Міста України відновлюються після обстрілів: історії Ірпеня, Бучі та їхніх мешканців

Зруйнована інфраструктура, дахи, що згоріли, вибиті шибки та двері, а також дірки в стінах від влучень снарядів — такими побачили свої будинки більше половини мешканців Ірпеня та Бучі у передмісті Києва після російської окупації.

Збитки настільки великі, що державний та місцевий бюджети не покривають усіх потреб. Наприклад, лише в Ірпені пошкоджено понад 70% житлового фонду. На відновлення буде потрібно більш ніж 900 млн доларів. Тому місцеві жителі вкладають свої кошти, щоби врятувати житло.

Відновлювальні роботи тривають практично всюди. Сьогодні доводиться прискорюватися, адже осінні дощі підмивають та руйнують те, що вціліло, а попереду — зима.

Ірпінь та Буча: люди сподіваються на допомогу, але й самі не сидять склавши руки

В Ірпені понад півтисячі будинків потребують капітального ремонту. Понад 16 тисяч мешканців міста втратили дах над головою. За документами житло у них є, а за фактом вони бездомні.

Обгорілі, голі стіни просто неба — все, що залишилося від квартири Оксани. Будинок, у якому раніше жила дівчина зі своєю сім’єю, постраждав внаслідок обстрілу. Двічі горів дах. Експертиза показала, що будинок можна не зносити. Поки що мешканці збирають гроші на відновлення.

“З цього будинку поїхали всі тому, що будинок згорів, горіли комунікації, все погоріло. Але потихеньку за літо люди відновили близько 20% комунікацій, потихеньку починають жити. Вже близько 15 квартир заселено, а чим більше ми будемо накривати дах, тим більше людей заселятимуть”, — розповіла голова ОСББ постраждалого будинку Ангеліна Курій.

Мешканці цього будинку чекали на допомогу від міської влади, сподівалися на позитивну відповідь кілька місяців. Пізніше зрозуміли, що справу треба брати у свої руки, адже дощ та холод можуть зробити будівлю непридатною для проживання.

“Ми щиро сподіваємося, що до перших морозів та снігу ми матимемо дах і це врятує життя вдома. Тому що кожен дощ – це наш окремий біль. Ми щоразу страждаємо, як тільки дощ, бо заливає п’ятий поверх, вода доходить до четвертого та третього поверхів”, — каже Оксана.

На відновлення даху, за попередніми підрахунками, потрібно щонайменше 5 мільйонів гривень. А загальна вартість ремонту всієї будівлі — 32 мільйони гривень. Держава обіцяє компенсувати витрати на відновлення, але коли точно ніхто сказати не може. Тому мешканці шукають кошти самостійно, скидаються — хто скільки може, звертаються до приватних фондів, збирають донати.

“Поки що з квартири потрібно близько 40 тисяч гривень, але погодилися не всі, бо не всі можуть собі це дозволити. Деякі люди залишилися зовсім без нічого, у когось тут уже загинули родичі. І на сьогодні ми зібрали трохи більше ніж 2 мільйони гривень. Це та сума, за якої підрядник погодився взяти нас у роботу”, — розповіла Оксана.

Водо- та газопостачання вже є, незабаром обіцяють підключити електрику. Якщо ремонт все ж таки вдасться закінчити до морозів, то деякі мешканці тут зможуть навіть перезимувати. А ось Оксана не розраховує на швидке повернення: сума повного ремонту знищеної квартири для її сім’ї непідйомна, тож вона вийшла достроково з декретної відпустки та повернулася на роботу. Так сім’я зможе орендувати житло та накопичувати гроші на квартиру.

“Ми хочемо, щоб це було якнайшвидше, але, водночас, ми даємо собі трохи відстрочки на те, щоб жити. Як війна показала, матеріальне насправді не таке важливе. Все, що ми інвестували, за один день зникло. Тому ми хочемо давати дитині емоції та паралельно відновлювати. І ми сподіваємося це триватиме два-три роки”, — поділилася планами жінка.

Андрій Ключка — власник кафе “Grano Mercato” в Ірпені. Зараз він із посмішкою зустрічає відвідувачів свого закладу… і з жахом згадує весну. Під час окупації міста сюди заходили непрохані гості. Приводити все до ладу довелося довго.

“Коли ми сюди приїхали у квітні, побачили, що на підлозі валяються російські пакети та частково із супермаркету принесено товар. Тобто вони тут їли, випивали. Але нам пощастило, бо не розбили вітрину, не розбили, не вкрали кавоварку. Вкрали дрібницю, каву, молоко, столи та стільці”, — розповів Андрій.

