. Навіть публічно проголосили свою незалежність від Москви. Але на ділі — безліч церковників продовжили тісно співпрацювати з Росією.

Чому служителі церкви не можуть зректися РФ — цій темі присвячений “Спеціальний репортаж” телеканалу FREEДОМ.

Церковники-колаборанти

Листопад 2022 року. 9-й місяць повномасштабної російсько-української війни. Росіяни штурмують Бахмут, закидаючи місто гарматним м’ясом. На щойно деокупованих територіях Херсонської та Харківської областей знаходять російські катівні, братські могили — світ дізнається про нові факти російських звірств.

А в центрі української столиці та українського православ’я — у Києво-Печерській лаврі — лунає молитовний спів на славу “матінки-Росії”.

Пісні та молитви, що прославляють країну-агресора, яка розв’язала криваву війну проти України, виявилися тільки верхівкою айсберга. Але послужили приводом для перевірок СБУ.

Масштаби антиукраїнської діяльності вразили. Поряд із церковним начинням — буклети та газети, в яких Україну ділять на частини. Зброя, сухпайки для російської армії та фотокопії документів службовців РФ, які воювали проти України. І російські паспорти, які священники отримали вже під час великої війни.

За обшуками — затримання і судові розгляди. Церковників, які співпрацювали з окупаційною і кремлівською владою та підтримували агресію проти України, знаходили мало не в кожному регіоні.

Так, у нині непідконтрольному Києву Сєвєродонецьку священик УПЦ МП здавав росіянам українські позиції.

“Особливий цинізм ситуації та дій священника в тому, що під час бомбардування по свіжонаведеним цілям у місцевому бомбосховищі він відспівував раніше загиблих від таких же обстрілів. На кінець березня священних відспівав 26 загиблих від снарядів російських окупантів, які летіли за точним наведенням самого священника”, — розповідає прессекретар генерального прокурора України Борис Іванов.

Ще одного священика викрили у Вінницькій області. Митрополит пропагував серед парафіян “русский мир” — виправдовував війну і закликав до силового повалення влади. Тепер йому загрожує до 8 років в’язниці.

Відзначилися і церковники з Харківської області. Протоієрей Ізюмського Свято-Вознесенського кафедрального собору Миколай приймав від росіян гуманітарку і водив екскурсії окупованим храмом.

Після деокупації частини Харківської області в Ізюмі виявили масове поховання — понад 400 могил. Військові, мирні люди. Більшість тіл — зі слідами насильства. В місті росіяни облаштували 6 катівень — 6 конвеєрів смерті, через які безжально проганяли долі людей. І складно уявити, що служитель Московського патріархату в місті з населенням менше ніж 50 тисяч осіб не знав про російські звірства. Але він вважав за краще мовчати про них.

Як і настоятель храму в селищі Дворічна на Харківщині Олександр Свиридов, який благословив російських окупантів і освятив кремлівську військову техніку. Щоправда, після деокупації Харківської області сміливості у церковника поменшало. Він утік до Росії. В Україні ж проти нього відкрили кримінальну справу за виправдання російської агресії.

Таких небезгрішних церковників-колаборантів у Московському патріархаті дуже багато.

“З 2014 року до повномасштабного вторгнення в Україну церкви Московського патріархату надавали притулок бойовикам. Вони переховували людей, які були в розшуку. І тому є відповідні докази. Вони не відспівували наших героїв, вони агітували. І зараз, коли говориш із московськими попами, вони не говорять про те, що Росія напала на Україну”, — каже ексзаступник генерального прокурора України Микола Голомша.

Ще один вірний Москві втікач — митрополит Єлисей. Він так хотів “єдності” з російським патріархом, що ще на початку вересня втік до Бєлгорода, там був почесним гостем церковної виставки. А тепер претендує на посаду настоятеля одного з Московських монастирів.

Ось тільки за місце доведеться поборотися — конкуренція неабияка. На це ж місце претендують ще два митрополити-втікачі — ровенський Йосип та івано-франківський Серафим. Цікаво, що останній утік до Росії за два тижні до повномасштабного вторгнення.

