Навіть у розпал війни Україна почне відновлювати свій ВВП: інтерв’ю з економістом Романом Шереметою

Світ поринув у нову реальність ще до того, як Росія розпочала повномасштабну війну проти України. Країни всієї земної кулі не встигли подолати коронавірусну кризу, як її спіткала нова — війна в центрі Європи. Насамперед зміни торкнулися економіки. Чи впорається Україна з таким нашаруванням криз у 2023 році і наскільки вони страшні для провідних країн світу? Про це в ефірі телеканалу FREEДOM розповів український вчений економіст Роман Шеремета.

— Криза, спричинена пандемією COVID-19, потім війною в Україні, — все це вплинуло і на світову економіку. Тож які особливості цієї “нової реальності” у світовій економіці, як вона вплинула на світ?

— Ми перейшли від однієї кризи до іншої. Ми навіть не змогли повністю запобігти кризі коронавірусу. Таким чином, у результаті ковіда ми спостерігаємо незначне зростання інфляції у Сполучених Штатах та Великій Британії, у європейських країнах, у Китаї, практично у всьому світі. Сьогодні, коли українці стикаються з інфляцією, вони часто гадають, що це результат війни. Почасти так і є, але це також є результатом пандемії та виходу з неї. Таким чином, інфляція — одна з проблем, з якими ми все ще стикаємося через пандемію, яка порушує ланцюжок поставок.

І війна, безумовно, сприяла цьому, тому що запроваджено ембарго на російську нафту, торгівля російською нафтою невелика зараз. Ще на початку року ціни на нафту злетіли, і потрібен був деякий час, щоб вони знизилися. Природний газ — це ще один ресурс, який вплинув на ціни на продовольство, тому що Україна є одним з найбільших постачальників зерна та олії у світі. Отже, у нас виникла ще одна проблема — реструктуризація економічного ланцюжка поставок у всьому світі. І, звісно, третя проблема, з якою, як ви знаєте, стикається саме Україна, полягає в тому, що наша економіка скорочується. Зокрема, в Україні ВВП значно знижується. Таким чином, глобальні тенденції, що відбуваються у світі, набагато руйнівніші для України, ніж для решти світу. Але ми перебуваємо у стані війни.

— Яку роль у цій ситуації відіграють насамперед політики, а не економісти? Тому що, як ми бачимо, згодом ситуація може бути набагато гіршою.

— У нас завжди бувають “пророки кінця світу”, які кажуть, що все буде набагато гіршим. Насправді ж ми не знаємо напевно, але проблема, ймовірно, полягала в тому, за яку економічну політику голосують політики та запроваджують після цього. Це дуже часто не збігається з думкою економістів. Ймовірно, йдеться саме про заходи щодо уповільнення інфляції, але ми завжди повинні розуміти, що ми робимо, пов’язане з певними витратами та вигодами. Будь-який сценарій, який ми виберемо, принесе певні переваги, а потім спричинить певні наслідки.

У США інфляція зросла до 11% на рік, що є найвищим показником за багато років. Але є ще один табір, який скаже: “Борячись з інфляцією, ми підвищуємо процентні ставки”. І оскільки люди та фірми не можуть отримати гроші у банку, вони не зможуть відкривати нові підприємства. Керувати існуючим бізнесом буде набагато дорожче, тому що у вас є кредити, які ви повинні погасити, а процентні ставки набагато вищі. Тому сьогодні є побоювання, що уряд, особливо у Сполучених Штатах, як, ймовірно, і у Великій Британії та Німеччині, чинить надто сильний тиск, надто сильно підвищуючи відсоткову ставку, борючись з інфляцією, але й створюючи зовсім іншу проблему: люди та підприємства не мають доступ до кредитів і грошей, що може призвести до рецесії.

— Уряди різних країн намагаються впоратися з цією кризою — частина рішень зводиться до того, щоби просто допомогти бізнесу додатковими грошима або допомогти людям. Небагато країн через проблеми зі своїм політичним майбутнім прислухаються виключно до фахівців, які роблять свої прогнози на основі теорії оцінки ризиків, заснованих виключно на наукових дослідженнях економіки. Це може ускладнити життя людям, але дуже розумним для країни в цілому. Чому це так?

