Зерно, вкрадене Росією на окупованих нею територіях України, спочатку доставляється до Криму, а потім морем іде у кількох напрямках. Для цього Росія використовує з десяток різних суден під прапорами різних країн. Сучасні системи дають змогу простежити за рухом суховантажів, зовні вони до окупованого Криму нібито не заходять, але зникають з радарів на 5-6 днів — період, за який і можна здійснити навантаження у кримському порту. Про це йдеться у розслідуванні телеканалу FREEДОМ “Злочинний експрес Росії. Зерно“.
Вивозом зерна займаються стивідорні компанії Росії, які зазвичай виконують функцію завантаження та розвантаження товару в портах. З материкової тимчасово непідконтрольної частини України зерно автомобільним транспортом везуть до Джанкоя. Тут товар завантажують до вагонів, які їдуть до Сімферополя.
За місцем прибуття зерно зважують, оформлюють протоколи перевірки продукції. Цим займається підрозділ російської державної бюджетної установи “Всеросійський центр карантину рослин” з офісом у Сімферополі.
Далі українське зерно, яке вкрала Росія, має два шляхи.
Перший. Товар везуть до порту міста Керч, а звідти воно йде з українського півострова до російського порту “Кавказ”.
Другий шлях — зерно із Сімферополя відправляють до митного пункту “Інкерманський” у Севастополі. Там відбувається процес оформлення документів на кількість вагонів та вантажівок із сільгосппродукцією. У терміналі компанії “АВАЛ” зерно змішують, переоформлюють документацію та наповнюють ним суховантажні машини.
Судячи з сайту компанії “АВАЛ”, її головний офіс розташований у Москві, а єдина філія організації — у Севастополі.
Щоб вивозити вкрадене українське зерно, Російська Федерація використовує близько десятка різних кораблів під різними прапорами. Ті, що менші, завантажуються в порту окупованого Бердянська Запорізької області. Великі — якраз у Севастополі.
Найчастіше в Криму після повномасштабного вторгнення РФ фіксуються 4 суховантажні судна:
- “Фінікія” — ходить під сирійським прапором;
- три — під триколором: “Матрос Позинич”, “Матрос Кішка” та “Михайло Ненашев”.
Це ідентичні за своїми технічними характеристиками балкери. 170-метрові судна, здатні перевозити до 30 тонн вантажів.
Усі три балкери належать російській компанії ТОВ “Крейн Марін Контрактор”. Це “дочка” російського суднобудівного гіганта “Об’єднана суднобудівна корпорація”. “ОСК” перебуває під західними санкціями з 2014 року. А у квітні 2022 року Міністерство фінансів США запровадило нові обмеження щодо восьми членів ради директорів “ОСК” та 28 його дочірніх підприємств.
Але що найцікавіше — ТОВ “Крейн Марін Контрактор” у списку санкцій немає. І тому їхні судна наразі безпроблемно ходять морями, заходять до портів різних країн світу, вивозячи українське зерно.
Як приклад розглянемо один суховантаж — “Михайло Ненашев”. Він досить часто буває у Севастополі. Судячи з сервісу “Марін Траффік”, рухався він з турецького порту “Іскендерун” (одного з найближчих до Сирії) до порту “Кавказ” в Краснодарському краї РФ.
Але якщо придивитися до маршруту суховантажу, позначеного зеленими стрілками, ні в які порти він не заходить. Балкер мов би обігнув береги Кіпру Середземним морем і пішов назад. Та й то не обігнув, а просто телепортувався. А якщо ми припустимо, що на суховантажі просто відключили радари, щоб його було неможливо відстежити?
Подивимося на маршрут балкера вже у Чорному морі. Тут суховантаж знову зникає в нікуди, і з’являється нізвідки.
При цьому між цими загадковими зникненнями — 5-6 днів. Саме стільки, скільки потрібно, щоб зайти в порт Криму, завантажитися, пройти формальні перевірки і знову рушити в дорогу.
Повна версія розслідування: Злочинний експрес Росії. Зерно. Розслідування FREEДOM
Нагадаємо, за даними Київської школи економіки, лише станом на липень 2022 року Росія вивезла з України зернових та олійних культур на 613 млн доларів, а загальні збитки в галузі сільського господарства України оцінюються у понад 27,5 млрд доларів.