Хочу запитати Путіна, за що він убив мого сина: що розповіли жителі Харківської області після 6 місяців окупації

За дев’ять днів осені, а саме з 6 по 15 вересня українській армії вдалося деокупувати близько 8,5 тисячі кв. км території Харківської області. Це 388 населених пунктів, у яких мешкає 150 тисяч осіб. За даними міністерства оборони України, загальна лінія фронту зараз становить 2500 км, з яких на 1300 км. проводяться активні бойові дії.

Під час відходу, за даними української розвідки, російські солдати відбирали мопеди та велосипеди у місцевих, аби втекти. Залишаючи зайняту територію, російські окупанти покинули сотні одиниць військової техніки. Раніше цією зброєю вони вбивали мирних громадян, били по житловій та критично важливій інфраструктурі українських міст.

Частина звільнених населених пунктів перебувають на кордоні України з Росією, ЗСУ виходять на державний кордон та зміцнюють його. А на звільнених від російських військ територіях правоохоронці фіксують військові злочини.

Понад півроку люди жили під пресом російських окупантів, а тепер зі сльозами радості зустрічають ЗСУ. Докладно про те, як ці населені пункти оживають після жаху, бачили кореспонденти FREEДOM.

Балаклія: шість місяців життя у підвалах

“За православную веру, дон и отечество” — такі написи можна зустріти на покинутих блокпостах російських окупантів. Сліди російської армії всюди — вона не обмежилася написами на парканах та стінах будинків. Все набагато страшніше.

До війни у ​​місті, розташованому на річці Балаклійка на південному сході від Харкова, мешкало близько 30 тисяч осіб. Російські загарбники окупували Балаклію на початку березня, а українські захисники звільнили місто 8 вересня.

”Коли бігли рашисти, вони навіть на спущених колесах їхали, прямо лопалася гума, було чути. І потім ми чули стрілянину, мабуть, був бій. І вже другого дня ввечері я чую — знову техніка рухається, але вже інший звук. Я перебігаю через город і говорю: боже, наші, наші йдуть!”, — згадує місцева мешканка.

Мешканка села Шевелівка (Харківська область) Олена поділилася, що з нетерпінням чекала на звільнення. З собою вона взяла квіти, щоб привітати визволителів із ЗСУ дорогою додому, через 6 місяців окупації.

Але до того, як настала радість звільнення, людям довелося пережити чимало бід. Окупанти влаштовують справжній терор на захоплених теренах. У міських адміністративних будинках вони облаштували тортури, де допитували та катували місцевих жителів.

Під час окупації люди жили у повній ізоляції без мобільного зв’язку, без світла, води та газу. Багато хто фактично голодував. Жити доводилося у підвалах. Тепер вони шикуються в черги за гуманітарною допомогою, адже за окупантів їжу було дістати дуже важко.

За гуманітарною допомогою жителі йдуть пішки з тачками та “кравчучками”.

У звільненій Балаклії вже почали працювати мобільні відділення пошти, де люди зможуть отримувати виплати. Вже наступного тижня “Укрпошта” готова забезпечити першу доставку та виплату пенсій мешканцям деокупованих населених пунктів Харківської області.

Відновлюють банківську систему та роботу амбулаторії. У Балаклії почали проводити світло та газ.

“Вся критична інфраструктура зараз перебуває в аварійному стані та не працює, при тому, що тут зараз проживають близько 8 тис. осіб. Керівнику цього міста пред’явлено підозру у держзраді. На цій території працюватиме військова адміністрація та вже фактично відновлено роботу органів державної влади”, — повідомив голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синегубов.

Тих, хто поїхав у вільні міста, поки що не пропускають додому: надто багато мін та розтяжок, це небезпечно.

Міст на шляху до Балаклії розбитий. Російські окупанти підірвали його під час відступу.

Щоб перебратися на інший бік річки, потрібно йти залишками понтонної переправи.

Мешканці одного зі звільнених сіл, Клавдії, вже за 80. Спуститися під міст, щоб узяти свій пакет із продуктами, вона сама не може. Допомагають сусіди.

Каже, що її будинок через окупацію серйозно постраждав: вікон та дверей немає, сарай згорів.

На запитання “Що говорили окупанти, коли прийшли до села?” жінка відповіла прямо: “Вони казали, що прийшли нас вбивати”.

Історія Артема

Місцевий мешканець Артем просидів у камері понад 40 днів. Його затримали після обшуку — знайшли фотографію брата — службовця ЗСУ у військовій формі. Чоловіка катували електрикою. Ще одного жителя Балаклії, за його словами, затримали на 25 днів просто через те, що вдома у нього знайшли український прапор.

