Обвал автовиробництва, крах авіапрому і проблеми з вугіллям: як воєнна Росія вбиває свою промисловість

Вугільний кар'єр у РФ. Фото: pixabay.com

Повномасштабна війна проти України, розв’язана президентом Російської Федерації Володимиром Путіним, уже майже рік чинить катастрофічний вплив на економіку Росії. Багатомільярдні витрати на військову кампанію істотно підірвали економічний потенціал країни-агресора.

Дуже болючого удару по РФ завдали жорсткі санкції, введені країнами Заходу. Обмежувальні заходи позбавили Росію доступу до фінансових ринків і передових технологічних продуктів, завдаючи шкоди банківському сектору, авіакомпаніям, військовій та автомобільній промисловості.

Своєю чергою, стеля цін на російську нафту різко знизила експорт палива до країн Євросоюзу, а ембарго на імпорт вугілля з Росії негативно вплинуло не тільки на вуглевидобувні підприємства РФ, а й на Російську залізницю, а також на морські порти в Балтійському морі та в Мурманську.

Нафтовий зашморг для РФ

Найбільше постраждала від антиросійських санкцій обробна промисловість, у якій було зайнято понад 10 мільйонів росіян, повідомляє The New York Times.

Як зазначив директор Центру постіндустріальних досліджень (Вашингтон, США) Владислав Іноземцев, ця галузь була в центрі амбітної програми Путіна з диверсифікації економіки та зниження залежності від експорту нафти і газу.

У грудні, за даними американських аналітиків, експорт російської сирої нафти скоротився на 22%. Після введення Євросоюзом стелі цін, експорт нафти в грудні склав у середньому 2,5 млн барелів на добу. Раніше ці показники сягали майже 5 млн барелів. Експорт російського газу у 2022 році також упав майже наполовину порівняно з торішнім.

Аналітики вважають, що обмеження цін на російські нафту і нафтопродукти покликане не тільки скоротити доходи Росії, а й не допустити коливань на світовому енергетичному ринку.

“Надходження до державного бюджету Російської Федерації впадуть приблизно на 30-40% за різними оцінками — це приблизно мінус 30-50 млрд доларів на рік. Це чимала цифра, але вона не є критичною, щоб унеможливити фінансування війни Росії проти України, бо основна мета саме ця”, — зазначив політичний та економічний експерт Валерій Клочок.

В агентстві Reuters зазначають, що це не перше обмеження, пов’язане із забороною російської нафти та нафтопродуктів. Так, у березні 2022 року кілька найменш залежних від сировини з РФ країн відмовилися від російських поставок. Сьогодні країна-агресор шукає нові ринки збуту.

За даними агентства, з початку року найбільшими імпортерами нафти стали Індія і Китай. Однак компенсувати фінансові втрати через запровадження санкцій таким методом Росії навряд чи вдасться.

“Індія із задоволенням братиме сиру нафту, але купувати нафтопродукти Індія не буде, тому що вона якраз має заводи з перероблення нафти. І виходить, що Росія зараз робить собі ведмежу послугу, насичуючи Індію сирою нафтою. Після ембарго і після відмови Європи від російських нафтопродуктів, по суті справи, Росія двічі втрачає. Перший раз втрачає, дуже дешево продаючи свою нафту, а в інший раз втрачає, коли індійські нафтопродукти починають витісняти російські на європейському ринку”, — сказав голова правління Асоціації “Нафта і Газ України”, експерт з енергетики Андрій Закревський.

Як стверджують російські експерти, РФ уже втратила близько 17% видобутку нафти. Згідно з прогнозами на нововведені обмеження, видобуток скоротиться ще на половину. 

Імпортні запчастини — біда для російського авто- і авіапрому

Згідно з даними Росстату, на автомобільних заводах РФ працювали 300 тисяч росіян, а за інформацією профспілок, ще 3,5 мільйона осіб так чи інакше пов’язані з автоіндустрією.

У Росстаті стверджують, що 2022 року виробництво автомобілів у РФ впало до історичного мінімуму. Випуск легкових автомобілів за минулий рік впав на 67%, як порівняти з 2021 роком. З конвеєрів решти заводів зійшло 450 тисяч машин.

Головна причина падіння — сильна залежність російських компаній від компонентів, які поставлялися з-за кордону. При цьому, автомобільні бренди один за одним оголосили про припинення виробництва в Росії. Водночас ціни на автомобілі, які є в країні, істотно зросли. З січня 2023 року вартість підскочила в середньому на 10%.

Проблему із західними комплектуючими визнав навіть Путін. За його словами, у деяких секторах промисловості залежність від імпортних деталей сягає 90%.

Авіаційна промисловість Росії також залежить від західних комплектуючих. Як результат — численні випадки падіння літаків на території РФ, які трапилися минулого року. Російські військові літаки й раніше були застарілими, а модернізація їх була проведена невдало. Тепер же ця проблема лише посилилася.

