Охочих підписати 200-тисячний контракт у РФ дедалі менше: інтерв’ю з військовим експертом Ждановим

Закінчуються ракети та матеріальне забезпечення, але не закінчуються солдати. Російська армія, незважаючи на колосальні втрати, продовжує закидати Україну “гарматним м’ясом”. Через відсутність охочих гинути в Україні Росія примусово відправляє на фронт жителів тимчасово окупованих територій.

Але чи допоможуть Кремлю такі заходи? Які настрої панують в армії РФ і чому дедалі більше російських військовослужбовців незадоволені своїм становищем? Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповів військовий експерт Олег Жданов.

— Ви раніше казали, що у Росії закінчуються ракети “Калібр”. Наразі два російські носії крилатих ракет перебувають на бойовому чергуванні в Чорному морі. Чи можете розповісти, які об’єкти під загрозою і як РФ може використовувати ці ракети?

— Ударів “Калібрами” поменшало. Кількість носіїв скоротили спочатку із п’яти до чотирьох, а потім до двох. Річ у тому, що дальність пуску “Калібру” — півтори тисячі кілометрів. Тобто з акваторії Чорного моря вони покривають усю територію України, і сказати, який об’єкт більше під загрозою, неможливо.

Росіяни застосовують “Калібри” переважно по об’єктах цивільної інфраструктури: там, де потрібна більш-менш висока точність для того, щоб досягти якогось результату. Але про те, що їх стає дедалі менше, свідчить навіть те, що носіїв лише два, сумарний залп яких на сьогодні становить максимум 16 ракет.

— Російські окупанти на Херсонщині заборонили перетинати річку Дніпро не лише своїм підрозділам, а й цивільним. Про що це може свідчити?

— З військового погляду можна припустити, що вони намагаються використовувати цивільне населення як заручників, щоб не випустити людей із міста. Поки люди перебувають у місті, ми не застосовуватимемо важке озброєння, і штурм буде дуже ускладнений.

Інший момент — вони захищають річку для того, щоб розуміти, хто куди переміщається. Щоб контролювати рух, особливо з лівого берега на правий.

Я думаю, що вони бояться проникнення Сил спеціальних операцій чи наших партизанів, які можуть розгорнути активну підривну діяльність у тилу російських військ. 

— Поговоримо про те, що відбувається з евакуацією з Криму від “Укрзалізниці”. Чи це означає те, що Збройні сили України планують взятися за Крим?

— Думаю, що так. А ми не можемо не планувати, бо ми маємо намір виходити на межі 1991 року. Крим — це Україна, і це всі у світі визнають. Тому ми просто зобов’язані спланувати визвольну контрнаступальну операцію і, відповідно, заходи, які її супроводжуватимуть.

Один із заходів — це евакуація громадян, які захочуть на час бойових дій переміститися на підконтрольну Україні територію, щоб не стати живим щитом для російських військ. Це абсолютно правильний і нормальний захід з підготовки визвольної операції в Криму.

— Була інформація, що окупаційні війська не надто хочуть воювати: не вистачає забезпечення, фінансів, води. Роблять спроби каліцтв, щоб скоріше залишити зону воєнних дій. Чому так відбувається?

— Спроби скалічення справді наявні. І, до речі, це на Південнобузькому напрямку російськими солдатами було розроблено методику рити неглибокий окоп, лягати на спини, підіймати ноги, щоб отримати легке поранення, і після цього — одразу до шпиталю.

Там ситуація така, що особливо тікати нікуди, і вони це чудово розуміють. Поки що командири утримують своїх солдатів на позиціях, хоча настрої досить занепалі. Загалом, я думаю, що якби не загроза застосування фізичної сили чи розправи над військовослужбовцями з боку командного складу, то, напевно, нам було б набагато легше звільняти території.

Щоразу, коли приходить чергова хвиля закінчення контрактів, особливо короткострокових — 3-6 місяців, у них знову хвиля відмовників. Їх збирають до окремих таборів, де під морально-психологічним впливом змушують або повернутися на передову, або підписати згоду на участь у бойових діях чи продовження контракту. Тож це системний характер.

Грошове забезпечення, я так розумію, — це свята святих російських командирів з погляду того, щоб не виплачувати чи якісь махінації робити з грошима особового складу своїх підрозділів. І це теж спричиняє велике невдоволення серед солдатів.

