Ціна питання — трильйон: як і коли відбудують Україну — розбір Мацуки

1 трлн дол. — стільки, за словами президента України Володимира Зеленського, коштуватиме відновлення України. Досвід Другої світової війни показав: якщо правильно все організувати, післявоєнний період може стати часом стрімкого економічного зростання, розвитку технологій.

Яким буде умовний “план Маршалла” для України? Скільки він займе часу? І, головне, хто його профінансує — відповіді на ці запитання шукав шефредактор телеканалу FREEДOM Олексій Мацука.

План відновлення

Скільки потрібно буде грошей — президент Зеленський уже озвучив. Як мінімум трильйон доларів. А ось як це все організувати? І в які терміни?

У Києві план відновлення розділили на три етапи. Перший — оперативне відновлення інфраструктури ще в той момент, поки тривають бойові дії. На другому проводитимуть детальну інвентаризацію збитків. А третій етап якраз передбачає повне відновлення України, що включає структурні зміни. І в цьому варто розібратися детально.

По-перше, розробляється система шефства країн-партнерів над конкретними регіонами, містами та підприємствами.

“Уже зараз ми створюємо спеціальну систему шефства. Систему, яка дасть змогу передовим країнам і компаніям з усього світу взяти шефство над відновленням українських областей, міст, галузей і підприємств. Щоб не просто відновити їх, а показати, що вільний світ і сумлінні держави завжди сильніші, ніж будь-яка тиранія і будь-яка агресія”, — пояснив президент Зеленський.

Чернетка такої карти — коли іноземні держави закріплюються за найбільш постраждалими областями — вже є:

• Німеччина закріплена за Чернігівською областю;
• Канада — за Сумською;
• США і Туреччина — за Харківською;
• Бельгія — за Миколаївською;
• Швеція і Нідерланди — за Херсонською;
• Швейцарія — за Одеською;
• Норвегія — і за Кіровоградською;
• Австрія — за Запорізькою;
• Чехія, Фінляндія та Швеція — за Луганською;
• Польща та Італія — за Донецькою.

Але як це все організувати? За словами німецького канцлера Олафа Шольца і глави Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, це має бути — як у відомій притчі — “не риба, а вудка”. Тобто програма має включати не тільки гуманітарну допомогу, а й можливість перебудувати на економіку країни. На думку європейців, має йтися про новий “план Маршалла”.

“Завжди слід бути обережними, порівнюючи історичні події, але це не що інше, як створення нового “плану Маршалла” XXI століття”, — зазначила Урсула фон дер Ляєн.

Нагадаю, “план Маршалла” був американською ініціативою для відновлення країн Європи після Другої світової війни. Офіційно програма називалася European Recovery Program. Допомогою тоді скористалися 17 країн, включно з Німеччиною. І за три роки — з 1948 по 1951 — США виділили близько 13 млрд дол. За нинішнім курсом це близько 120 млрд дол. Примітно, що Радянський Союз від допомоги відмовився, і більш того, Москва фактично заборонила Польщі, Чехословаччині та іншим країнам соцтабору брати участь у плані.

“План Маршалла” — наймасштабніший і, ймовірно, найефективніший проєкт допомоги в історії. У його межах крім матеріальної допомоги передавали технології, створювали нові управлінські рішення. Тобто наголос був не тільки на те, щоб допомогти — важливо було перезапустити економіку.

“План Маршалла” був подібний до оливи у двигуні, а не до палива — дозволяючи працювати автомобілю, який інакше б заклинило”, — писав гарвардський історик Чарльз Маєр.

У результаті, період з 1948 по 1952 рік став часом найшвидшого економічного зростання в історії Європи. Якщо говорити тепер про розробку аналогічного плану для України — тут теж ідеться про те, щоб не “заткнути дірки”, а повністю змінити економіку.

Модель запропонували британці. Створити під егідою ЄС спеціальне агентство для координації конкретних проєктів. І через нього виділяти допомогу — у вигляді грантів, а не кредитів. Під кожен проєкт — окремий кошторис і своя звітність. І, судячи з усього, на таку модель згодні в ЄС. Глава Єврокомісії назвала це “єдиною платформою для відновлення України”. Яка об’єднала б фінансову допомогу від США, МВФ, Світового банку, “Великої двадцятки” та окремих країн.

“Ми запропонували створити платформу, тому що існує багато ініціатив, багато тих, хто хоче допомогти. Але все це необхідно організувати. Платформа має бути українська, але скликана Єврокомісією, щоб ми могли допомагати визначати загальний напрямок руху. Щоб інвестори чітко розуміли, у чому полягає план, у який ми вкладаємо кошти”, — розповіла глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Ідея тут у тому, щоб на одному рівні — об’єднати лідерів держав, на іншому — створити координаційну групу, такий собі “мозковий центр”, на третьому — команди, які працювали б за конкретними напрямами. І якщо охочі приєднатися до такої структури будуть (подейкують навіть, що сам Борис Джонсон подумував її очолити та під своє ім’я залучати інвестиції та допомогу для України), то досі немає ясності — а як сформувати бюджет? І скільки грошей у підсумку знадобиться?

Хто заплатить

Оцінки різні. Так, у липні Світовий банк озвучував суму в 350 млрд дол., яких вистачило б, щоб відновити країну.

Однак зовсім недавно президент банку Девід Малпасс повідомив, що сума застаріла, витрати зросли через російські удари по українських енергетичних об’єктах.

Наприкінці листопада Єврокомісія оцінила збитки України від війни в 600 млрд дол. Знову ж таки — за цей час цифра теж зростала.