“У Серафима давня історія стосунків із Росією. Він там навчався, він там служив, його попередили — він упакував манатки і звалив на “болото”. При цьому в церковному статуті написано, що правлячий єпископ не має права залишати свою кафедру більш ніж на 14 днів без того, щоб повідомити Блаженнішого митрополита, щоб отримати в нього дозвіл. Тобто, якщо перекласти військовою мовою, — він самовільно залишив місце служби”, — коментує шефредакторка видання LB.ua Соня Кошкіна.

Але покарання ні за самоволку, ні за перехід на бік ворога від своїх керівників в УПЦ МП втікачі не бояться. Так само, як і відплати за свої діяння від українського правосуддя.

Засуджені за сприяння РФ священнослужителі настільки цінні для Російської православної церкви, що стають пріоритетним обмінним фондом для Росії. Країна-агресор в обмін за одного церковника — віддає одразу кілька десятків українських військових.

Митрополит Арсеній

Свято-Успенська лавра у Святогірську Донецької області — чоловічий монастир Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Російська церква вважає його одним із п’яти найсвятіших місць. Десятки людей знайшли тут притулок під час великої війни. Російська армія регулярно обстрілює монастир. Під час одного з таких артобстрілів загинули ченці.

“Ті брати, що загинули, були, напевно, найкращі в нашій обителі, Господь їх раніше забрав. Ми повинні залишитися на своєму місці та покірно все це перетерпіти”, — закликав намісник Свято-Успенської лаври митрополит Арсеній.

Але якщо подібну смиренність із загибеллю ченців можна пояснити біблійним словом, яке теж закликає до терпіння, то ось наступні заяви — повністю в канві московської пропаганди.

“А всередину себе ми забули зазирнути? Так, ми винні в цьому божевіллі, яке зараз коїться, кожен із нас. Гріхами своїми ми залучили цю біду. Зараз багато людей гине”, — заявив митрополит Арсеній.

І це не просто особиста думка окремо взятого священика, якому важко визнати Росію ворогом. Такі заяви — приклад реалізації кремлівських церковних методичок, які СБУ знаходили мало не в усіх храмах УПЦ МП. Таке собі програмування на покірність.

Митрополит Павло

Адже покірна парафія для церковника Московського патріархату — зручний інструмент. Про це як ніхто інший знає вже колишній намісник Києво-Печерської лаври, митрополит Павло.

29 березня в Української православної церкви Московського патріархату закінчився термін оренди Києво-Печерської лаври. Братія, яка безкоштовно користувалася святинею, мала з’їхати. Але ченці вирішили ігнорувати слово закону.

Як і звітувати про десятиліття користування лаврою. Адже комісію Мінкульту, яка прийшла перевірити збереження культурних та історичних цінностей, у будівлі не пустили.

На шляху буквально стали парафіяни. Крім молитов у хід пішли крики, звинувачення в єресі, погрози та прокляття. Прокльонів вистачило на всіх — дісталося і кореспонденту FREEДОМ.

“П’ять поколінь ви будете розплачуватися, поки ти молодий, поки ти не одружений, відійди від цього, мені шкода тебе”, — кричала одна з парафіянок.

Здавалося б, хто, як не духовна людина, має чітко усвідомлювати, що вимовляти такі слова — тяжкий гріх. Але як то кажуть — який піп, така й парафія.

Сипати прокльонами для екснамісника Києво-Печерської лаври Павла справа звична. Він неодноразово погрожував журналістам, які намагалися розслідувати його джерела збагачення. І навіть сам хвалився, що колись прокляв невдоволених музейників і ті померли.

“Я сказав, що помруть, якщо не підуть. І в один день три людини померло. Я тоді повернувся і кажу: до вечора помрете всі, в ім’я Отця, Сина я Святого духа. І до вечора ще одна людина померла”, — зізнавався Павло.

