“Принцип батарейки”: якою буде енергосистема післявоєнної України — деталі від експертів

Атаки Росії на енергетичну інфраструктуру показали, що Україні потрібна фундаментальна реформа — децентралізована енергосистема. Так вважає український уряд. Це дасть змогу протидіяти воєнним, політичним, економічним або кліматичним загрозам і викликам, повідомляє FREEДОМ.

Росія цілеспрямовано завдає ударів по українській критичній інфраструктурі, щоб залишити українців без тепла і світла.

На відновлення енергосистеми України можуть піти роки, заявляють в українському уряді. Тому одним із пріоритетів для України у 2023 році має стати реформа енергосистеми.

“Безумовно, зараз ключовим і першим пунктом у будь-якій реконструкції нашої енергосистеми буде питання мілітарних ризиків для системи. Україна проходить через те, через що жодна країна світу ніколи не проходила. Нам немає кого запитати, як побудувати енергосистему, що нам зробити, як її захистити. Але напрацювання вже є, і вони вже реалізуються. Після нашої перемоги ми побудуємо енергосистему, яка окрім сучасних технологій матиме дуже потужний захист саме від військових загроз”, — зазначив міністр енергетики України Герман Галущенко.

За офіційними даними, наразі пошкоджено близько 40% енергетичної інфраструктури України. Країна зіткнулася з нестачею електроенергії.

Постійні обстріли російською армією показали, що Україні потрібна децентралізована енергосистема. Зараз вона — централізована, дісталася у спадок від Радянського Союзу і поставила Україну в залежне становище.

“Цей план енергосистеми було ухвалено ще в 1940-х роках, і він передбачав зовсім інший принцип роботи енергосистеми — у складі єдиної системи Радянського Союзу. Тоді передбачалося, що рух електричної енергії може бути тільки зі сходу на захід, і цей план не передбачав ізольованої роботи енергосистеми України від роботи енергосистеми Росії та Білорусі”, — пояснив експерт з питань енергетики Максим Білявський.

Наразі всі основні базові електростанції в Україні зосереджені в трьох або чотирьох регіонах країни. Це в умовах війни, крім додаткових витрат на ремонти, робить їх легкою мішенню. У разі пошкодження без електроенергії залишається значна частина населення.

Децентралізація ж передбачає розосередження джерел генерації та будівництво мініелектростанцій, що зробить енергосистему України менш вразливою. Також використовуватимуть індивідуальний підхід до кожного регіону і розширять коло використовуваних джерел енергії. Не покладаючись лише на одну альтернативу, а міксуючи їх для кращого результату.

“Процес децентралізації — це процес інсталяції нових об’єктів генерації. Не можуть встановлювати тільки вітрові або тільки сонячні електростанції. Бо тоді функцію балансування електромережі неможливо буде виконати в повному обсязі. Адже вітер іноді є, а іноді — ні. Тобто складно прогнозувати, а енергія потрібна вже на “сьогодні”. Для цього ще на підготовчому етапі для того чи іншого регіону підбиратиметься найбільш вдале компонування мобільних модульних генерацій. На мій погляд, вони складатимуться з газових генерацій із сонячною та вітровою електростанцією”, — продовжив Білявський.

Україна активніше використовуватиме потенціал відновлюваної енергії — сонячної, вітрової, водневих технологій. Для деяких регіонів країни саме альтернативна енергетика може стати порятунком.

“Для маленьких громад, особливо віддалених або тих, що постраждали через окупаційні дії, на мій погляд, це буде єдиним рішенням. Шукати можливість збалансувати таку систему, наприклад, ставлячи сонячні батареї та невеличкі акумуляторні системи — і вони накопичуватимуть зайву енергію, яка вироблятиметься під час світлового дня”, — зауважила експертка у сфері відновлюваної енергії Олена Колтик.

Але головним компонентом децентралізованої енергосистеми України буде система накопичення електричної енергії. Свого роду “принцип батарейки”, щоб мати змогу балансувати і своєчасно реагувати на потреби в електроенергії того чи іншого регіону.