“Очі зав’язали, вивезли. Возили містом спочатку, щоб не зрозумів, куди привезли, а потім, коли до камери завели, там уже пацани сказали, де перебуваєш. На допит викликали. До електрики підключили. Кажуть: “Ти ж розумієш, що ваше життя тут нічого не варте?”. Я говорю: “Розумію”. Вони сидять, їм нудно, починають крутити [ручку польового телефону, до якого приєднані дроти]. Ми чули голоси та інших [утримуваних]. Жіночий голос чули. Чули лише тоді, як я зрозумів, коли катували. У цьому приміщенні витяжка встановлена, і вона дуже гучна. А коли когось катували, вони витяжку глушили, щоби всі чули”, — згадує Артем.

Історія Валентини

Мешканка Балаклії Валентина втратила сина в останній день окупації міста. Російські військові розстріляли машину, якою їхав він зі своїм другом.

Жінка каже, що російські військові, — за словами очевидців, близько 15 людей — вийшли із двору з автоматами та розстріляли цивільний автомобіль.

“Як мені далі жити без сина? Як? Він народився на українській землі, тут у Балаклії. Їхав із хлопцем. Людина мирної професії. Нікому ніколи поганого не вчинив. І ось так, вийшли з-за рогу з автоматами і розстріляли… Я хочу запитати Путіна, за що він убив мого сина”, — плачучи каже Валентина.

Жінка звернулася до матерів усього світу із закликом стати проти вбивці з Кремля.

“Я хочу звернутися до всіх матерів усього світу: повстаньте проти цього вбивці! Це злочинець, якому вибачення ніколи не буде. Покарайте його найстрашнішим судом”, — закликає мешканка Балаклії.

Байрак: тут був “русский мир”

Байрак — невелике село, яке дуже розтягнуте. Загалом у ньому можна нарахувати близько 50 будинків. Місцеві жителі були змушені перебратися звідси до сусідньої Балаклії, бо росіяни насильно виганяли їх із власних будинків. Коли окупанти йшли, вони просто розбивали житла людей.

Історія Джейрана

У Джейрана Гвагвалії, який жив у тимчасово окупованому росіянами селі Байрак Харківської області, російські військові вкрали трьох неповнолітніх дітей та дружину. Коли росіяни зайшли до населеного пункту, то загрожували чоловікові смертю. Він був змушений покинути будинок. А зараз, за ​​п’ять місяців, повернувся до свого звільненого українською армією села, і виявив, що його родину викрали. Тепер батько просить допомоги у всіх, хто якось може допомогти його горю.

Дружина Джейрана — медик. Після окупації села Байрак росіяни змушували жінку лікувати своїх поранених. До 5 вересня чоловік щодня зв’язувався зі своєю сім’єю по відеозв’язку або по телефону. Каже, дружина неодноразово скаржилася на зґвалтування.

Ізюм: на межі евакуації

У звільненому Ізюмі частково чи повністю зруйновано 80% будівель. Як повідомила радниця голови Харківської обласної ради Наталія Попова, якщо не вдасться налагодити умови, необхідні для зимівлі, у місті можуть оголосити евакуацію. Як мінімум, Ізюм потребує опалення.

Ще одне гостре питання — медицина. Російські окупаційні війська повністю знищили підстанцію швидкої медичної допомоги, а також викрали більшу частину автомобілів “швидкої”. Прийнято рішення, що пацієнтів госпіталізуватимуть на територію сусідніх районів або до Харкова. Є також проблема з тим, що через розбитий міст автомобільний доступ є лише на половину Ізюму.

Правоохоронці зараз фіксують військові злочини РФ та в Ізюмі. Вже з’явилася перша інформація про знущання окупантів над місцевим населенням так само, як це було в інших містах України.

У місті дуже багато зруйнованих будівель, люди готують їжу на багаттях.

14 вересня Ізюм відвідав президент Володимир Зеленський.

“Раніше, коли ми дивилися вгору, завжди шукали синє небо, сонце. А сьогодні ми, особливо люди на тимчасово окупованих територіях, дивлячись вгору, шукаємо лише одне — прапор нашої держави. Це означає, що тут герої. Це означає, що ворога немає, він втік”, — сказав глава держави під час церемонії підняття прапора на центральній площі міста.

Читайте також: Звільнення всіх окупованих територій України — названі прогнози щодо можливих термінів