Сьогодні о 08:49
Пострадянські країни об’єднуються в нові союзи на тлі повномасштабного російського вторгнення в Україну. Користуючись моментом, ці держави намагаються зменшити залежність від Росії, вважають аналітики.
Видання Bloomberg зазначає, що Росія впродовж десятиліть була “гравцем із правом вето” і воротарем у північній Євразії. Однак тепер ситуація змінюється, і Москва з роздратуванням реагує на нові союзи серед країн Центральної Азії.
Нові союзи і дистанція
Поки Росія зайнята війною проти України, Казахстан і Вірменія почали налагоджувати контакт зі сторонами, вплив яких у регіоні Москва довгий час намагалася обмежити. Наприклад, з Туреччиною.
Киргизстан теж намагається дистанціюватися від Кремля після вторгнення Росії в Україну. Так восени влада країни ухвалила рішення скасувати навчання Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) на своїй території, які мали відбутися в жовтні. До речі, не один Киргизстан скасував навчання ОДКБ у своїй країні. На аналогічний крок пішли і у Вірменії.
Особливу роль у взаєминах Росії з країнами Центральної Азії зіграли західні санкції, введені за війну проти України. Відкрито порушувати умови санкцій проти Кремля ніхто не прагне. Водночас для Росії країни на кшталт Казахстану можуть відігравати ключову роль в отриманні контрабандної електроніки та інших товарів подвійного призначення. Нагадаємо, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв неодноразово заявляв, що територіальна цілісність України не може бути предметом торгів з РФ.
Центральноазіатські лідери вже давно не поспішають зустрічатися з російським президентом Володимиром Путіним. Наприклад, у грудні минулого року президент Узбекистану Шавкат Мірзієєв відклав візит до Бішкека. Експерти не виключають, що це було зроблено для того, щоб уникнути зустрічі з Путіним на саміті Євразійського економічного союзу.
Реакція на мобілізацію в РФ
Казахстан, Узбекистан і Киргизстан після оголошення в Росії мобілізації заборонили своїм громадянам воювати в Україні. За участь у війні проти України там передбачена кримінальна відповідальність — від 5 до 10 років в’язниці, можлива також конфіскація майна.
А ось у Туркменістані, навпаки, після оголошення в РФ мобілізації, почалося вербування ув’язнених тюрем на війну в Україні на боці Росії. Про це повідомив лідер туркменської опозиції, засновник Загальнонародного Руху “Демократичний Вибір Туркменістану” Мурад Курбанов. За його словами, станом на жовтень уже було завербовано щонайменше 500 російськомовних чоловіків, які відбували покарання у в’язницях Туркменістану. Ось тільки в разі загибелі родичам ув’язнених повідомляють, що ті померли від коронавірусу.
Нафтогазові вмовляння Росії
В економічному аспекті країнам Центральної Азії складніше ігнорувати Росію, адже вона, як і раніше, може сильно тиснути на них енергетичними проєктами.
Казахстан за останній рік активізував діалог з Туреччиною, Саудівською Аравією, Катаром і Арабськими Еміратами. Насамперед йдеться про постачання нафтопродуктів. У листопаді президент країни Касим-Жомарт Токаєв заявив, що збільшить експорт нафти через Каспійське море на 1,5 млн тонн за рахунок подачі нафти в трубопровід Баку-Джейхан, який йде від Азербайджану до середземноморського узбережжя Туреччини. Такою була відповідь Казахстану на те, що Росія неодноразово перекривала потоки трубопроводом Каспійського консорціуму, через який Астана постачає 80% своєї нафти. У Росії пояснювали це “технічними проблемами”.
Водночас російські ЗМІ не втомлюються нагадувати, що “у Росії, Казахстану та Узбекистану великий потенціал співпраці в газовій сфері”. Такі повідомлення з’являються все частіше після того, як обидві країни відмовили Москві створювати газовий союз. Проте “Газпром” заявив про підписання “дорожньої карти” співпраці в газовій галузі з Казахстаном. Переговори з Ташкентом тривають, стверджують російські ЗМІ.
Огляд думок експертів
Які настрої серед простого населення Казахстану та інших країн Центральної Азії на тлі російської агресії проти України? На що здатні нові геополітичні союзи? Як вчинить Москва, якщо союзи сусідських країн зміцняться? Про це в ефірі телеканалу FREEДOM розповіли:
- Віталій Кулік, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства (Україна);
- Дімаш Альжанов, політолог (Казахстан);
- Галим Агелеуов, правозахисник, президент громадського фонду “Ліберті” (Казахстан).
Віталій Кулік: Ніхто не хоче тонути разом із Путіним
— Відбувається повзуча дерусифікація. Це проявляється в ігноруванні багатьох “хотєлок” РФ у рамках Митного союзу та ОДКБ. Це проявляється на рівні двостороннього співробітництва країн Центральної Азії та Росії, коли країни блокують ті чи інші ініціативи Москви. Це проявляється в культурній, гуманітарній мовній політиці країн, коли обмежується мовлення каналів, припиняється робота спільнот, російських пропагандистських ресурсів. Відбуваються якісь слідчі дії щодо проросійських так званих активістів, а за фактом “п’ятої колони”.
