Від газового шантажу до війни — як Росія намагалася утримати Україну у сфері свого впливу і чому не вийшло (ВІДЕО)

Протягом 31 року Росія намагалася всіма способами утримати Україну у сфері свого впливу. Застосовувала газовий шантаж, фінансування проросійських політичних сил, пропаганду і, зрештою, збройну агресію та повномасштабну війну. Але жоден із методів не приніс бажаного результату, повідомляє FREEДОМ.

У 1991 році Україна стала незалежною, проте зв’язок із Москвою ще тривалий час залишався сильним. Здебільшого, завдяки впливу колишніх комуністичних партійних еліт і тих, хто має економічні інтереси в Росії. Грала роль також інерційна пострадянська ідентичність політиків і частини виборців.

“Після розпаду Радянського Союзу потім була спроба через політичні сили проросійські в Україні зберегти вплив. І там були різні політичні сили, з якими це робилося. Спочатку це були комуністи, потім Партія регіонів, так звана соціал-демократична партія Медведчука тощо”, — коментує аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень Андреас Умланд.

З приходом Володимира Путіна реваншистські імперіалістичні настрої в Росії посилилися і поступово стали домінувати. Свій вплив Москва намагалася посилити насамперед в Україні. Розросталася агентурна мережа, російський капітал скуповував майно і підприємства в країні, спонсорував медіа та політичні проєкти, вибудовував корупційні схеми. Усе це проросійське лобі намагалося затягнути Україну в міжнародні структури під егідою Росії: ОДКБ, Євроазійський економічний і Митний союзи.

“Стало очевидно, що в цьому союзі мала домінувати Росія. Йшлося про створення наднаціональних органів. Це було неприйнятно для України. До того ж і була критика, серйозне неприйняття цього проєкту в парламенті України, у Верховній Раді. І в підсумку не вдалося Путіну затягнути Україну до Митного союзу”, — каже політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимир Фесенко.

Одним із ключових інструментів впливу Росії на Україну був газовий шантаж. Росія була головним постачальником газу до України і використовувала це становище, щоб нав’язувати свою політичну волю українцям. Були й інші важелі впливу. Усе, щоб не допустити євроатлантичної інтеграції України. У 2013 році Віктор Янукович підкорився тиску Кремля і відмовився від проєвропейського курсу. Українці вийшли на Майдан. Революція Гідності перемогла, Янукович утік із країни, а курс до Євросоюзу і НАТО тепер закріплений у Конституції України.

“У підсумку Путін програв. І після цього він уже тактику змінив. Щойно він зрозумів, що Янукович програє, що йому не вдасться зберегти контроль над Києвом, Путін різко змінив тактику і взяв курс на гібридну війну проти України — це захоплення Криму, а потім так звана “русская весна”, проєкт “Новоросія””, — сказав Фесенко.

Росія окупувала Крим і частину територій Донецької та Луганської областей. Кремль продовжив підтримувати проросійські сили в Україні, розраховуючи створити п’яту колону. Тактика гібридної війни не привела до успіху. І тоді Путін зважився на останній аргумент — повномасштабне вторгнення до України. Однак зруйнувати українську державність і позбавити незалежності країну не вийшло. Бліцкриг провалився, а українська армія успішно і планомірно деокупує території України. На поки ще окупованих територіях російська армія і окупаційна “влада” влаштовують той самий “русский мир” — тортури, вбивства, грабежі, безправ’я, розруха і репресії.

“Тут радше йдеться про маніпуляцію, про застосування сили, про погрози. І так зрозуміло, що нібито Росія мало що може запропонувати українцям, навіть якби був режим на цих окупованих територіях помірнішим”, — зазначає Умланд.

Росія вирішила демонстративно покарати українців за прагнення жити в незалежній країні — вільній, європейській. План Кремля не спрацював, український спротив триває. У перемогу України вірить весь цивілізований світ і підтримує Київ озброєнням, фінансами. Санкції дедалі болючіше б’ють по російській економіці, а на всіх міжнародних майданчиках Росія стала ізгоєм. Від перемоги України залежить і доля інших пострадянських країн, які обрали демократичні цінності. Утім, як і майбутнє самої Росії.

Читайте також: Путін сподівається на перемовини з Києвом, якщо вдасться захопити Луганську та Донецьку області — думка