— Так. Наприклад, у скандинавських країнах соціалістичніша структура, а це означає, що податки там досить високі і роль уряду значно вища, але уряд також надає безліч соціальних пільг. Уряд часто робить все можливе, щоб зберегти їхнє соціальне становище. Зробити це проблематично, бо, як я вже сказав, ми намагаємось зупинити інфляцію. Даючи людям просто багато грошей на купівлю речей, ми не усуваємо цієї проблеми, ми посилюємо її. Тому коли ми підвищуємо відсоткові ставки і одночасно даємо людям додаткові гроші, подібна політика вбиває саму себе. Тому нам справді потрібно пережити цей важкий період, перш ніж ми знову повернемось до нормальної економіки. І це неминуче. Як я вже сказав, завжди є витрати та переваги. Ми повинні бути готовими до збитків, щоб стабілізувати економіку, інфляцію та зайнятість населення тощо.

— Якби не людський фактор, якби не “особливі” інтереси на кшталт корупції, якщо прислухатися до думки фахівців у різних галузях науки, ми могли б попередити безліч проблем як у світовій економіці, так і війну в Україні, адже шлях до сьогоднішньої війни розпочався не 24 лютого, а набагато раніше.

— Сьогодні існує один людський фактор, який дуже й дуже непередбачуваний, і це робить його проблематичним. Може існувати економіка і країна рухається в одному напрямі, але має один божевільний хлопець, який вирішує підштовхнути свою країну до дуже дурного сценарію, абсолютно непрорахованого і божевільного. У нас таке траплялося за часів Гітлера, Сталіна, Путіна.

Справа в тому, що є люди, які можуть відігравати непропорційно важливу роль у країні, і вони можуть робити те, що є виключно в їхніх меркантильних інтересах. І це дуже проблематично. Так, наприклад, одна з причин, через які Путін розпочав війну в Україні, полягає в тому, щоб зміцнити свої позиції в Росії, тому що його підтримка скорочується, а економіка Росії зазнавала труднощів і люди більше не хочуть бачити його президентом. А тепер у вас війна, і тому росіяни мають спільного “ворога”. І раптом усі почали підтримувати Путіна.

На жаль, ми ніколи не зможемо повністю позбавитися людського чинника. Ми намагаємося позбутися його, створивши демократичне суспільство. І чим демократичнішими є країни, тим більше вони передбачувані.

— Ви кажете, що людський фактор — непередбачуваний, але дозвольте мені не погодитися з вами. Адже йдеться про взаємну відповідальність. Я говорю про багаторічні загравання з Путіним у різних країнах, різними політиками з великими грошима, з великими інтересами. І не лише в Європі, навіть у Сполучених Штатах та інших країнах. Деякі їх продовжують підтримувати різні фінансові відносини з РФ. І вони це знали, тому що тепер вони відкрито заявляють про те, як помилялися і що в цьому є їхня провина.

— Згоден. Але це проблема не окремої людини чи окремих осіб, а окремих європейських політиків. Звичайно, є ті, хто має набагато тісніші зв’язки з Росією, Путіним, і їм особисто це вигідно. Отже, якщо ви подивитеся на Німеччину, Австрію, Францію та інші країни — провідні політики, колишні канцлери, колишні міністри, члени парламенту входили до рад директорів російських компаній і отримували великі гроші в особистих інтересах після виходу з політичного світу. Вони вирушили за вигодою до Росії. Але знову ж таки, справа не в окремих людях — справа на користь.

Я думаю, що світ прагматичніший, ніж ви думаєте, і більш опортуністичний. Усі хочуть для себе найкращого. Хіба Німеччина не будувала тісні зв’язки з Росією? І це не завдяки канцлеру Німеччини Олафу Шольцу, чи колишньому канцлеру Герхарду Шредеру, чи іншим політикам — це пов’язано з тим, що співпраця з Росією принесла користь Німеччині загалом. Вони отримували більш дешевий газ, дешеву нафту. Вони принесли користь країні, і тому співпрацювали з Росією. Те саме можна сказати і про будь-яку іншу європейську країну. Але, як я вже сказав, завжди є і ціна, яку треба заплатити, і економічний зиск.