Країни Центральної Азії дедалі більше відходитимуть від Росії і дрейфуватимуть або в бік Заходу, або в бік Китаю, або спробують балансувати між ними. Якихось офіційних дій на законодавчому рівні від істеблішменту цих країн чекати не доводиться, тому що країни Центральної Азії перебувають у складній геополітичній ситуації. Вони затиснуті між центрами глобальної гри. З одного боку — Туреччина, з іншого боку — Іран, Китай, Росія. Захід тисне через транзит вуглеводнів. І в цьому відношенні Центральна Азія буде дуже обережною у своїй офіційній або дипломатичній лінії. Але те, що вони відходитимуть від Росії, намагатимуться не перебувати в епіцентрі великого вибуху в Євразії, очевидно.
Ніхто з політичних лідерів Центральної Азії не хоче нести відповідальність за колапс пострадянської системи, яка все ще утримується Росією. Тому вони намагаються знайти точки дотику між собою на регіональному рівні.
Звісно, це не відбудеться як регіональна реінтеграція, бо надто багато протиріч. Але вони намагаються зняти ці протиріччя, зняти те, що було роками накопичено. Наприклад, протиріччя на кордоні між Узбекистаном і Таджикистаном, між Узбекистаном і Киргизстаном, які були дуже складними і пов’язані з етнічними групами, які проживають у Киргизстані. Усі ці проблеми вони намагаються зняти, у всякому разі, міксувати, щоб вони не створювали гострих ситуацій, якими Росія зможе маніпулювати. Зараз це головне завдання, яке вирішують президенти азіатських країн, і почасти вони непогано справляються.
Зараз є побоювання, що війна можлива і в Казахстані, і в інших країнах Центральної Азії. Росія це непрогнозований сусід, який може без пред’явлення якихось умов просто напасти на сусідню країну, почати агресію, вбивати людей, проводити геноцид, відмовляти в цілій нації в праві на самовизначення. Звичайно, цього бояться.
Проти цього протестує значна частина казахстанців. Це те, що є неприйнятним не тільки для етнічних казахів, а й навіть для етнічних росіян, які проживають у Казахстані, які розуміють, що їхня історична батьківщина збожеволіла.
Це величезний плюс, тому що етнічні росіяни могли б бути підмогою для майбутньої експансіоністської політики Росії в цей регіон. Зараз цей простір не перебуває під їхнім контролем, що дуже добре для Казахстану. Не секрет, що Росія неодноразово висувала реальні претензії Казахстану, намагалася чинити на нього політичний тиск, закріпити військову присутність під час бунту в січні 2022 року, коли вводився так званий миротворчий контингент ОДКБ. І тільки втручання Китаю не допустило закріплення російських військових баз і російської військової присутності в Казахстані. Фактично є постійна загроза збройного конфлікту між Росією і Казахстаном. І ця загроза простежується не на рівні заяви офіційних осіб, а на рівні пропагандистської риторики.
Дедалі більше казахстанців з нейтральної позиції переходять на підтримку України більш активно, і це простежується на рівні допомоги, формування громадської думки. Зараз левова частка ЗМІ казахською мовою дає повні цитати Зеленського та українських офіційних осіб “без купюр”. Дають коментарі українських експертів.
Російськомовна преса в Казахстані подає більш стриману позицію. Але жодне видання, яке офіційно зареєстроване як ЗМІ в Казахстані, не проводить проросійську пропагандистську лінію. Тим більше, Казахстан обмежив мовлення російських телеканалів на свою територію. Відбувається негласне видавлювання російських пропагандистських центрів, товариств, різноманітних івентів, які росіяни намагалися розгорнути 2022 року на території Казахстану на підтримку своєї війни проти України. Усі ці ініціативи згорнулися.
Дімаш Альжанов: Казахстан все ще непослідовний у геополітиці
— Казахстан все ще перебуває у сфері впливу Росії, хоча ці взаємовідносини досить токсичні і приносять певні незручності та ризики для уряду. Влада Казахстану всіляко позначає стратегічні пріоритети взаємодії з Росією. Казахстан прийняв останні договори, запропоновані Росією. Зокрема, була розмова про газовий союз. Ця угода відбулася. Казахстан отримуватиме російський газ, а Росія, зі свого боку, отримає можливість користуватися газотранспортною системою Казахстану для того, щоб розширити зону свого експорту газу. І, вочевидь, це стосується Китаю і південноазіатських країн.
Єдиний економічний простір дозволяє санкційним вантажам перетинати територію Казахстану і далі безперешкодно проходити на територію Росії. Так, уряд Казахстану тут взаємодіє зі Сполученими Штатами і всіляко намагається вчасно інформувати і не пропускати продукцію подвійного призначення. Мова про продукцію, пов’язану з електронікою, стільниковими телефонами.