За підрахунками України (і ця сума була озвучена на конференції у швейцарському Лугано) знадобиться до 750 млрд дол. А наприкінці листопада президент Зеленський назвав суму в 1 трлн дол.

Якою б не була сума — а як це все профінансувати?

Логічно припустити, що головну роль у відновленні України відіграватимуть Євросоюз і США. Але ось яким чином розподілиться фінансове навантаження на західних партнерів — питання поки що відкрите.

У Сполучених Штатах у 1945 році (незадовго до реалізації “плану Маршалла”) було повне фінансове благополуччя й економіка на піку. Сьогодні США — так само перша економіка світу, але ситуація не така вже й безхмарна.

“Інфляція набирає обертів: очікується різке зростання цін на енергоносії — а отже, і на все інше. Найбільші банки попереджають, що велика рецесія не за горами”, — пише журнал Newsweek.

Можливо, ще складніше буде діяти Євросоюзу, оскільки в цьому питанні знадобиться згода всіх країн учасниць, а коли йдеться про потенційний трильйон доларів, єдність може виявитися не такою міцною.

Наприклад, коли нещодавно зайшла тема про надання Україні значно меншої суми — 18 млрд євро — угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан заявив, що не буде підтримувати таке рішення.

“Пропонується, що ми повинні використовувати бюджети країн-членів ЄС, щоб разом брати нові кредити та використовувати ці гроші для надання Україні. Ми проти цього, тому що не хочемо, щоб Європейський Союз став спільнотою держав-боржників, а не спільнотою держав-членів, які співпрацюють”, — пояснив свою позицію Орбан.

У цьому плані абсолютно логічним бачиться рішення, що за відновлення України має заплатити сама Росія, а не європейські та американські платники податків. Зокрема, Київ регулярно пропонує використовувати кошти Москви, заморожені на Заході. Цю пропозицію підтримують і в Єврокомісії.

“Росія та її олігархи повинні відшкодувати Україні збитки та покрити витрати на відновлення країни. І у нас є засоби змусити Росію заплатити. Ми заблокували 300 млрд євро резервів Центробанку Росії і заморозили 19 млрд євро грошей російських олігархів”, — повідомила глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Тут не виходить діяти швидко, існують юридичні складнощі — пояснив нещодавно канцлер Шольц. Але ЄС працює над юридичною процедурою конфіскації російських активів.

“На мій погляд, це питання справедливості — не тільки заморозити активи, а й конфіскувати їх, щоб зробити ці гроші доступними для відновлення України”, — вважає глава Європейської ради Шарль Мішель.

Третій шлях, який не виключає перші два, — це залучення інвестицій. Розмова тут проста — в якийсь момент, коли війна закінчиться, Україна стане неймовірно привабливим об’єктом для вкладення грошей. Але кращі умови отримають ті, хто прийдуть уже зараз.

“Економіка, попри війну і всі виклики, має високу інвестиційну привабливість з огляду на зацікавленість приватного сектору. Відновлення починається з інвестицій”, — заявив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

Уряд створив список із п’яти привабливих і безпечних секторів економіки, включивши до них зокрема ВПК та IT. Захід просять стати гарантом безпеки вкладень. Але й “домашня робота” теж має бути величезна, адже страховка має бути не тільки від воєнних ризиків, а й від корупції.

“Незахищеність іноземних інвесторів у нашій країні є величезною перешкодою для розвитку України в останні роки. Корупція, відсутність прозорості дій у країні, нелегальні схеми роботи — те, над чим потрібно працювати парламенту. Якщо систему змінить, ми можемо розраховувати на швидке відновлення”, — упевнений аналітик компанії “Центр біржових технологій” Максим Орищак.

До речі, саме тому зараз з’явилася ідея (її озвучують і Берлін, і Брюссель) — створити міжнародний наглядовий орган для боротьби з корупцією — у межах програми з відновлення України.

Терміни та перспективи

Наступні питання — коли потрібно стартувати та скільки часу може зайняти відновлення?

Відновлювати європейські міста після Другої світової війни почали десь через рік, десь через три. І тривало відновлення в середньому 10-15 років. Приблизно такі терміни сьогодні називає й український уряд.

“Попереду на нас чекає велика робота — втримати економіку в період війни, відновити економіку, побудувати її кращою, ніж була до цього. Дійсно, це період втрат, але й період можливостей, тому що ми розуміємо, що ми будемо відбудовувати речі, які втрачені, у кращому вигляді, ніж ми їх мали до цього”, — зазначив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

Володимир Зеленський розраховує, що основна частина відновлювальних робіт буде проведена до 2030 року. Нещодавно він навіть представив заявку Одеси на проведення EXPO-2030, за проєктування якої взялася всесвітньо відома організація Zaha Hadid Architects.

Ну, а якщо вже відбудовувати, то відразу з використанням зелених технологій — запропонували в Берліні. У Мінекономіки країни вважають, що в України з’являється шанс побудувати всю комплексно сучасну інфраструктуру, засновану на зеленій енергетиці. Наприклад, замість будівель радянської споруди з поганою теплоізоляцією можна відразу зводити будинки на основі енергозберігаючих технологій. А критично важливі об’єкти — зокрема й школи — хочуть відразу будувати з надійними бомбосховищами.

Це все хоч і грандіозні, але — плани. Але як щось відбудувати та відновити вже зараз, не чекаючи “плану Маршалла”? Це непросто. Але й думати про майбутнє — теж не рано. Плани, графіки, конкретні ідеї — все це варто розробляти вже зараз.