— Давайте простежимо, до чого призвела політика цих країн і спробуємо зрозуміти роль таких гігантів. Або, можливо, відтепер вони не гіганти. Я маю на увазі США, Росію, Китай, Європейський Союз, країни Азії, тому що війна в Україні посилила ситуацію та повністю зруйнувала звичні ринки. Як виглядатиме нова конфігурація лідерів у найближчому майбутньому? Чи ми побачимо ще нового гіганта, наприклад, Туреччину чи Індію чи деякі країни Африки? Якими будуть нові зміни лідерів економіки?

— Відносини у світі безперечно зміняться. Вони вже змінились. Ця війна з Росією показала світові, що ми не можемо покладатися на диктаторські режими. Ми не можемо покладатися на недемократичні режими, які, наприклад, підштовхують Сполучені Штати до збільшення виробництва та виведення його з Китаю. Бо якщо Китай вирішить вторгнутися на Тайвань, тоді ми опинимося в ще одному стані війни. Тому США почали виробляти напівпровідники, яких раніше вони не мали. І все частіше ми бачимо такі приклади в Європі, яка вирішила відмовитися від російського палива. І це правильно — відмова від газу та нафти і натомість зміцнення партнерських відносин, наприклад, зі Сполученими Штатами, які постачають дедалі більше нафти до Європи та зрідженого газу. Вони не можуть передавати його трубами, але можуть робити це через скраплений газ у танкерах. Все це приклади реструктуризації економіки. Тому, я вважаю, що відносини між Сполученими Штатами та Європою напевно стануть ще тіснішими. Насамперед, під час війни інші країни дбають про себе. Тому нам треба покладатися на власні зусилля.

Країни спробують стати незалежнішими. Вони намагатимуться виробляти більше товарів та послуг на своїх кордонах, особливо товари та послуги першої необхідності. Це основна тенденція, яку я бачу зараз у центрах впливу Туреччини, Китаю та інших гравців. Я дійсно думаю, що США та Європа зміцняться після цієї війни як центральні гравці у світі. Щодо Китаю — він справді зрозуміє, що програє через свої спроби грати на двох фронтах: дружити з Росією та дружити зі США, тому що Китай більш залежний від Заходу, на відміну від Росії.

— Я хочу запитати вас про ваш погляд на реальну ситуацію в економіці Російської Федерації, тому що ми знаємо про санкції, про ізоляцію, крах на ринках, а й про відмінність в оцінках як усередині Росії, так і за її межами. Але факт залишається фактом: Путін все ще має гроші. Його народ не мав, немає і, очевидно, їх і не буде в найближчому майбутньому. То як впливає ізоляція?

— Я не малюватиму рожеву картину чи картину повного провалу. Очевидно, коли ви чуєте, як хтось із Росії щось говорить, ви, швидше за все, розумієте, що він бреше. Я маю на увазі, що ми знаємо про це вже сто років. Російські брешуть. Російська пропаганда це повна брехня. І російські офіційні особи брешуть, я б сказав, у 50% випадків. Найкраща оцінка російської економіки, яку я коли-небудь бачив, походить від групи Єльського університету. При університеті є бізнес-школа, яка відстежує всі компанії, тисячі компаній, що залишили Росію, вони відстежують показники російської економіки на академічному рівні. Уявіть собі, що всі великі компанії я маю на увазі Google, Microsoft, Apple і так далі ніколи не повернуться. Це дуже великий ризик.

Росія руйнується, її економіка падає. Для України ситуація інша — за прогнозами, ВВП цього року значно знизився, але Jp Morgan (один із найбільших банків світу — ред.), Світовий банк та інші установи прогнозують, що наступного року ВВП України зросте і навіть досягне 10%. Тож навіть у розпал війни ми почнемо відновлювати наш ВВП. В Україну надходитимуть прямі іноземні інвестиції.

— Говорячи про вигоди, спробуймо побачити майбутнє України, бо, як ви кажете, країни прагматичні. Звісно, вони мають намір заробити гроші на відновлення України. Але з останнього виступу Зеленського у Конгресі ми зрозуміли, що Україна у політичному плані — суб’єкт. А як це виглядає з економічного погляду, тому що європейські країни вкладають величезні гроші на відновлення нашої країни, і розвиток нашої економіки залежить від того, наскільки війна затягнеться. І чим довше це продовжуватиметься, тим важчою буде ситуація з нашою економікою. Яке місце у майбутньому та в якій сфері нас очікує?

