Міжнародне визнання та вміння президента Володимира Зеленського працювати з аудиторією — потужний інструмент у роботі на благо України. А промова Зеленського в Конгресі США була такою ж історичною, як промова Черчилля. Про це сьогодні, 25 грудня, в ефірі телеканалу FREEДОМ заявив політолог Володимир Фесенко.
За його словами, виступи, звернення президента Зеленського — це величезної сили інструмент.
“Офіс президента десь у березні, я думаю, вони це вловили і почали цілеспрямовано працювати, використовуючи величезну міжнародну популярність президента Зеленського. А це виникло вже тоді. Ось ці всі обкладинки з’являються самі собою. Це наслідок поваги до нашої країни, визнання героїзму українського народу, особистої відваги президента Зеленського, який відмовився їхати з оточеного Києва, залишився на чолі української оборони, і це, звичайно, викликало величезну повагу до нашого президента. І це стали використовувати в наших інтересах”, — сказав політолог.
Фесенко нагадав, що практично щодня президент України аж до останнього часу виступав перед різними міжнародними аудиторіями, звертався до них.
“І ось ця поїздка [до США], вона теж дуже наочна. І взагалі я вважаю, що виступ у Конгресі, зараз це вже визнають, зокрема у США, порівнюючи два виступи, зауважте, з якої величезної історичної дистанції, — виступ Черчилля 1941 року, коли він приїжджав із тією самою метою — домогтися підтримки Сполучених Штатів тоді у війні з фашистською Німеччиною, а нам у війні з фашистською Росією. Той виступ Черчилля і цей називають історичними. Виступ Зеленського став величезним емоційним імпульсом. Зауважте, як Зеленського там зустрічали. Сенатори, конгресмени тягнулися, намагалися потиснути руку, доторкнутися до нього”, — розповів Фесенко.
Він додав, що зараз в американських ЗМІ є багато публікацій за підсумками візиту Зеленського.
“Є, звичайно, такі, я б сказав, злісні з боку деяких політиків або проросійських, або антиукраїнських, але це одиниці такі, скоріше прояв такої безсилої злості. Основна маса просто в захопленні. І ось цей емоційний запал, емоційний імпульс він, звісно, допомагав, зокрема в голосуванні в Конгресі. Деякі американські ЗМІ навіть пишуть, що візит Зеленського до США більше Байдену був потрібен, зокрема в його відносинах із Конгресом, і в цих голосуваннях, ніж Зеленському. Зеленському та Україні, звичайно, він теж дуже потрібен”, — зазначив Фесенко.
Політолог констатує, що міжнародне визнання і вміння Володимира Зеленського в інтересах країни працювати з різними аудиторіями, це, звичайно, працює на Україну, на її підтримку і військово-технічну, і економічну.
“Тож це речі, це інструменти, які дуже потужні в міжнародній політиці, зокрема й у налагодженні особистих стосунків. Також зазначають, як змінилися особисті стосунки двох президентів — США та України. Знову-таки, що називають body language “мова тіла”, як президент Байден ставився рік тому до нашого президента і як зараз. Контраст теж дуже очевидний. Тож цей візит у публічній своїй стороні, те, як його зустрічали, овації понад 20 разів у Конгресі, все це свідчить про успішність візиту і про те, що він зіграв величезну роль в інтересах нашої країни”, — заявив він.
Також Фесенко каже, що візити західних політиків і західних лідерів до України на запрошення президента Зеленського мають не менше значення, зокрема емоційне, для надання підтримки Україні.
“Наскільки начебто речі символічні — особисте спілкування. Емоція, яка виникає внаслідок особистих зустрічей, виступів політичних, або відвідування Києва. Володимир Зеленський у Вашингтоні приніс ось цю емоцію спротиву України. І ми побачили, яка повага величезна до нашої країни і до нашого президента у Вашингтоні. Це працює на нас. І візити до Києва точно так само працюють”, — підсумував політолог.
Читайте також: Візит Зеленського до Бахмута і Вашингтона, нові пакети оборонної допомоги для України: огляд основних подій тижня (ВІДЕО)
Нагадаємо, раніше Фесенко заявив, що під час порівняння поведінки президентів України та Росії контраст впадає в очі. Володимир Зеленський регулярно відвідує фронт і прифронтові зони, зустрічається з військовими. Володимир Путін уникає не тільки зони бойових дій, а й узагалі вкрай рідко відвідує регіони навіть своєї країни.