“Боже мій, і ковбаска, і олія є!”: як мешканці Ізюма зустрічають волонтерів та згадують окупантів (ВІДЕО)

З перших днів деокупації Ізюма волонтери Донецької області доставляють допомогу його мешканцям. Проїжджають об’їзними дорогами понад 300 км в один бік, повідомляє FREEДОМ.

Везуть продукти, засоби гігієни та воду. Люди буквально вибігають їм на зустріч, звуть сусідів.

“Скажіть усім, що гуманітарка. Давайте, кажіть усім!” — гукають місцеві мешканки.

Чоловіки та жінки поспішають допомогти волонтерам вивантажити з машини пакети та коробки. Протягом місяців російської окупації у місті не працювали магазини. Багато продуктів люди не їли вже давно.

“І хліб є. І ковбаска є. Боже мій, і ковбаска! І олія є! Боже, і томатик! Паста томатна є! На борщ!” — коментує вміст пакету з гуманітарною допомогою місцева мешканка.

Багато жителів Ізюма досі не вірять, що місто знову перебуває під українським прапором. Плачуть, згадуючи, що довелося пережити.

“Ми в гонитві за цією гуманітаркою скрізь бігали, як собаки”, — згадує мешканка Ізюма Галина і додає, що дуже боїться повторення окупації.

Не було в той період у місті й медиків. Місцевий житель Сергій ще у березні, ремонтуючи пошкоджений обстрілами сусідський будинок, упав та зламав ногу. Російський військовий медик порадив хлопцеві випити жарознижувальне.

“Таблетка парацетамолу, і потім бог допоможе”, — коментує пораду медика Сергій.

Мешканцю Ізюма Володимиру окупанти, дізнавшись, що його син служить в українській армії, погрожували розстрілом.

“Знайшли його якусь форму армійську і кричать: “Нациківська форма, нациківська форма”, — розповів Володимир.

Загрози проти Володимира окупанти, на щастя, не реалізували. Але пощастило не всім. Жителя Ізюма Олексія побили до напівсмерті, коли дізналися, що його брат — військовослужбовець ЗСУ.

Люди в Ізюмі розповідають: щойно російські окупанти дізналися про контрнаступ української армії, почали масово тікати з міста, прихоплюючи особисте майно місцевих мешканців.

“ЛНР” виїжджала, залишили взагалі порожні будинки, тобто повністю порожні. [Винесли] всі меблі і подушки, і матраци з ліжками повиносили. Це жах!” — розповідає мешканка Ізюма Галина.

Новина про те, що до міста зайшли українські військові, розлетілася по Ізюму за лічені хвилини.

“Як побачили, що українці приїхали, я чоловікові говорю: “Це хто на танках? Не зрозумію? Це росіяни?” Він каже: “Ні, Україна!” Я кажу: “Як Україна?!” Я говорила, я плакала. Я казала, що рано чи пізно ми будемо Україною! Я говорила: я була українкою і помру українкою! Я міняти свою країну ні на що не буду”, — згадує емоції при звільненні мешканка Ізюма Маргарита.

Спочатку не вірилося, а потім прийшов сусід і сказав: “Це правда!”. Усі побачили машину ЗСУ. Ми дуже чекали”, — каже мешканка Ізюма Софія.

Волонтери благодійного фонду “Ангели Спасіння” вже не вперше допомагають мешканцям Ізюма. За три дні сюди привезли понад 15 т продуктів та засобів гігієни.

“Перша поїздка була складною, дуже складною. Дорога повністю замінована, навіть зараз є місця, де лежать міни”, — каже волонтер Марк Гольцев.

Волонтери не сумніваються, що їхня допомога скоро знадобиться жителям територій, які поки що перебувають під російською окупацією.

“Ми поїдемо і до Луганської області, і до Святогірська, і до Сєвєродонецька, і до Лисичанська, і до Луганська! Треба трішки почекати”, — упевнений Марк.

Наразі в Ізюмі немає води, газу, електрики та мобільного зв’язку. Місто перебуває в руїнах. Знищено близько 80% інфраструктури. За попередніми підрахунками, за час окупації загинуло близько тисячі мирних жителів.

Читайте також: 15 тис. людей намагалися вижити: про загибель цивільних, тортури та знущання свідчать жителі Ізюма (ВІДЕО)