— Що відбувається з українською економікою? За прогнозами, ми справді досягли дна і що ми, швидше за все, зростатимемо навіть наступного року і значно виростемо. А по-друге, нам буде надана велика міжнародна допомога. Я маю на увазі, що близько 45 мільярдів доларів надійдуть зі Сполучених Штатів. І це вже рішення Конгресу. Можливо, прийдуть інші види допомоги, і це тільки від уряду. Будуть і пожертвування, і прямі іноземні інвестиції. А ще 18 мільярдів доларів від Європейського Союзу. Таким чином, загалом Україні може бути надано допомогу у розмірі 100 мільярдів доларів. Це половина нашого ВВП у найкращий час, який ми пережили в Україні. І якщо ми зможемо виробляти більш як половину ВВП, а вони дадуть нам ще половину ВВП, тоді ми переживемо цю війну.

Звідки ми візьмемо гроші? Російські активи заморожені на суму понад 300 мільярдів доларів, і зараз створюється механізм конфіскації та передачі цих грошей Україні або, принаймні, їх частини. Так, наприклад, є закон, зареєстрований в американському Конгресі, який, зокрема, дозволить американському уряду заморозити російські активи та передати їх Україні. Це й виплати Росією репарацій. Сподіваюся, що зі зміною режиму вони поколіннями виплачуватимуть репарації. Ми введемо податок на нафту, наприклад, і щоразу, коли Росія торгуватиме нафтою, стягуватиметься невеликий податок, який виплачуватиметься Україні як частина репарацій. І цей податок буде запроваджено протягом наступних ста років. І це лише один приклад.

— До питання про західні гроші це кредити чи благодійність? Я маю на увазі, що всі ці гроші, які пропонують наші міжнародні партнери, ми маємо віддати?

— І те і інше. Я вірю, що Україні буде прощено більшість боргів. Але, щиро кажучи, я вірю в кредити, у позики, а також у благодійність, тому що позики ставлять нас перед відповідальністю. Все на кшталт підприємництва — коли ви берете кредит, знаєте, що його треба повернути. Тому ви повинні набагато відповідальніше підходити до його використання. Тож у цьому немає нічого поганого за умови, що кредит має правильну структуру, правильну відсоткову ставку.

Коли бізнес побачить в Україні реальні можливості, розпочнеться траєкторія одужання.

— Моє останнє питання стосуватиметься вашого прогнозу на 2023 рік, тому що зараз ми спостерігаємо суцільну кризу — продовольчу, енергетичну, соціальну — у вигляді зростаючого розриву між багатими і бідними людьми в усьому світі через популізм деяких політиків, а також демографічну кризу і криза міграції. Чи все це з нами надовго? Наступного року рецесія посилиться?

— Я не знаю, чи буде рецесія. Можливо. Але якщо вона й настане, я думаю, вона не буде довгою. В економіці немає нічого структурно-негативного. Наприклад, у 2009 році, коли ми мали кризу, ця криза була викликана структурно зруйнованою банківською системою. Кредити безконтрольно надавалися і без відповідальності. Після того, як ми отримали пандемію ковіда, знову виникла проблема, яка призвела до деякої рецесії. Але це структурна проблема.

Тепер ми контролюємо власну рецесію. Тому ми підштовхуємо економіку до рецесії з певних причин. Я вже казав вам, що ми намагаємося боротися з інфляцією у світі, і робимо це погіршуючи економічну ситуацію. Саме таку ціну ми готові заплатити, щоби зупинити інфляцію. Прогноз досить стабільний: в Україні, наприклад, курс долара має становити близько 40 гривень за 1 долар, що цілком керовано. Отже, я не думаю, що настане кінець світу. Я розумію, що цей рік буде важким, тому що ми все ще стикатимемося з безліччю проблем у ланцюжку поставок. Ми все ще боротимемося з інфляцією у майбутньому. Але все це контрольовано. Схоже, що політика, яку проводить уряди, жорстка, але поки що не катастрофічна. З погляду прагматики, я вважаю, що рік буде важким, але не таким страшним.

Читайте также: Санкції остаточно поставили хрест на Росії як експортері нафти й газу, — Закревський