Витрати Росії на війну в 2023 році значно зростуть. Російська влада планує зібрати на війну та “оборонку” 150 мільярдів рублів: менше витрачатимуть на ЖКГ, спорт, культуру і навіть на ЗМІ. Крім цього, стрімко тануть запаси Фонду національного добробуту.
Така політика Кремля ретельно приховується від населення — як і мобілізація, якої начебто й немає, а вона потужно йде.
Що ховається за цим рішенням? Робота підприємств в чотири зміни, як за радянських часів? Продукти за картками? Урізання “соціалки” — щоб все витратити на війну? Про це — в авторській рубриці шеф-редактора телеканалу FREEДОМ Олексія Мацуки.
Війна за рахунок “соціалки”
З’ясувати все важливо, бо саме від фінансової ситуації залежить, як довго Москва зможе продовжувати війну на українському фронті. А цьогорічний бюджет Росії вже встигли охрестити казковим, якщо не сказати фантастичним. У його виконання не вірить майже ніхто. Держборг зростає, доходи від продажу нафти та газу, які “підтримували штани” російської економіки — падають; як і резерви, які незворотно тануть. То що ж виходить? Грошей на війну з Україною немає?
Не зовсім так! Їх якраз і шукають. Але за рахунок урізання “соціалки”, витрат “Газпрому” та вугільників з хіміками. На цьому давайте зупинимося детально: витрати Росії на війну в цьому році значно зростуть.
Майже на 60% збільшаться витрати на силовиків. Тобто на утримання МВС, Росгвардії, спецслужб, Слідчого комітету, прокуратури та інших. При цьому російський Мінфін ретельно приховує, на що саме піде решта грошей для “оборонки”. На виробництво боєприпасів? Чи дрони-камікадзе за іранською ліцензією почнуть робити? А може на утримання військових і компенсації сім’ям загиблих — адже на носі нова хвиля мобілізації! Не кажуть і скільки планують витратити на анексованих українських територіях.
Але цікаво, що витрати на нацбезпеку та оборону цього року становитимуть 9,4 трлн рублів — це третина російського бюджету. Нічого собі цифра! Майже 134 мільярди доларів виходить, якщо перерахувати.
“І уряд, і Кремль розуміють, що економіка має працювати в режимі “гармати замість масла”. Росія спрямовує на військові витрати (в широкому значенні слова) приблизно 5% ВВП. Це історичний рекорд за пострадянський час, починаючи з 1992 року”, — розповів російський економіст, колишній заступник голови Центробанку РФ Сергій Алексашенко.
То що ж виходить? Чи означає “перехід на військові рейки”, що в Кремлі спробують повторити радянський досвід, коли на цивільних заводах робили патрони та боєприпаси, а все машинобудування працювало лише для фронту? Але зараз не ті часи, коли люди таке терпітимуть! Тоді й продукти були за картками… Навряд чи до цього дійде — Кремль не захоче настільки сильно загострювати ситуацію всередині країни, але економити звичайно планують. Насамперед, на простих росіянах, тобто на “соціалці”. Зокрема, на освіті та охороні здоров’я.
Про це, як пише американське видання Bloomberg, йдеться в розпорядженні російського віце-прем’єра Михайла Мішустіна. Так російська влада планує зібрати на війну та “оборонку” 150 мільярдів рублів. А для цього менше — якщо порівнювати з минулим роком — витрачатимуть на ЖКГ, на спорт, на культуру і навіть на ЗМІ. Тут, звичайно ж, одразу постало питання — невже уріжуть бюджет нескінченних “скабеєвських” ток-шоу?
Мабуть, так, оскільки один день війни з Україною, за підрахунками видання Forbes, коштує Кремлю колосальну суму — 400 мільйонів доларів. І брати їх десь треба! Минулого року їх покривали за рахунок здавалося б недоторканної “кубишки” — Фонду національного добробуту. Звідти уряд неохоче брав фінанси навіть в ковідні роки. Але на війну не соромилися.
І як наслідок запаси цього фонду вже зменшилися на третину, з 13,5 трильйона рублів до 8,99. Де ж брати гроші? В борг? А хто дасть?
Схоже, в російському уряді вигадали простіший шлях. Зібрати, що потрібно, за рахунок підприємств. Наприклад, з того ж “Газпрому”. З січня цього року найпотужніша держкорпорація Росії має додатково перераховувати до бюджету по 50 мільярдів рублів щомісяця.
Загалом з підприємств нафтогазового сектору Кремль планує зібрати більше третини (34%) доходів до бюджету. Крім того, додаткові збори заплановані для виробників добрив та видобувачів вугілля. Це плюс до того, що вони вже забирають близько 50% від чистого прибутку.
І це ще не фінал, визнають аналітики.
