Рятували життя містян весь час російської окупації — історії українських медиків з Ізюма (ВІДЕО)

Старший фельдшер ізюмського відділення Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф 52-річний Сергій Боцман пів року безперервно чергував під час російської окупації. Він заступив у нічну зміну 5 березня. Від 6 березня його колега травматолог Юрій Кузнєцов зайшов на зміну до міської лікарні та залишився єдиним лікарем у медзакладі. Пацієнтів оперував у підвалі лікарні. Обидва медики не евакуювалися з окупованого російськими військами Ізюма, навіть попри те, що міську лікарню розбили ракетами ще від початку березня. Як результат на 10 тисяч населення у місті було лише 20 медиків, повідомляє FREEДОМ.

Сергій Боцман не розлучався із сумкою з медпрепаратами від початку повномасштабного вторгнення Росії до України. Зібрав її на початку березня. Поповнював у міру потреби весь час, поки Ізюм був окупований. Згадує, рідне місто стали нещадно обстрілювати за тиждень після початку повномасштабної війни. Там зник мобільний зв’язок. Люди не могли додзвонитися до швидкої. Медиків місцеві викликали лише діставшись до відділення та залишаючи записки. Відправити машину до постраждалих також не могли. До пацієнтів ходили пішки.

“Ми тут залишилися спочатку втрьох, ходили містом з каталкою, за можливості переносили, ні — носилками. Допомагали ті самі люди, сусіди, щоб це все доправити до лікарні. Проїжджати було неможливо — це все було усіяно уламками, які різали шини, і не доїдеш практично”, — згадує фельдшер.

За його словами, за день було до 30 пацієнтів. Допомагали людям з мінно-вибуховими та уламковими пораненнями, травматичними ампутаціями рук та ніг. До кінця дня просто валилися з ніг, а вранці знову збирали поранених після обстрілу. Російські військові після численних перевірок і оглядів дали можливість бригаді Боцмана працювати і допомагати людям.

“Нам не довіряли, нас не любили, ну, напевно, давали нам можливість надавати допомогу, розуміли, що іншим просто нікому, ми були у своїй формі, з шевронами нашої України, з гербом. І вони знали, що ми працюємо, цього не приховували, на Україну ми українські медики, українська швидка”, — каже Сергій.

Як розповів водій швидкої Максим Ігнатенко, коли дороги після обстрілів розчищали, виникала інша проблема: де взяти паливо та як лагодити машини, які неодноразово потрапляли під вогонь.

“Дорогою з хворим потрапили під касету, потрапляли під міномет, коли забирали хворого з адреси”, — згадує чоловік.

Травматолог Ізюмської міської лікарні Юрій Кузнєцов не мав вибору — залишитися чи евакуюватися. 6 березня під час масованого обстрілу він був на чергуванні, а наступного дня ніхто не вийшов його замінити. У лікарні тоді було понад 70 осіб, і лікар разом із пацієнтами спустився до підвалу, який став для Юрія і будинком, і місцем роботи, доки місто не деокупували. У підвалі Юрій чотири рази прийняв пологи, провів майже 400 термінових операцій. Каже, зараз вже складно згадати всіх своїх пацієнтів, але вони самі вже приходять і дякують за врятовані життя.

“Для мене найбільшим визнанням було те, що одна жінка сказала: “Юрію Євгеновичу, я коли дізналася, є швидка, яка їздить під бомбардуваннями, є ви, який надаєте допомогу, ми зрозуміли, що місто жило, живе і житиме і розвиватиметься”, — поділився травматолог.

Юрію у лікарні допомагав молодший медперсонал. Медсестра Ірина Орлова у підвалі також провела майже пів року. Каже, це зараз адреналін уже пішов і тепер єдине бажання — весь час плакати. Навесні та влітку під окупацією такого собі не могла дозволити — треба було підтримувати і колег, і пацієнтів.

“І плакали, і кричали. Але більше було, знаєте, якоїсь тихої депресії, коли ти не розумієш, що тобі робити, коли до тебе підходять: “Ір, це закінчиться скоро?” Кажу: “Дівчатка, 2-3 дні, і ми потім підемо додому…”, — розповіла медсестра травматологічного відділення.

Ірина каже, важливо, що ніхто з лікарів, які залишалися в окупації, не загинув і всі продовжують працювати. Ніхто з медиків Ізюмської міської лікарні після деокупації у відпустку не пішов. Ведуть приймання пацієнтів у відновлених перших двох поверхах зруйнованої міської лікарні. Але головне, що вже у вільному від російських військ Ізюмі.

Читайте також: Ізюм готується зустрічати зиму: скільки будинків можуть отримати тепло (ВІДЕО)

Як повідомлялося раніше, у Харківській області під російською окупацією залишається близько 2% території. Решта — під контролем Збройних сил України. Попри спроби противника атакувати позиції українських військових та постійні обстріли населених пунктів, там відновлюють інфраструктуру, будинки та комунікації. Правоохоронці тим часом продовжують збирати докази злочинів російської окупаційної армії.