Експерти, які давно спостерігають за діяльністю Московського патріархату в Україні, вважають, що колишнього лаврського намісника давно перестала цікавити служба Богу.

На довіреній йому території знищено історичні та культурні пам’ятки. А приміщення перебудовані під комерційні та виробничі цілі. А ті що не згодилися під бізнес — зруйновані та розграбовані.

Суду Божого за свої діяння Павло, схоже, не боїться. Тож відповідатиме перед українським судом. Служба безпеки України вже висунула йому підозру.

Доказів злочинів Павла предостатньо. Телефонні розмови екснамісника красномовніші за прокурорів: він радіє окупації Херсона, називає українських військових виродками.

Зараз суд відправив Павла під домашній арешт.

У день пред’явлення підозри співробітники СБУ прийшли з обшуками в будинок лаврського екснамісника. Обстановка тут явно не до росту його церковному чину. Позолочені рами для ікон, власний портрет з бурштину, дорогі меблі в бароковому стилі, і російські герби.

Але пристрастився Павло не тільки до золотих ікон і статуеток. Його давня любов — елітні авто. Через це отримав прізвисько “Мерседес”.

До зустрічі з СБУ Павло вбрався в шарф вартістю понад 700 євро, як доповнення образу — годинник за майже 40 тисяч євро.

Багатства Павла явно не від вірних парафіян, а від щедрих роботодавців. Під час обшуків СБУ виявила в храмах російські рублі та валюту. Верхівка УПЦ МП отримує їх із Росії.

І ділилася Російська православна церква з українськими церковниками не по доброті душевній. Це гонорари за багаторічне розтління умів парафіян. За десятиліття проповідей московські церковники зуміли підірвати авторитет України в очах пастви. Натомість — зростити велич Росії та вибудувати культ самих себе.

Митрополит Онуфрій

Глава Московського патріархату в Україні Онуфрій теж не відстає.

“Навколо нього є ореол старця, мудрого провидця. Але насправді Онуфрій демонструє абсолютне невміння керувати церквою. Він просто розгубив, якщо не свідомо знищив, усе, що йому дісталося від попередника. Так, за митрополита Володимира УПЦ була дуже шанованою в українському середовищі. Церкви її поважали, вона мала богословів і суспільну репутацію. Зараз це фактично це майже секта”, — зазначає релігієзнавець Дмитро Горєвой.

І тут не заведено помічати ні зайвих багатств святих отців, ні явної роботи на Кремль. А підтвердження цьому знаходять мало не щодня. Наприклад, журналісти виявили, що Онуфрій має російський паспорт.

І візитів до Москви на рахунку предстоятеля Української православної церкви предостатньо. Онуфрій особисто їздив у гості до начальства — патріарха Кирила в Росію. На третій місяць окупації Криму він вітав російського патріарха з ювілеєм його служби.

Народ очищає свої церкви

Для деяких українських церковників Московського патріархату навіть повномасштабна війна не привід приховувати свої симпатії до Москви.

Наприклад, церковники в Хмельницькому побили українського військового. Того ж дня церковна громада відмовилася від Московського патріархату, і в храмі вперше за довгий час прозвучала молитва українською мовою.

Ще одні московські церковники попрощалися зі своєю службою в Чернівецькій області. Служителі Московського патріархату не дозволяли попрощатися із загиблим героєм у храмі. У результаті, церковники втратили свою парафію — їх вигнали з храму.

Українці почали вичищати свої храми від тих, хто дотримується інтересів не їхньої країни.

Від початку повномасштабного російського вторгнення понад 1400 церковних громад покинули Московський патріархат і об’єдналися з Православною церквою України.

УПЦ МП втрачає популярність, а за нею — і свої головні святині. Виселення з Києво-Печерської лаври, як би того не хотілося московським церковникам, тепер тільки питання часу. На черзі — виселення прокремлівських церковників і поплічників “русского мира” з Почаївської лаври. Над цим питанням уже працює Кабінет міністрів України.

Читайте також: Агенти ФСБ у рясах: що сіє кремлівська церква в Україні