Танковій дуелі не використовуються вже 30 років, — Коваленко про підготовку екіпажів у Росії

Танкова дуель — це унікальне явище і велика рідкість на фронті. Вони не використовуються вже 30 років. Про це сьогодні, 10 квітня, в ефірі телеканалу FREEДОМ заявив військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

Так він прокоментував заяву начальника центру бойової підготовки ЗС РФ Євгена Арифуліна про підготовку екіпажів для танкової дуелі.

“Багато хто собі уявляє, що навіщо потрібен танк — щоб боротися з іншим танком. Ні, це не так. Танк — це насамперед вогнева підтримка штурмових дій піхоти, вогнева підтримка ББМ, штурмових груп тощо. Масштабні танкові дуелі востаннє відбувалися в період першої та другої іракських воєн. І я думаю, багато хто чув про результативність цих танкових дуелей. Коли західного зразка танки знищували десятки. Кожен екіпаж західного зразка танка Abrams і Challenger 1 (на той момент там перебували Challenger 1, говорячи про першу іракську війну) знищував десятки іракських екіпажів на Т-72 і Т-55. До речі, тоді ще було встановлено рекорд британським екіпажем танка Challenger 1 за дальністю знищення іракського танка. Там було понад 4 км, до 5 км майже, дальність ураження і знищення цього танка. Ось що таке сучасна танкова дуель. Але вона як така відсутня”, — сказав Коваленко.

За його словами, неможливо уявити, що Т-54, Т-55 або Т-62 опиняться в режимі танкової дуелі. Їх використовують насамперед як артилерію.

“Ба більше, навіть не ці старі радянські танки, а ті, які Росія заявляє, що вони не мають аналогів у світі, Т-90М “Прорив” навіть їх використовують для ведення артилерійського вогню. Їх не виводять на першу лінію. Це не функціонал, звичайно ж, танка, використання його як артилерії, але через дефіцит артилерії росіяни змушені їх використовувати саме за таким функціоналом. І це, звичайно ж, зменшує їхню виживаність. Тому що коли танк використовується як артилерія, у такий спосіб він підставляється під контрбатарейний удар у відповідь із застосуванням різного спектра засобів”, — пояснив оглядач.

Також у цьому контексті він згадав цікавий момент технологічного характеру.

“Росіяни просто занехаяли свою танкову програму ще з 80-х років. Вони віддали перевагу танкам Т-72, хоча найперспективнішим був танк Т-64. Банальне порівняння. Найголовніше для танка — його мобільність, особливо коли він робить постріл, вражає ціль і залишає позицію. Задній хід у Т-90М “Прорив”, який не має аналогів у світі, швидкість — трохи більше за 4 км на годину. У той час, як у “Леопарда 1″ було понад 20 км на годину”, — каже Коваленко.

Щодо іншої російської “лякалки” — танка Т-14 “Армата”, на думку оглядача, росіяни не можуть серійно його виробляти тому, що для виробництва цього танка потрібно налагодити серійне виробництво більш ніж 15 тисяч запчастин, деталей і компонентів.

“На сьогодні практично всі російські танки, які ми зараз бачимо, Т-72, Т-90, Т-80, Т-62 — мають у своєму компоненті сотні деталей від танка Т-55. Вони мають спадкоємність”, — резюмував Олександр Коваленко.

Читайте також: Росіяни хочуть використовувати “досвід дідів” у протистоянні з танками Leopard — розбір Коваленка