— В окупованому Донецьку на війну мобілізують навіть із лікарні. І вже є випадки коли примусово мобілізовані відмовляються воювати проти України. Чи можуть такі бунти почастішати? 

— Це вже можна вважати за систему. Перші бунти розпочалися, коли російські війська захоплювали Луганську область. Тоді бійці, яких мобілізували на Донеччині, відмовилися воювати за Луганську, і їх змушені були перекидати з місця на місце.

Примусово мобілізовані, розуміючи свою долю та ступінь дискредитації стосовно російських солдатів, шукають будь-якої нагоди, щоб відмовитися брати участь у бойових діях.

Потім із ними починають персонально розбиратися, змушуючи повернутися на бойові позиції. Це вже система, а не поодинокі виступи проти участі у бойових діях.

— Чи правильно порівнювати стан російської армії зі станом радянської армії? Під командуванням Маршала Жукова вмирали сотні тисяч радянських солдатів, але армія йшла до мети. Чи можна порівнювати це з діями російської армії?

— Так. Подивіться на Донецький напрямок, де вони вбиваються об наші позиції, не зважаючи на втрати. Нещодавно стався такий прецедент, коли вперше з початку повномасштабного вторгнення російське командування запросило кілька годин припинення вогню для того, щоб зібрати тіла вбитих солдатів на полі бою. Щільність втрат була така, що далі продовжувати бойові дії цим полем було просто неможливо.

— Що довше триватиме війна, то менше військовослужбовців РФ отримуватимуть грошову винагороду?

— У регулярних військах, незалежно, це елітні війська чи рядові частини, корупція однакова, і невиплати можуть бути однакові. За останніми даними, в Росії дірка в бюджеті 6 трильйонів рублів, і вони шукають, де перекредитуватися на цю суму. Тож грошей може ще й не вистачати на міністерство оборони та на забезпечення ведення війни.

А ось найманцям платять. Вони тому і вбиваються на фронті, не шкодуючи себе. Там жорстко: ти або йдеш у бій, або платиш штраф і несеш кримінальну відповідальність.

Простого солдата неможливо юридично притягнути до відповідальності за відмову в бойових діях. Він повідомляє додому, що йому не виплачують того, що обіцяли. У суспільстві про це дізнаються.

Кількість охочих піти у військкомат і підписати контракт за ті 200 тис., які вони обіцяють, стає дедалі меншою.

— Чи спрямована стратегія Кремля щодо переговорів про мир на те, що російській армії потрібна велика оперативна пауза, під час якої можна заповнити місце тих людей, які загинули або не хочуть воювати?

— Ситуацію в Кремлі я порівняв би з фільмом “Кін-дза-дза” — а де ваше начальство? А начальство на іншій планеті. То ось Кремль на іншій планеті. Але йому катастрофічно потрібне перемир’я, тому що кількість втрат перевищує можливості постачання ресурсів щодо їхнього поповнення. А це означає, що армія зменшуватиметься на території України. Якщо вона зменшуватиметься, вона втрачатиме боєздатність, втрати збільшуватимуться, і ми проводитимемо контрнаступальні дії на тих ділянках, де буде зниження боєздатності російських військ.

Тому Пєсков сьогодні й з усіх рупорів мовить про те, що Росія готова до переговорів. Але навіть тут не можуть зрозуміти, що не в тому становищі, коли могли б ставити будь-які умови. Ситуація складається таким чином, що тепер нам категорично невигідно йти на жодні переговорні процеси, тому що чаша терезів переважується в наш бік.

— Які ще можуть виникнути приводи для невдоволення в російської армії?

— Настають холоди, і зараз терміново треба буде одягати в зимову форму, а деякі підрозділи російської армії досі воюють у зимовій формі ще з лютого поточного року.

— А як доставити теплий одяг туди, де порушена логістика?

— Це буде ще одним невдоволенням. Коли настануть холоди та випаде перший сніг, то ми можемо побачити російського солдата в якійсь фуфайці або в цивільному одязі, який він накрав. Вони тягнутимуть на себе светри, шапки, чоботи якісь, бо постачання буде ускладнене.

Плюс, продовольче забезпечення — це треба військо годувати. Може закінчитися паливо. І техніка нікуди не поїде.

Читайте також: Катастрофічні втрати в Україні відкинули армію РФ на десятиліття назад, — військово-політичний оглядач