Херсон звільнено: Україна продовжить контрнаступ або війну “заморозять” — розбір від Мацуки

Україна повернула контроль над Херсоном. Але як тепер розвиватимуться події? Чи все замре на зимовий період чи ЗСУ розвиватимуть успіх? Чи спробують переправитися через Дніпро та штурмувати лівий берег? Чи почнуть збільшувати тиск по інших напрямках? І чи буде наступ на Крим, адже для цього тепер відкрилися можливості. Про все це в авторській рубриці шеф-редактора телеканалу FREEДOM Олексія Мацуки.

Відступаючи з правобережної частини Херсонської області, Росія спалила всі мости. Якщо бути точними, підірвала. У мережі розлетілося відео підриву автомобільного Антонівського мосту. Залізничний міст також непридатний.

Фронт розтягнувся вздовж берегів Дніпра. Правий берег — під контролем України, лівий — під контролем Росії. Херсон став прифронтовим містом. Що буде далі? Для Москви надії на наступ у бік Миколаєва та Одеси розтанули остаточно. Але Херсонська область може стати зоною активних бойових дій, як колись Донбас, де була лінія зіткнення. Військові аналітики припускають, що російська армія зміцниться по той бік річки і почне застосовувати праворуч ствольну і реактивну артилерію.

З іншого боку, російська артилерія точно також буде досяжною метою для артилерії ЗСУ. Тим більше з урахуванням постачання західних озброєнь, а їх явно почнуть перекидати саме на цю ділянку фронту. Отже, все перейде у фазу артилерійських дуелей, і багато залежатиме про те, наскільки правильно будуть облаштовані позиції, і скільки буде боєприпасів у кожної зі сторін.

Але при цьому Україна має низку переваг. По-перше, відомий факт, що правий берег Дніпра знаходиться вище лівого, що вже само собою дає тактичні переваги, будучи кращою позицією для артилерії. А по-друге, сама артилерія у ЗСУ зараз набагато точніша і далекобійніша.

Таким чином, Київ повинен буде оперативно докинути в цей район наявну артилерію. Далі логічним виглядає план максимально відтіснити російські війська вогневим натиском, щоб зменшити можливості артобстрілів Херсона. Так, це не скасує ризику ракетного обстрілу за допомогою “С-300” та “Точки-У”, але грамотно збудована лінія оборони змусить російські війська відійти ще далі.

За словами військового експерта Романа Світана на лінії фронту осторонь Азовського моря стратегічних вузлів немає, але очевидно, що першими цілями стануть логістичні ланцюжки.

“ЗСУ просто випалюватимуть лівий берег на глибину 80 км за допомогою HIMARS та артилерії… Їхні цілі на найближчий час — логістичні ланцюжки та об’єкти, пов’язані з перевезенням бойової техніки та припасів”, — каже Світан.

Усі дороги ведуть до окупованого Криму. Газета Financial Times пише, що повернення контролю над Херсоном дозволяє ЗСУ тримати під вогневим контролем три важливі дороги. Зокрема, на Кримський півострів, звідки росіяни постачають техніку та боєприпаси. Адже Херсон розташований за сто кілометрів від перешийка, який дає Росії вузький сухопутний коридор для підтримки своїх військ. Таким чином, будь-яка військова колона, яка випливає з Криму, теоретично може потрапити під обстріл.

“Три важливі дороги, що проходять через сухопутний міст, а також ряд російських логістичних об’єктів і складів боєприпасів виявляться в межах досяжності західної високоточної ракетної системи, яка є в України, що створить загрозу найважливішому маршруту постачання, який підживлює військові дії Росії з півострова”, — пише Financial Times.

Тут слід нагадати, що установка HIMARS розрахована на різні типи ракет. І якщо стандартні боєприпаси мають дальність стрілянини до 85 кілометрів, то ATACMS розрахований вже на 300 кілометрів. І тоді зона вогневої поразки дуже розширюється.

Тут також не все так просто. На думку військового експерта з американської дослідницької організації CNA Майкла Кофмана, досить ризиковано шикувати системи HIMARS вздовж правого берега Дніпра, фактично на увазі у росіян.

“Неможливо уявити, що Україна стріляє з HIMARS з берега річки за дві милі від російських позицій на протилежному березі”, — вважає Кофман.

Однак, практика показала, що виявити HIMARS не так вже й легко. На початку листопада в Пентагоні, наприклад, заявили, що за весь цей час росіянам не вдалося знищити жодну таку установку, передану Україні.

Який із цього можна зробити висновок? Цілком можна припустити, що так само, як ЗСУ до цього методично придушували російські сили на правому березі Херсонської області (через це частково, ймовірно, і відбувся відступ) — битимуть тепер логістичними об’єктами в Криму. Підриваючи боєздатність військ, що у радіусі поразки.

І тут важливо дати раду: як повернення контролю над Херсоном змінить ситуацію на фронті? Чи форсуватимуть ЗСУ Дніпро?

Військові експерти сходяться на тому, що зараз це було б невигідно. По-перше, річка прострілюється. Тобто переправа можлива лише після того, як війська РФ відтіснять від Дніпра на таку відстань, щоби російська артилерія не могла завдавати ударів. Тобто десь на 50 кілометрів. По-друге, навіть у разі вдалого переходу Дніпра, ЗСУ опиняться в оточенні з усіх боків, окрім Миколаєва.

Водночас за нинішнього розташування військ Україна якраз може відтягувати російські війська з інших напрямків. А сама, навпаки, звільнить ресурси та отримає можливість зміцнити інші ділянки фронту. На думку військових експертів, найімовірніше це будуть Луганська та Запорізька області.

