Іранські ракети в руках Росії: до чого варто готуватися українцям, розповіли експерти

Росія очікує від Ірану балістичні ракети Fateh-110 (“Фатег”) та Zolfaghar (“Зульфікар”). Слідом за дронами-камікадзе країна-агресор, ймовірно, планує застосувати їх проти України. У відповідь Київ активно веде переговори із західними партнерами, щоб максимально убезпечити себе, адже балістичні ракети — черговий новий виклик для країни.

Балістичні ракети, на відміну від крилатих, некеровано летять до цілі дугою, а знищувати їх необхідно масивними боєприпасами. Поки що Україна не має достатньої кількості таких боєприпасів. Це складні цілі для української протиповітряної оборони (ППО). Наразі українська армія може збивати лише 3 з 25 таких ракет.

Як Україні убезпечити себе, чи відбудеться угода Ірану з Росією і якою може бути реакція Заходу — в огляді думок на телеканалі FREEДOM.

Роман Світан, військовий льотчик-інструктор

— Наше ППО готове працювати з коефіцієнтом корисної дії 80%. Вже навіть із крилатими ракетами, зокрема літаки. Проблему становлять балістичні ракети типу “Іскандер”, Fateh-110 (“Фатег”) і Zolfaghar (“Зульфікар”). З цими комплексами дуже складно боротися, тому що перехоплювати їх можна лише на зустрічних курсах. Тобто будь-яка балістична ракета, падаючи вниз, починає ковзати траєкторією, і дуже складно для автоматики перехопити її. Також її складно відстежити.

Більшість ракет російських “Іскандерів” таки прорвали нашу лінію оборони. В основному “Іскандери” працюють по бетонних спорудах, тобто або по мостах, або по аеродромах, або по полігонах, залежно від начинки бойової частини. Перехоплювати ці ракети можна лише комплексами, призначеними для перехоплення саме балістичних цілей. Більш-менш підходять комплекси типу IRIS-T (“Айріс-Ті”), але дальність перехоплення у них досить невисока. Підходять комплекси навіть тих самих NASAMS. Але це якщо вони стоять вертикально під удар цієї балістичної ракети. Є комплекс, який дуже добре бере балістичні ракети. Нині наш президент уже кілька разів про нього говорив. Київ проводить зараз переговори щодо того, щоб комплекси саме такого рівня були поставлені в Україну. Це ракета, яка може ще на 25 кілометрів перехопити балістичну ракету. З дальністю виявлення до 100 км. А якщо ці комплекси будуть задіяні у загальну систему виявлення до 1000 кілометрів, то в принципі ми бачитимемо й точки пуску. Але це один із трьох напрямків боротьби з балістичними ракетами. Установки потрібно знищувати в точках пуску, тобто на території Росії і приблизно Білорусі. Також треба знищувати на заводах, де їх виготовляють, а це Іран.

У Росії залишилося трохи більше сотні ракет для “Ісканедрів”. Близько 500-600 вони витратили. У Ірану такої кількості цих ракет просто не існує. Тобто якщо вони передадуть кілька сотень, я так гадаю, можливо, 100-200 — це максимум.

Ракети типу Fateh-110 використовувалися два роки тому Іраном по американській базі в Іраку. Вони нашкребли лише 15 ракет, випустили по американській базі. Із 15 долетіло 5 ракет. Якщо ми прийняли кілька сотень російських ракет такого рівня, то з іранськими, я думаю, впораємося або, принаймні, вони не зазнають таких великих збитків, як зараз заведено говорити. Навіть одномоментний удар усіх ракет буде не такий катастрофічний.

Справа в тому, що сама кількість ракет не говорить про можливість їхнього запуску миттєво. Іранці мають дуже мало пускових установок ракет. Ракет у них, можливо, справді є там кілька сотень, але пускових установок недостатньо для того, щоб випустити миттєво певну кількість ракет. Ось, виходячи з одномоментного пуску, тобто, припустимо, по американській базі, ну, вони точно використовували всі пускові установки одномоментно. Тобто не більше 500 установок було кілька років тому.

Іранці мають десятки установок, але не сотні. Тобто миттєвого пуску, щоб ми не впоралися і пропустили всі ракети, точно не буде. NASAMS і IRIS-T точно справлятимуться, але тільки в місцях їх розташування. Спробують, звичайно, і Hawk (Хоук). Aspide (“Аспід”) навряд чи візьмуть — у них маленька дальність.

Юрій Ігнат, речник командування ВВС

— Ми знаємо, чого хоче Іран від Росії. Що є в Росії такого, чого не має Іран? Ми все це чудово розуміємо. Тому загроза світовій спільноті — серйозна. Тим більше, що амбіції в Ірану теж є чималі. Не в самих іранців, які зараз беруть участь у протестах, а в режиму. Мета Ірану, як ми знаємо, знищити Ізраїль як державу і таке інше. Тому тут дуже серйозні виклики стоять перед усією спільнотою. І послаблення санкцій проти Ірану, які були нещодавно зроблені, мабуть, не пішли на користь цій країні. Тому зараз світ має замислитись, чи не оновити цю акцію і чи не заблокувати повністю країну від постачання високих технологій.

У принципі, для нас тут нічого нового не відбувається. Просто супротивник поповнює запаси балістичних ракет. Я хочу нагадати, що там не лише у швидкості ракет відмінність. Зовсім інший спосіб їх застосування. Крилата ракета летить або з повітряної, з наземної, або з надводної платформи — це корабель або літак. Крилаті ракети летять зі швидкістю близько 100-200 кілометрів на годину. Тобто ракета летить через усю територію України і може змінювати напрямок ліворуч, праворуч і вже на фінальній стадії робить невелику гірку, і балістика вражає ціль.

Вже Росія, мабуть, отримає ці ракети від Ірану. Питання лише, в якій кількості. І знищувати їх можна буде безпосередньо там, куди їх доставлять. Тобто або вже на старті цих ракет під час їх застосування, або на місці зберігання досить великим озброєнням, яке нам теж потрібно отримати від наших партнерів.

Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір”

— Зенітно-ракетні комплекси системи протиповітряної оборони дуже потрібні Україні сьогодні. Це протистояння не лише крилатим ракетам, авіації, винищувачам, вертольотам, а це протистояння і новим загрозам у вигляді балістичних ракет від Ірану. Це справді дуже складні цілі для перехоплення, тому потрібна відповідна номенклатура високотехнологічного озброєння.

Україна зараз, по суті, зіткнулася з низкою викликів, які щомісяця оновлюються. Те, що саме повномасштабне вторгнення на території України було з боку країни, яка багаторазово перевершувала наші збройні сили за чисельністю за кількістю техніки, було окремим викликом. Тепер та країна, відчуваючи брак ресурсу, шукає нових шляхів поповнення. І ми стикаємося не з тією номенклатурою радянського озброєння, яку ми знали.

Ми зараз зіштовхуємось із озброєннями інших країн, ми навчилися протистояти камікадзе. Я так розумію, що найближчим часом нам доведеться зіткнутися із загрозою балістичних іранських ракет. І я не виключаю того, що в якийсь період ми будемо змушені зіткнутися із загрозою з боку військово-промислового комплексу Північної Кореї. Тому щоб максимально ефективно відбивати атаки багатонаціонального типу на нашу територію, нам потрібні відповідні високотехнологічні засоби як протидії, так і ураження противника.

Читайте також: Для Ірану співпраця з Росією пов’язана з мрією щодо створення ядерної бомби, — думка