Центр для переселенців у Херсоні працює з першого дня війни: як установа пережила окупацію (ВІДЕО)

Російські війська не припиняють обстрілювати Херсон. Ворог б’є по місту з усіх наявних видів озброєння. З перших днів повномасштабної війни у місті відкрився і продовжує роботу центр для переселенців, де можуть отримати притулок люди, що залишилися без житла, передає FREEДОМ.

На початку квітня через постійні обстріли Наталія Діденко з Олександрівки разом із чотирма дітьми переїхала до Херсона. Рідне село повністю знищили російські військові, повертатися більше нема куди.

“Ми сиділи до останнього. Поки вже не почали заїжджати, не почали бомбити. Ми з дітьми, як солдатики, бігали по всьому селу з краю в край… Потім переїхали до Станіслава. Прожили в Станіславі місяць, почалося там так само. Нас “Червоний хрест” привіз сюди. Виїжджали, звісно, страшно. І молилися, і божилися. Дуже страшно”, — згадує жінка.

Вже 8 місяців сім’я мешкає в центрі для переселенців. Тут пережили окупацію Херсонщини. Наталя каже, що зараз, навіть незважаючи на постійні обстріли, у місті стало набагато спокійніше.

Як згадує інша місцева мешканка Тетяна Нестерчук, російські окупанти творили свавілля у місті — п’яні їздили на танках, людей били, машини били.

Тетяна — з Антонівки. З перших днів повномасштабної війни у її селі тривають запеклі бої. Виїхати з Херсона не може — не хоче залишати маму. Після хвороби жінка може неперенести дорогу. Обстріли перечікують у бомбосховищі.

“Лягаєш спати і не знаєш зранку що, станеш жива здорова чи ні. Від них все що хочеш можна очікувати. Стало легко дихати, я можу сказати, розумієте. Ходімо, посміхаємось, живемо наповну. Душа співає, скажімо так. Тому що ми тут, уже вдома”, — каже Тетяна.

Мешканці центру вже стали однією сім’єю, які допомагають один одному. Тетяна працює у пральні, Лілія — на кухні. Перед вторгненням російських військ в Україну, жінка приїхала з Сумської області погостювати у батьків у селі під Херсоном. Там її й застала війна. Тепер сім’я не має жодного вцілілого будинку.

За 9 місяців у центрі побувало понад 5000 людей. Були дні з рекордною кількістю постояльців — за одну ніч прийняли майже 400. При тому місткість готелю — 150 гостей. Найстрашніший період постояльці переживали під час російської окупації міста.

“До нас приходили військові у повній амуніції, просили оселитися. Але за весь час не було тут жодного військового тут російського, жодного. Ми нікого не оселили. Вони приходили у мешканців відбитки знімали, паспорти фотографували, ксерокопії документів забирали. Історії були дуже різні”, — каже адміністратор центру Анастасія Рибальченко.

У Херсоні російські військові влаштовували справжнє полювання на волонтерів. Тримали у полоні, катували. Доля багатьох із них досі невідома. Із погрозами неодноразово приходили і до центру.

“До нас приїжджала військова поліція. Один із останніх візитів це коли вони зателефонували моєму чоловікові, кажуть Сергій Юрійович, ми хочемо з вами поспілкуватися, вийдіть, будь ласка. Чоловік виходить, абсолютно порожня вулиця та одна чорна машина. Зрозуміло, куди сідати. Я вибігла за ним, він сів у цю машину. Я стояла на сходах і 23 хвилини просто сивіла на очах, бо якби машина сіпнулася, я не знаю, побачила б я чоловіка взагалі. Побачила б я його за три дні чи взагалі живим”, — згадує Анастасія.

За словами Сергія, йому дивом вдалося уникнути російського полону. На допит викликали 4 рази, зокрема й у так званий “департамент праці Росії”. Російські окупанти намагалися підкорити собі центр — нібито волонтери працюють під їхнім патронатом. Навідувалися до колишнього готелю та кремлівських пропагандистів.

Нині тут мешкають 37 людей. Більшості з них нема куди повертатися. Центр забезпечує всім необхідним. Допомагають волонтери, благодійні організації та місцеві мешканці. Продукти та інші витрати оплачують переселенці. Зараз усі вони потребують дров, генератора та теплих речей.