Продукція, яка сьогодні в дефіциті в Росії, проходить через Казахстан. Тому сірий імпорт уже налагоджений, я думаю, не тільки на рівні великих компаній, а й приватних. Окремі люди займаються перепродажем, тим самим насичують ринок Росії тією продукцією, яка потрапила під санкції або ж продукцією компаній, які відмовилися бути присутніми на російському ринку.
Це варто серйозно відстежувати, оскільки ми бачимо, що крім сірого імпорту є ще можливість використовувати казахстанську юрисдикцію. Тобто це ставить країну під загрозу потрапляння вторинних санкцій. І європейським країнам, і Сполученим Штатам, і Україні необхідно більш послідовно, систематично працювати над усуненням нелегального імпорту. Тому що якщо українська сторона не докладатиме зусиль, то ця сіра зона так і залишиться в тіні.
Перші розмови про те, що необхідно мати посвідку на проживання для купівлі нерухомості в Казахстані, були присутніми ще коли тільки перша хвиля росіян прибула в країну. Але зараз, очевидно, ті, хто мають фінансові можливості, вирішили питання очікування тривалого часу на отримання житла. Як цей механізм працює, чи є там тіньові важелі та певні юридичні можливості, які дають змогу цей процес прискорити — мені детально невідомо на цей момент. Але вже є ознаки того, що люди, які мають достатню кількість грошей, можуть усі ці питання владнати в досить короткий період часу. Не відчувається серйозного тиску на росіян, і поки що їхнє перебування в Казахстані залишається на тому ж рівні.
Я думаю, що до річниці російського вторгнення, 24 лютого, ми можемо очікувати на певну активність громадян, які захочуть показати свою підтримку, можливо, в певних публічних акціях або акціях солідарності. Також буде характерна реакція з боку влади Казахстану. Як вона відреагує на це? Чи будуть вони забороняти й обмежувати право на мирні зібрання або ж на інший вид підтримки?
Казахстан від початку вторгнення Росії в Україну є частиною інформаційного простору, де триває протистояння між Україною і Росією. І суспільство Казахстану теж у цьому відношенні сильно поляризоване.
Більшість простих громадян підтримують Україну. Але також є й уряд, який непослідовний у своїй політиці і більше схиляється до підтримки Росії, що дуже сильно злить і насторожує багатьох громадян Казахстану. Тому події в Україні будуть фоном у контексті майбутніх парламентських виборів у Казахстані.
Галим Агелеуов: Центральна Азія поступово стає єдиним регіоном, але прориву немає
— Уряд Казахстану намагається виключити населення з процесу ухвалення рішень. Влада робить усе для того, щоб продовжувати таку саму політику. На прикладі того ж мітингу на підтримку України, адже дозволили провести мітинг тільки один раз, всі інші заборонені. Зараз людям відмовляють у проведенні мітингів до річниці російського вторгнення. Тобто робиться все для того, щоб поставити населення в залежність і монополізувати політику у своїх руках.
Авторитаризм у країнах Центральної Азії пригнічує паростки громадянського суспільства та активізму. Населення підтримує Україну не на 100%, але в більшості своїй. А влада за спиною суспільства проводить свою політику, яка йде з урахуванням інтересів Росії в першу чергу.
Центральна Азія як регіон починає розуміти, що триває процес об’єднання і відбувається спільна звірка інтересів. Більш активно зараз вирішуються прикордонні питання. І кожен залежний один від одного. І тому Центральна Азія поступово стає єдиним регіоном. І це великий плюс. Інша річ, наскільки це все призведе до незалежності від Росії. Поки що процес іде дуже повільно. І дії казахстанського уряду відбуваються з осторогою, вони роблять все дуже обережно, вивірено. Не можна сказати, що йде якийсь прорив, що всі країни Центральної Азії активно розробляють свої внутрішні та зовнішні політики, які абсолютно незалежні від Росії. На жаль, поки що цього немає.
Говорити про чесні вільні вибори в країні поки що не доводиться. Але дуже цікаво буде подивитися, як відбудуться парламентські вибори, тому що у населення з’являється шанс усе-таки протиснути представника в органи влади. Тому політика все-таки буде змінюватися хоч і трохи, але в бік участі народу.
Якась частина населення підтримала прихід військ ОДКБ у січні 2022 року, і сам процес зміни влади був пов’язаний зі встановленням порядку в країні в ці дні. Тому багато хто підтримав ОДКБ, хоча організація виходить із військово-політичних інтересів. І тому ефективність ОДКБ як світового жандарма Росії для самих же учасниць ОДКБ не ефективна зараз.
Кожна країна зараз розглядатиме, чи можливі якісь союзи всередині Центральної Азії або нові з’єднання. Можливо, Туреччина та інші тюркомовні країни братимуть активну участь у цих процесах. Є ще й Шанхайська організація співробітництва (ШОС), тому в нас є вибір.
Ми хочемо бачити Росію вільною від Путіна і його режиму. Але, на жаль, звільнення території України поки що не передбачає зміну режиму в самій Росії. А це було б ідеальним для всіх країн, бо тоді й ми могли б створювати нові комбінації, які не залежать від імперської свідомості.
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