“Якщо дивитися на карту півдня, я бачу визволення лівобережної Херсонщини саме через визволення Запоріжжя. Запорізька область є ключем у звільненні півдня — лівобережної Херсонщини, південної Донеччини та виходу на тимчасово окупований півострів Крим”, — сказав військовий експерт Олександр Коваленко.

Основною метою тут називають Мелітополь, який є одночасно транспортною артерією та опорним пунктом росіян. Взяття під контроль цього міста, ймовірно, залишить в оперативному оточенні Нову Каховку та Енергодар, що змусило б росіян відступити та звільнити Запорізьку атомну електростанцію. А далі наступ уже можна буде розвивати як у бік Маріуполя, так і у бік лівобережної частини Херсонської області та Криму.

Цікаво, що росіяни, схоже, були готові до такого розвитку подій ще в жовтні. Дані з супутників показують, що ще місяць тому вони почали рити траншеї на півночі Криму — саме в тому місці, де раніше проходила лінія розмежування між підконтрольною Україні територією і тимчасово окупованим Кримом. І це свідчить, що до подальшого контрнаступу ЗСУ Москва ставиться з усією серйозністю.

Що тепер робитиме Росія?

До звільнення Херсона на правому та лівому берегах Херсонської області базувалися близько сорока російських батальйонно-тактичних груп. І виводилися вони досить організовано, а отже боєздатні.

Частина цих підрозділів, мабуть, займуть глуху оборону на лівобережній частині Херсонської області. А частина може бути перекинута на інший напрямок. Росіяни чудово розуміють, що ЗСУ тепер здатні нарощувати тиск на Запорізькому напрямі і можуть перекинути свої сили туди. А по-друге, спробують посилити свої підрозділи на Донеччині. Втративши Херсон вони спробують вийти на адміністративний кордон Донецької області, що сьогодні озвучується як одна з основних цілей. Адже для Кремля це була б можливість показати суспільству хоч якусь перемогу на фронті, щоб мати можливість сказати на телебаченні: нібито не все не так погано. І тому найбільші зусилля армії РФ зосередили зараз на Авдіївському напрямку і біля Бахмута. І там їм явно потрібне підкріплення.

А ще Росії потрібна оперативна пауза. Схоже, саме для цього Москва так хоче переговорів.

Втрата правого берега Херсонської області — це вже третя поразка Росії. Але порівняно з втечею з Харківської області на початку вересня, який справді виглядав розгубленим, відступ із Херсона виглядав набагато більш підготовленим. І на цьому тлі звичайно ж з’явилися розмови: може, це частина якоїсь прихованої домовленості?

На початку листопада Wall Street Journal написала, що радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван проводив приватні розмови з керівником російської Ради безпеки Миколою Патрушевим та радником Путіна Юрієм Ушаковим. Буквально через 5 днів після візиту Саллівана до Києва, Шойги та Суровікін раптом оголошують про відступ з правого берега Херсонської області. І того ж дня, 9 листопада, голова об’єднаного комітету начальників штабів генерал Міллі раптом заявляє про необхідність переговорів між Україною та Росією.

“Коли є можливість провести переговори, коли світ може бути досягнутий, скористайтеся ним. Ловіть момент”, — сказав Марк Міллі.

Що це може означати? Можливо, у Москві, розуміючи, що Херсон все одно не втримають, спробували “продати” Заходу свою поразку як черговий “жест доброї волі”. Мовляв, ми готові до поступок, але тепер і Україна має пом’якшити свою позицію. Це опосередковано підтверджує і заяву ключового заступника глави МЗС Росії Сергія Рябкова, зроблену в день, коли Росія втратила контроль над Херсоном.

Усі публічні заяви із Москви останнім часом дуже чітко показували, що тему переговорів “пробиває” саме Кремль. Можливо, щоб просто виграти час? Перегрупуватися, накопичити ресурси та навесні вдарити із ще більшою силою?

Позиція української влади (принаймні те, що озвучується публічно) — це відмова від заморозки війни.

“Ми не можемо нічого заморожувати. Ми не холодильна камера. Ми повинні звільняти наші території незалежно від погоди, незалежно від пори року. Жодної зупинки ми пропускати не можемо, бо там наші люди, ми бачимо, як вони страждають”, — сказав секретар РНБО Олексій Данилов.

Український міністр оборони Олексій Резніков прогнозує певне уповільнення активних дій на полі бою взимку. Але все свідчить, що зупинятись у Херсоні ЗСУ зовсім не збираються. Як і не планують давати Москві жодного перепочинку.

Але як бути з розмовами про якийсь “План Саллівана”? Дорогою на Саміт великої двадцятки просто на борту президентського лайнера він сам прокоментував це питання журналістам, які входять до прес-пулу Байдена. Ось як радник із нацбезпеки сформулював ключову позицію Адміністрації США.

“Україна сама вирішує, коли та як вона хоче вести переговори. Нічого про Україну без України. Ми не збираємось тиснути на неї, ми не збираємось щось диктувати. Росія посилює стратегію анексії української території. Це зовсім не ознака серйозного настрою на переговори. Поки Росія дотримується позиції, згідно з якою вона просто може силоміць захопити стільки території, скільки захоче, її важко розглядати як сумлінного партнера з переговорів. Ми збираємося зробити все можливе, щоб поставити Україну в найкраще можливе становище на полі бою, щоб, коли вона прийме рішення діяти, вона опинилася в найкращому положенні за столом переговорів”, — сказав радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.

Так, цілком можливо, що Москва захоче тепер підштовхнути Україну до переговорів, продовжуючи обстріл міст і об’єктів енергетичної інфраструктури… Але, схоже, це якраз має протилежний ефект.

Читайте також: Розмінування, загроза обстрілів, робота гуманітарних штабів — про ситуацію на Херсонщині розповіла Гуменюк