“Закладений офіційний дефіцит бюджету сягає 2,9 трильйона рублів в 2023 році, але через зниження цін на нафту, якщо воно збережеться і далі, дефіцит може сягнути 5 трлн рублів. І це вже буде шалена цифра, після якої будуть змушені зрізати всі витрати”, — пояснив фахівець Економічної експертної платформи Олег Гетман.
Колишнього прибутку від продажу газу та нафти через санкції і так званий “стельовий” тариф вже справді не буде. Та й Китай з Індією колишні обсяги продажів, хоч би як намагалися, точно Росії не наростять. Навпаки, намагаються виторгувати знижку, користуючись тим, що Європа не бере. От і виходить, що доведеться всередині країни шукати, де б ще відщипнути.
“Ми повернулися до великої залежності від нафтових доходів, яка спостерігалася до 2014 року. Стеля цін на нафту та скорочення російського експорту значно підвищують уразливість бюджету. Мінфіну треба буде думати про підвищення податків, бо без підвищення податків …дуже важко повернутись до збалансованого стану”, — підтвердила російська банкірка Наталія Орлова.
Ну а що далі, запитаєте ви? Чи переводитимуть всі підприємства на військові рейки?
Дрони замість кавоварок
Вже є дані української розвідки, що іранські “Шахеди” планують збирати на заводах в Тольятті та в інших містах Росії. Очевидно, щоб продовжувати війну справді підуть на перепрофілювання багатьох підприємств. Питання тільки — коли це станеться.
“Звичайно, зараз це лише початок процесу. Наскільки активно залучатиметься громадянське населення та всі інші галузі у виробництво різноманітних товарів та послуг, необхідних для підтримки фронту… Зрозуміло, що торкнеться досить широкого спектру галузей. Потрібні не тільки ремонтні роботи з відновлення техніки, що не зазнала пошкоджень, не тільки виробництво нової військової техніки, певного роду снарядів, а й досить банальні речі: екіпірування солдатів, виробництво бронежилетів, різні медичні товари”, — підтвердив російський економіст Григорій Баженов.
Мобілізація та перехід на військові рейки необхідні Кремлю ще й тому, що економіка через війну в Україні повільно, але впевнено йде вниз. Плюс з Росії йде міжнародний бізнес, а це і інвестиції, і доходи до бюджету.
Згідно з дослідженням Єльського університету, більше тисячі компаній вже публічно оголосили про згортання своєї діяльності в Росії. Скажете — дрібниця? Відкрили “Смачно і крапка” замість “Макдональдса”, що пішов — і викрутилися? Але це не так. Через фінансові втрати Москві вже не вистачає ресурсів, ніж воювати.
“У цій війні росіяни вже пішли на такі кроки, як “реанімація” гаубиць Д-1 часів Другої світової, розконсервація великокаліберних САУ типу “Півонія” та “Тюльпан”, зняття зі зберігання САУ “Гіацинт”. Але навіть за таких кроків максимум, який вдавалося накопичити на фронті — це до 1500 “стволів” всіх типів. Але ж снарядні арсенали у росіян теж не бездонні”, — повідомив аналітик Defense Express Іван Киричевський.
Бракує і людських ресурсів. Це також очевидно. Звідси й активні чутки про нову мобілізацію. Але вони лише підігрівають від’їзд з Росії тих, хто воювати не хоче. Кажуть, вже й трактористів, а не лише кваліфікованих айтішників не знайти. Половина компаній в Росії вже відчула кадровий дефіцит!
“Найгірше для економіки — це ті страхи, які ще не справдилися, але можуть. Це страх січневої мобілізації. Ви висмикуєте з промисловості людей, цих людей переміщаєте в менш продуктивне середовище та змушуєте займатися чимось іншим”, — розмірковує директор Центру досліджень економічної політики Олег Буклемешев.
Тому, хто саме стоятиме на військових рейках — теж велике питання. Тут, звичайно, про людей мало хто згадає. Але прогнози звучать, наче зведення радянського інформбюро 1940-х років — “все для фронту”.
“Всі ресурси — людські, матеріальні — треба буде кинути на потреби війни. Держплан …на 60-80% всього виробництва, мобілізація 3-5 мільйонів чоловіків в армію, мобілізація жінок на заводи та транспорт — оскільки без мобілізації жінок та мобілізаційного виробництва в умовах зовнішньої блокади армію не одягнути та не озброїти”, — заявив російський громадський та політичний діяч, колишній політв’язень Михайло Ходорковський.
Але як би не намагалися, час все-таки втрачено, кажуть експерти. І тепер все вирішується не в тилу, а на полі бою. А ось які сценарії можливі в 2023-му? Що на нас всіх чекає? І які варіанти розвитку подій можливі і на лінії фронту, і на політичному фронті? Про це я розповім в наступному випуску моєї авторської програми.