Андрій планував відкрити кафе у свій день народження — 24 лютого — у день широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. Зрозуміло, що відкриття довелося перенести.

“Ми повернулися, побачили, що є основне обладнання. Ми звернулися до соцмереж, частково зібрали гроші на відновлення вікон. А із бюджету нічого. Ми змогли відкритися, вставили вікна, і вже два місяці працюємо”, — розповів чоловік.

Наразі завантаженість закладу менша приблизно на 60%, ніж розраховував господар. Головна причина в тому, що людей у ​​місті поменшало — не всі повернулися додому.

Богдан та Олена Каркачови — ті, кому пощастило — їхня квартира вціліла, їм є де жити.

“Постраждав сусідній будинок, він до нас прилягає, наше житло не постраждало. У нас загалом усе нормально, але ми всім будинком збираємо гроші до загального фонду на відновлення. Але все одно цих грошей не вистачає. І доведеться, напевно, ще щось давати”, — розповіла мешканка Ірпеня Олена.

Вони з чоловіком — переселенці з Донецька. У 2014 році вони змушені були залишити рідний будинок через російську агресію. Через два роки відклали на свою квартиру в Ірпені. У лютому 2022 року втекти довелося знову. Як і батькам Богдана, вони жили в сусідній Бучі.

У будинок отця Богдана були прямі влучання снарядів. Пошкоджено вікна та балкон. Самостійно зробити ремонт можливості немає, але його зробити потрібно, адже якщо зволікати, буде ще дорожче. Тож сім’я вирішила звернутися по допомогу до компанії “Укрзалізниця”, яка безкоштовно видає вікна.

“У компанії обіцяють дати саме вікна з рамами, але встановлення, доставка, демонтаж будуть за наш рахунок. Ми вже власним коштом купили склопакети в кімнатах. А ось великий балкон коштував би нам 75 тисяч гривень. Самому батькові буде складно покрити ці витрати”, — розповів Богдан.

За оцінками місцевої адміністрації, у Бучі потрібно відремонтувати 2882 житлові будинки. У мерії обіцяють відновити все, щоправда, точних термінів ніхто назвати не може.

Збитки, завдані окупантами Бучі, становлять понад 5 мільярдів гривень. Майже половина цієї суми йтиме на ремонт житлового фонду. Для порівняння — бюджет міста на 2022 рік становить лише 866 мільйонів гривень. Добре, що розраховувати можна не лише на свої сили.

“Я не був би так впевнений і такий категоричний, якби не підтримка та співпраця з нашими міжнародними партнерами. Це і різні фонди, і співпраця з муніципалітетами з різних країн Європи та світу. Ми відчуваємо їхню підтримку”, — каже мер Бучі Анатолій Федорук.

Волонтери з усієї України допомагають людям відновлювати житло

Олександр та Ірина Ярові до 24 лютого лише доробили ремонт у своєму будинку. Раділи не довго. Вже за місяць від будинку залишилися руїни. Сім’я каже, якщо не отримає допомоги від держави, то відновлюватиме квартиру самотужки.

Але щоб розпочати ремонт, потрібно спочатку хоча б розібрати потужні завали. По допомогу сім’я звернулася до волонтерів із організації “Добробат”. Те, на що Олександр витратив кілька тижнів, волонтери пообіцяли зробити за один день.

“Це невеликий внесок у нашу спільну перемогу. Я вважаю, якщо кожен робитиме хоча б щось, то разом ми переможемо в найближчому майбутньому. Оскільки я не в армії, то у вільний від роботи час я допомагаю розбирати завали та відновлювати”, — розповів волонтер “Добробату” Сергій.

“Добробат” — приватна ініціатива, яка існує за рахунок пожертв небайдужих людей.

“Ми змушені відмовляти комусь, не можемо взяти до лав волонтерів, бо у нас ліміт автобусів. Наш максимум – стільки, скільки ми можемо завантажити в автобус. Є люди, котрі навіть ображаються, що їх не взяли. Насправді попит на такі роботи, на допомогу досить високий. Тому браку людей ми поки що не відчували”, — розповів керівник добровільного будівельного батальйону “Добробат” Олександр Юрко.

Єдина плата, яку отримують волонтери, — харчування та ночівля, якщо роботи тривають кілька днів.