Особливо погана ситуація з двигунами, які після початку агресії РФ проти України у 2014 році Росії доводиться виробляти самостійно.

“Двигуни свого часу для них виробляли наші запорізькі авіазаводи, вони постачали двигуни для всього Радянського Союзу. Росіяни спробували виконати на своїх заводах такого роду техніку. Але ці двигуни не підпадають під реальні стандарти якості. У Радянському Союзі їх би навіть не прийняли в експлуатацію. Але при цьому вони ставлять їх на свої літаки. І вони швидко виходять з ладу”, — розповів полковник запасу, військовий експерт Роман Світан.

Важкі будні російських вугільників

На сьогодні вугільна промисловість Росії переживає найважчий період у сучасній історії. Війна проти України та антиросійські санкції змушують компанії шукати нові ринки збуту і продавати вугілля з величезними знижками. Водночас швидко вивезти вугілля на закордонні ринки виявилося неможливо.

Як пише The Insider, через перевантаженість залізниць вугільні підприємства скорочують видобуток, однак ситуація при цьому не покращується — експортувати вугілля по морю, навіть у разі розширення пропускної спроможності БАМу і Транссибірської магістралі, все одно не вийде.

За інформацією видання, у квітні 2022 року в Кемеровській області склалася критична ситуація з вивезенням палива. За перший квартал підприємства відвантажили вугілля на 18% менше, ніж було заплановано. У Міненерго оцінювали загальне зниження експорту вугілля більш ніж у 9%.

Чутливого удару по вугільній промисловості РФ завдав також Євросоюз: 10 серпня 2022 року набуло чинності вугільне ембарго на російське вугілля, яке зачіпає чверть усього імпорту з Росії. До того моменту держави ЄС встановлювали контакти з іншими постачальниками, серед яких США, Канада, Австралія, Колумбія, ПАР, Індонезія та інші країни. Крім цього, різко збільшилися і поставки вугілля в ЄС з Казахстану.

У зв’язку з цим, Росія почала активно продавати вугілля до Туреччини, Китаю та Індії, які санкції проти неї не вводили. При цьому Китай купував вугілля вдвічі дешевше, ніж Європа — 170 доларів проти 330 за тонну.

Через деякий час КНР взагалі відновила імпорт вугілля з Австралії, який було перервано через торгову війну. На думку експертів, Пекін унаслідок угоди з Канберрою не тільки знизить закупівлі російського палива, а й зможе зажадати від РФ нові знижки на вугілля.

Читайте також: Росія витрачає гроші випереджальними темпами, — економіст

Думки експертів

Як вплинула війна проти України на російську промисловість? Які “сюрпризи” готує російським автолюбителям і авіакомпаніям 2023 рік? Чи є якісь перспективи у російського вуглепрому? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили:

  • російський незалежний автоексперт, журналіст Сергій Асланян;
  • авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко;
  • експерт із міжнародної політики Тарас Загородній.

СЕРГІЙ АСЛАНЯН: Росія десятиліттями купувала все імпортне, але свого не виробляла

— У Росії останні 20 років абсолютно все йшло шляхом імпортозаміщення. Усе російське було поганим, його потрібно було поміняти на імпортне. І на сьогодні обладнання — імпортне, запчастини для обладнання — імпортні. Не важливо, що це — верстат, який виробляє фарбу або апарат, який виробляє голки. Вони всі імпортні, компонентна база імпортна.

Чому говорять про те, що Росія сама не налагодить [виробництво]. У Росії десятиліттями сповідувався один і той самий принцип: своє ми винайти не зможемо. Візьмімо закордонне, тому що воно дешевше і краще.

У Росії дві напасті: внизу — влада темряви, а нагорі — темрява влади. Ось ця тьма влади нагорі була не в змозі проконтролювати поставки “лівих” запчастин на ринок. І тому були дуже серйозні проблеми: якщо машину лагодиш не з центрального складу запчастин дилера, то ти приречений на російську рулетку і досить часто програєш.

Сьогодні склади з офіційними запчастинами закінчилися. І хоча “Тойота” каже, що вона, попри санкції, готова постачати свої запчастини, але загалом їх немає. На ринку щось присутнє, але це 8-й сорт, 9-й, 15-й і 25-й… І автомобілі вмирають.

І ось з літа почався обвальний продаж “Мерседесів”, “БМВ” і “Ауді”, коли власники респектабельних автомобілів, які не мають змоги годуватися за держкоштом, зокрема поставками першокласних, але нелегальних запчастин, почали збувати авто за будь-яку ціну, тому що обслуговувати їх неможливо.

Через рік, у принципі, помре все: і в олігарха, і в приватника; і дороге, і дешеве; і вітчизняне, і імпортне.

