Тільки-но в Білорусі закінчилися одні військові навчання, як одразу ж анонсували нові. Вони, за даними Міноборони РБ, триватимуть до кінця січня. У Генеральному штабі Збройних сил України повідомляють, що ситуація на Північному напрямку контрольована, повідомляє FREEДОМ.
Надія живе в невеликому селі біля кордону. Від її будинку до Білорусі всього 10 км.
“Ми близько до кордону, по нас по перших будуть бити. Куди нам ховатися? Ми можемо в ліс утекти. Човном переплисти, щоб там де-небудь сховатися. А так погріб є. Жахливо, ми дуже співчуваємо тим людям, де постійно вибухи і будинки розбомблені. У нас ще, слава богу, нема чим грішити”, — сказала вона.
Від початку повномасштабної війни жителі прикордоння облаштували собі укриття в підвалах і льохах. Кілька разів у них ночували.
У місцевої жительки Наталії всередині стоїть старенький диван, а також є запаси моркви та картоплі. Жінка розповідає, що місцеві будували оборонні споруди і навколо лісу.
“Найбільше боїмося тієї Бучі, того всього, що відбувалося тоді з людьми. Ось такого, того мародерства, того знущання з людей. Те, що, там, наприклад, загинемо чи щось таке… найстрашніше, мабуть, — знущання”, — поділилася вона.
Також спорудили укриття і в лісі. Підземні сховища замаскували гілками. Вхід обклали мішками з піском. Усередині поклали тюки з соломою. В одному з укриттів можуть сховатися понад пів сотні людей. Будувати такі почали ще на початку вторгнення.
“У два накати ліс. У два шари мішки з піском. Це надійно, навіть за прямого влучання міномета витримує. Як тільки війна почалася, було більш тривожно. Люди сильно переживали, бо дуже часто бомбили з Білорусі й ракети летіли над нашими селами, літаки навіть у повітряний простір нашого району залітали, запускали ракети. Вони били по Львову, по Луцьку, і нафтобаза, і аеропорт. Ми чули не тільки літаки, але й коли ракети летіли, то чутно було звуки”, — розповів староста прикордонного села Борис Шубич.
Проте за 10,5 місяців війни тут уже звикли жити в нових умовах. На сторожі й військові. Вони уважно стежать за тим, що відбувається по той бік кордону. Від цього місцевим спокійніше.
“Зараз ситуація контролюється. Білоруси теж самі окопуються по Дніпровсько-Бузькому каналу. Ми ж не нападатимемо, завдання наших військ, які тут перебувають, — захист територіальної цілісності України. А те, що вони бояться, нехай бояться”, — сказав Шубич.
Захищає Волинь від агресора і сама природа. Що ближче до кордону, то непрохідніші ліси й болота.
“Яка колона, там дороги немає в нас зовсім. 5 км від кордону суцільна трясовина. Місця такі непрохідні, сама природа поставила хрест на всіх наступах”, — зазначив староста прикордонного села.
Нині до Білорусі знову прибувають ешелони з озброєннями та новими силами, але люди впевнені, що це не для атаки.
“Розумієте, лякають, щоб відволікти наші війська. Це ж скільки військ, тисячі кілометрів кордону”, — вважає житель прикордонного села Олександр.
У Генштабі ЗСУ підтверджують, що наступ із північного боку наразі малоймовірний. Ознак формування наступальних угруповань противника розвідка поки що не фіксує. Утім, недооцінювати ворога теж не варто. Головне, кажуть місцеві жителі, — вірити захисникам України.
Читайте також: Льотні навчання в Білорусі: на що чекати Україні, відповів Ягун
Нагадаємо, як заявив представник із закордонних справ Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі Валерій Ковалевський, Білорусь фактично бере участь в агресії, незаконній війні проти України. У самопроголошеного президента Олександра Лукашенка немає можливості уникнути виконання вимоги Володимира Путіна щодо участі в цій війні.