“Коли слухаєш такі історії. Коли два прильоти були в цей будинок і приїхали хлопці та дівчата з усієї України, щоб відбудувати його, не знаючи, де вони житимуть, за які кошти вони будуватимуть… Але це все. Ось це Україна, яка об’єднується довкола біди. Ось таку Україну не переможеш, таку нову країну ми збудуємо”, — каже український артист Олексій Потапенко (Потап), який приїхав підтримати волонтерів та родину Ярових на місце роботи.

Про те, як Ірпінь відновлюється завдяки міжнародній та державній допомозі, в ефірі телеканалу FREEДOM розповів мер міста Олександр Маркушин.

— Ірпінь став щитом Києва. Але, на жаль, ми дуже дорого заплатили. І не лише руйнуваннями. Жертви — це найдорожче — загинули мирні люди, солдати, члени територіальної оборони. Окрім цього, приблизно 70% міста зруйновано. Усі об’єкти критичної інфраструктури було зруйновано. Ми маємо точні цифри: 3 тисячі приватних будинків постраждали, з них 1,5 тисячі приватних будинків повністю йдуть на демонтаж. А в іншій частині потерпілих будинків треба робити капітальний чи точковий ремонт. Ще 517 багатоповерхових будинків пошкоджено. Із них 40 йдуть на демонтаж, 140 будинків йдуть на капітальний ремонт. І це дуже велика кількість. Незабаром 230 багатоповерхових будинків буде відремонтовано — зроблено дахи, замінено вікна.

Ми давали матеріал, ми купували його централізовано. Люди оплачували роботи з відновлення дахів, відновлення фасадної частини. Йде процес, і завдяки обласній військовій адміністрації виділялися гроші, вона укладає договір із підрядниками та централізовано змінює вікна у багатоповерхових будинках.

Збитки міста становлять 1 мільярд доларів. Ми розуміємо, що і державний бюджет, і обласний, і наш бюджет обмежені. І, звичайно, ми повністю не впораємося без наших європейських партнерів. Більше того, ми повністю поновили всі об’єкти критичної інфраструктури. Нам допоміг Міжнародний Комітет Червоного Хреста, який уже допоміг нашому місту та виділили до 5 мільйонів доларів на комунікації. Я хочу, звичайно, подякувати ЮНІСЕФу, який допоміг нам зробити все бомбосховища та укриття у школах та садках, і обіцяє зараз фінансувати відновлення школи.

Коли ми почали відновлювати місто, ми за місяць повністю відновили водопостачання, каналізацію, електрику, газифікацію, мобільний зв’язок та інтернет. Звичайно ж, зараз є перебої з електроенергією. У місті подається електроенергія щогодини. Водоканал працює на генераторах, і в місті постійно є вода. Також, від генератора, працюють лікарні.

Надходження до бюджету впали. Нам це завжди прикро констатувати, бо до війни Ірпінь був одним із найбагатших малих міст України. Ми завжди мали більше виконання бюджету, ніж заплановано. До нас йшов бізнес, йшли європейські компанії. Я хочу відзначити та подякувати тим компаніям, які повернулися і починають відбудовувати свій бізнес — серед них є і європейські. Близько 70% представників малого бізнесу вже повернулися. Це маленькі кав’ярні, невеликі ресторани, магазинчики, що відбудовуються.

Звичайно, було б добре, щоб малий бізнес і середній бізнес підтримували європейські фонди. Ми розуміємо, що сьогодні пріоритет – це наша перемога. І через це нам, звичайно, не вистачає грошей на підтримку бізнесу.

Під час воєнних дій між Ірпенем та Києвом було підірвано всі мости. За півтора місяці “Укрзалізниця” відновила один міст, і ми вже маємо залізничне сполучення. У нас було два мости підірвано у напрямку Києва та Київська військова обласна адміністрація відновила їх за півтора місяці. І вже автобуси їздять. Дороги повністю відремонтовано.

---

Очевидно, що процес відновлення буде інтенсивнішим після завершення війни. Тоді ж запрацюють різні міжнародні програми, зокрема, той самий “план Маршалла 2.0”, який розробляють для України.

Але ніхто на місці не сидить. Адже чекати ніколи. Переживши бойові дії та окупацію у своїх містах, люди об’єдналися, щоб повернути відібране у них війною. Вони цінують будь-яку допомогу і вірять, що їхні міста стануть ще гарнішими.

Читайте також: Зняли триколор, але тікати не планують: що відбувається в окупованому Херсоні