Якщо ти інженер, значить, твоя машина ще більш-менш побігає. Якщо ти не маєш можливості сам її полагодити — а все-таки люди за останні десятиліття відучилися щось робити самі й звикли оплачувати послугу — виконати це буде нікому.

ВАЛЕРІЙ РОМАНЕНКО: Виробництво літаків у Росії вмирає

— Російська цивільна авіаційна промисловість просто лежить на боці, і її “занулили” шляхом перекидання коштів військової авіації. Щоб не бути голослівним: за минулий рік три російські вертольотобудівні заводи виробили лише 12 вертольотів. Це включно з довгограючими експортними замовленнями.

Із виробництвом цивільних літаків там узагалі проблема величезна, тому що новітній їхній проєкт МС 21 розрахований був під американські [двигуни] Pratt & Whitney. А зараз по-швидкому ставлять російський двигун ПД 14, який узагалі ще перебуває на стадії не те, що випробування, а на стадії розробки.

Зараз власне відтворення літаків у Росії тихо вмирає. Минулого року вони випустили кілька літаків Superjet, а двигуни на них ставили з попередніх машин після капремонту.

Тому що двигуни на наймасовіший їхній російський пасажирський літак — наполовину французькі, а обкладинка цього двигуна вже російська. Тобто з двигунами, як для іноземних лайнерів, так і для російських літаків величезні проблеми. Плюс проблеми з тренажерами, плюс проблеми із запчастинами.

Є деталі, які часто виходять з ладу. Якщо їх знімати з літаків, які стоять під парканом, то скоро там опиниться весь парк. А є такі деталі, як скло, запасів яких у Росії не було.

Цей рік для них вирішальний, і не тільки для пасажирської цивільної авіації. У них є сім транспортних компаній-перевізників вантажів, вони вже всі практично закриті, або обнулена їхня діяльність. Навіть найбільша “Волга-Дніпро”, яка експлуатувала цілий парк “Русланів”, яка взяла за ліцензією “Боїнги-747”, — усе це зараз стоїть. У Росії “Боїнгами” і “Русланами” возити нічого, там військово-транспортна авіація тільки працює.

Загалом ситуація досить сумна, і той рік, у принципі, покаже, чи можливі в Росії подальші перевезення, чи вони будуть тихо експоненціально вмирати.

ТАРАС ЗАГОРОДНІЙ: Вугільна галузь Росії отримує подвійний удар

— Якщо дивитися структуру бюджету РФ на дату початку відкритої агресії проти України, то більшу частину приносили вуглеводні. Йшлося про ті чи інші податкові платежі, які були пов’язані насамперед із нафтогазовою галуззю.

Вугільна галузь була, але не мала такого великого значення для бюджету. Але видобуток вугілля – досить трудомістка галузь, там дуже багато людей зав’язано, зокрема після того, як Європейський Союз ухвалив рішення обмежити співпрацю з Росією в енергетичній сфері.

Тому першим під удар потрапило якраз вугілля, а потім уже нафта і газ. У результаті зараз вугілля фактично не постачається на досить ліквідний, вигідний і зручний для Росії європейський ринок. Тобто цей ринок фактично зник.

Єдиний ринок, куди вони зараз намагаються переспрямувати вугільний напрямок, — це країни Азії, насамперед Китай, де є досить потужні теплові станції, які активно використовують вугілля.

Але ж у Китаї теж не ідіоти сидять, вони розуміють, що Росії вугілля дівати нікуди. І, відповідно, починають викручувати руки і вимагати від Росії додаткових знижок уже до наявного вугілля.

Але проблема російських вугледобувних компаній у тому, що в Китаю є альтернатива російському вугіллю — це Австралія. Там досить теж дуже щільне ставлення вибудувано. І щобільше, Китай зараз віддає перевагу австралійському вугіллю.

Зараз у вугільній галузі Росія отримує подвійний удар: з одного боку, немає експорту в Європу, з іншого — там скорочується споживання, зокрема металургійними компаніями.

Єдиним плюсом для вугілля є те, що його можна складувати. Зараз компанії, які видобувають вугілля, на відміну від нафтогазових підприємств, можуть складувати його де-небудь на відкритих майданчиках.

Якщо уряд Росії надрукує гроші або дасть кредити вугільним компаніям, вони будуть ще за інерцією якийсь час працювати, а людям ще будуть платити гроші. Але знову ж таки, до певного часу, тому що там питання буде в збуті.

Якщо у вугільників є обігові гроші, то вони на папері можуть не скорочувати виробництво, але працюватимуть фактично на склад, щоб просто неба зберігати це вугілля, тому що воно не псується. Але насправді криза збуту вже, звичайно ж, існує. Тим паче рентабельність сильно падає, що викликає ланцюгову реакцію.

Читайте також: Путін намагається перевести економіку РФ на військові рейки — чи вдасться це: думки експертів (ВІДЕО)

Прямий ефір